Залежна психопатом - kxduarte
Спершу мені здалось, що це все мої дурні вигадки, але вона повторює свої слова.
-Ви жартуєте? -я повільно підходжу до неї.
Вона просто витріщається на мене, підтискаючи губи в тонку лінію.
-Ні, я серйозно. Я б могла стати вашою дружиною. Навіть за домовленістю.
Я підходжу ще ближче. Нас розділяють буквально два кроки.
-Моя секретарка не може стати моєю дружиною. Це буде дивно, вам не здається?
Вона захоплено зиркає на вікно позаду мене.
-Вам же потрібна дружина, а я знаю вас найкраще, щоб підійти на цю роль.
Ні, я думаю, що мені потрібна якась дурнувата модель. Мільєр точно не модель. В неї немає цих шикарних довгих ніг. І тим паче, вона не дурна. Кожного дня будуть безліч запитань, які мене виводитимуть з себе. Вона занадто допитлива персона, яка заважатиме мені.
Вона - навіть не варіант.
-Я можу стати в чергу. Якщо ви не знайдете пасію до дня народження, то я стану вашою дружиною.
Ідея цікава. Пропозиція хороша. Але вона моя секретарка.
-Якщо я створю список, то ви навіть в сотню найкращих претинденток не увійдете.
-Дякую, я вас зрозуміла. Але все ж, майте на увазі, що я претендую на цю роль.
Приймаю її позицію, вона хороша секретарка. Але до біса дратівлива і надоїдлива.
Відчуваю від неї запах м'ятного шоколаду. Не розумію, чи мене від нього нудить, чи він мені подобається. Вона дивиться прямо, хоча майже завжди ховає від мене погляд. Я звичайно ненавиджу, коли хтось робить щось без мого дозволу, але я звик до її присутності.
Вона єдина моя секретарка. Всі ці мої залякування не серйозні, бо я знаю, що вона - ідеальна для цієї роботи. Батько не раз казав про неї. Вона була вірна йому. Він навіть підвищив їй зарплатню, бо любив її. Я ніколи не розумів, чому вона так подобалась батьку. Проста дівчина, яка ще й до дупи нормальна.
Відповідає мені різко, але навіть не дивиться на мене. Вона завжди говорить з опущеною головою. Дуже рідко, коли я можу побачити її обличчя. Спершу я думав, що вона страшна, тому й ховається. Але вона доволі приваблива. Єдине, що мені подобається в ній - її очі. Темні сині очі, які так подобаються мені своєю темрявою, що я готовий їх відірвати від неї, і зберегти їх в колекції своїх найкращих речей.
Я довго роздивляюсь її перш, ніж помітити, що вона без своєї робочої кофтинки. Вона завжди в ній. Був навіть один раз, коли я думав, що мені цікаво побачити її фігуру. Це був єдиний раз, вона поїдала мене своїм поглядом. Було важко не зробити це в відповідь. Ця жінка є як-не-як нахабою. Але вона, як і всі, поклоняється мені. Тут всі бояться і поважають мене. Виняток тільки мій брат, який готовий встромити мені ножа. Не в спину. Він з тих, хто зробить це просто в обличчя. Поки жертва його бачить. Поки він бачить переляк і біль в очах своєї жертви. Ми з ним чимось схожі.
-Більше не робіть нічого подібного із моїми гостями. Наступного разу вирок буде не просто на словах.
Вона ще більше схиляє голову і кладе обидві руки одна на одну, приставляючи їх над грудьми.
-Таке більше не повториться. Але чи я можу вам запропонувати ідею?
-Щодо чого?
Її очі майже сяють, коли вона дивиться на мене. Кусає свою пухку нижню губу. Це виглядає доволі спокусливо, але вона не мій смак.
-Щодо того, як буде найкраще знайти вам наречену.
Дивна пропозиція від тієї, що тільки що заявила, що балатується на роль моєї дружини.
-Ви в ту ідею не входите, сподіваюсь?
-Не входжу. -ображеним тоном відповідає вона.
-Чудово. Я знайду день, щоб обговорити з вами це. А зараз можете йти. -показую долонею на ліфт.
Вона ще раз низько кланяється, киваючи мені, і йде геть.
Я не готовий до того, що тільки після того, як вона піде - мені зателефонує Ланс. Він каже, що ще два наші вороги очікують на моє привітання в нашому прекрасному підвалі. Це однозначно покращує мій настрій. В рази.
Я спускаюсь підземеллям доволі швидко. Ланс зустрічає мене з таким самим захопленням, як і завжди в такі моменти. Після сексу, це - найкраще. Визираю з коридору. Вишкірюю зуби, бо це саме те, що треба.
-Якісь доволі знайомі пики. -кажу я.
Ланс киває, задоволено всміхаючись. Якби я був геєм - Ланс перший, на кого б я запав. Чесно.
-Вам зручно, ви можете відповісти мені. -я знаю, що вони не зможуть відповісти, але мені приносить задоволення дратувати їх.
-Ви думали перейти нам дорогу, і при цьому залишитись цілими? -запитує в них мій друг.
Ми обоє регочемо, переглядаючись.
-Ти добре постарався. Я люблю різати наглим лохам пальці, але от розрізані язики - твоя справа.
Я підходжу до виродків, випроставшись перед ними. Бідні. Зв'язані, без язиків.
-Це напевно важко не мати змоги відповісти мені? Я схоже відчував себе, бувши з ізоляційною стрічкою, бумеранг повертається вдвічі болючіше.
Розв'язую їх руки, поки Фуеґо шукає два аркуші А4. Він ставить папір перед ними на стіл, і стає навпроти. Я розміщуюсь біля нього, складаю руки на грудях.
-Пишіть все, що знаєте про Чорний шрам, тоді, можливо, я відпущу вас. -звичайно ні.
Вони витріщаються на нас. Навіть не пробують взяти ручку в руки. Ми таке вже проходили. Це моя улюблена частина.
Сокира стоїть якраз в кутку при вході. Я дістаю її, і стаю позаду виродків, тримаючи її в руках. На обличчі білого в два рази менше крові, аніж в афроамериканця. Я б відрізав його кудрі, та зберіг би їх за сувенір.
-Я рахую рівно хвилину. Якщо ці аркуші не будуть заповнені чорнилом - я відрублю вам по одному пальцю. Якщо через хвилину буде те саме - ще по одному пальцю відійде від ваших рук. Готові?
Ланс з іншого боку стола розкладається. Його це забавляє так само. Він єдиний, з ким ми справді бездоганно співпадаємо. Єдине, чим ми відрізняємось - смаком на жінок. Він любить шатенок з коротким волоссям і карими очима. Я ж здебільшого полюбляю блондинок з блакитними очима і довгими модельними ногами. Баджо Марі була якраз ідеальним типом, який би точно мені згодився. Але її позбулась повна протилежність моїм вподобанням.
