Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Окей.

Фотографії розтину: рвані рани, фотографії обличчя крупним планом — суцільне місиво, там, власне, і обличчя не залишилося, на вилицях — сліди від ударів перснями. Фото всього тіла: труп знайшли у квартирі Кріссі, через дорогу від готелю «Сент-Френсіс».

Стандартні звіти про перевірку звичайних підозрюваних — опитали місцевих збоченців та відпустили через відсутність доказів. Фут-фетишисти, садисти — голяк, сутенер Кріссі — теж у молоко, адже, коли її вбили, він був у міській в’язниці. Нюхачі панчіх, ґвалтівники, постійні клієнти — усі вони мали алібі, і жодного знайомого з інших справ імені.

Ще звіти: допити місцевих мужланів, шість сторінок інформаційного сміття, і раптом…

16 липня 1956 року: коридорний із «Сент-Френсіс» заявив детективам, що він був на концерті Спейда Кулі в ресторані готелю і, виходячи звідти, бачив Кріссі Вірджинію Ренфро, яка нетвердим кроком, «ніби під кайфом», заходила до себе додому.

Бад замислився.

Минулого тижня в окрузі Лос-Анджелеса було вбито Лінетт Еллен Кендрік. Вайт згадав раптом слова Ламара Гінтона, які той казав зовсім з іншого приводу, мовляв, Двайт Жілетт, колишній сутенер Кеті Джейнвей, постачає дівчат на вечірки Спейда Кулі. Спейд — «міцно сидить на опіумі і закінчений наркот». Під час останнього вбивства Спейд був у Лос- Анджелесі, грав у клубі «Ель-Ранчо» на Стріп — усього за кілька кілометрів від помешкання Лінетт Кендрік.

Але тут проблема: арештів у нього нема, значить, відомостей про групу крові в архівах не знайти. Він — член добровільної дружини шерифа Біскейлуза, туди із судимістю не беруть, хоча це все, звичайно, піар.

Бад знову взявся перечитувати звіт патологоанатома, знайшов відомості про вміст речовин у траві та вміст шлунка: «Неперетравлені залишки їжі, сперма, велика кількість прийнятого перорально опіуму, що підтверджує наявність залишків на зубах опіумної солі».

Бад сплеснув руками — від радості він був готовий стрибати під дахи й вити на місяць. Але він швидко повернувся на землю — така робота не для одного. Від Екслі він зараз ховався, Дадлі на це наплювати. Раптом він зачепився поглядом за телефонний апарат і в голові йому блискавкою спалахнула ідея.

Елліс Лоу. Злочини на сексуальному ґрунті — його улюблений коник.

Він схопив слухавку. 

Розділ 56

Гільда Леффертс постукала пальцем по фотографії:

— Оце кавалер Сьюзен Ненсі. А тепер ви мене відвезете додому?

Бінго — невисокий, жилавий мужик, справді схожий на Дюка Кеткарта. Дін Ван Ґелдер, білий чоловік, дата народження: 4 березня 1921 року, зріст: 176 сантиметрів, вага: 81 кілограм, очі блакитні, волосся каштанове. Одна судимість за збройне пограбування у червні 1942-го, від десяти до двадцяти, вийшов із Фолсома у червні 1952-го, повністю відсидів мінімальний термін, без умовно-дострокового звільнення. Більше арештів не було — підпадає під теорію Бада Вайта. Це Ван Ґелдер був у «Нічній сові».

— Точно, Дін, — сказала Гільда, — Сьюзен Ненсі назвала його «Дін», але він сказав: «Ні, звикай називати мене Дюком».

— Ви впевнені? — спитав Джек.

— Так, я впевнена. Я уже шість годин дивлюся на ці огидні морди, і ви питаєте мене, чи я впевнена? Якби я хотіла збрехати, то давно би вже когось обрала. Прошу вас, офіцере. Спершу ви знаходите у мене під будинком тіло, потім мучите цими фотографіями. Може, нарешті, ви відвезете мене додому?

Джек мовчки похитав головою. Як же ув’язати в один ланцюжок цього Ван Ґелдера, Кеткарта, «Нічну сову»? Варто було б перевірити ниточку, яка вела від братів Енґлеклінґів до Кеткарта і Мікі Коена. Він взяв телефонну слухавку і набрав оператора.

— Оператор.

— Операторе, це поліція, терміново. Мені необхідно поговорити із кимось з адміністрації федеральної в’язниці Мак-Ніл, П’юджет-Саунд, Вашингтон.

— Зрозуміло. Ваше ім’я?

— Сержант Вінсеннс, поліція Лос-Анджелеса. Передайте, що йдеться про розслідування вбивства.

— Зрозуміло. Знаєте, зараз дуже важко зв’язатися зі штатом Вашингтон…

— Чорт. Мій номер — МА 60042. Ви…

— Я спробую зв’язати вас, сер.

Джек поклав слухавку і втупився у настінний годинник. Через сорок секунд — дзвінок.

— Вінсеннс слухає.

— Кейгілл, заступник начальника в’язниці Мак-Ніл. Кажете, це щось пов’язане із убивством?

Гільда Леффертс зробила