Залежна психопатом - kxduarte

— То ви все ж не дурна?

— Я знайду вам дружину, просто довіртесь моєму вибору.

Його брови здіймаються вгору, але через якусь мить він просто регоче.

— Довіритись? Вам?

Я закочую очі.

— Так. Я вірна вам, і ви це знаєте.

— Якщо моя майбутня дружина підлиє мені отруту, пиняйте на себе. Згода?

— Згода, — відповідаю і піднімаюсь на ноги.

— Скільки в мене є часу?

— Три дні.

— ТРИ?! — викрикую я, проте швидко опановую себе. — За три дні я максимум оберу гарних та розумних жінок. А як же підготовка залу? Їжа і напої?

— Три дні. Не більше. Я вам скину свої стандарти. Підберіть схожі варіанти. На інших я навіть дивитись не буду. До понеділка.

Та ніхріна.

За три дні я йому нічого не зроблю. В мене ще неймовірна купа паперів, котрі потрібно розібрати. Я покірно вклоняюсь Бласхесу і йду геть.

До вечора я розбираюсь зі своїми паперами, щоб з наступного дня розпочати підготовку закритої вечірки. Я навіть не знаю місця, де це може відбутись. В нашому офісі є закрита зона для особливих вечірок, але остання відбулась ще за часів мого улюбленого Бласхеса старшого.

Я майже влягаюсь, коли мій робочий планшет, який я випадково потягнула додому, пікає.

Директор Бласхес: "Фото".

Директор Бласхес: Мій тип. Не забувайте. Схожість має бути помітна.

Дивлюсь на фото. Кривлюсь. Читаю опис під фото. Ще більше кривлюсь. Це повністю протилежність до мене. Я нічим. Абсолютно нічим не схожа описом до його типу.

В мене нуль шансів. І це мене дуже засмучує.