Залежна психопатом - kxduarte

Досі відчуваю її смак на язиці. Ніколи б не подумав, що мені це сподобається. Ларія не схожа ні на одну жінку, яку я хотів. Взагалі й близько не схожа. 
Звичайно я повернусь в ліжко і оближу її шкіру ще раз. І ще раз. Вона чудова на смак.
Ланс чекає, щоб я відчинив йому двері. Не маю бажання сидіти в своєму кабінеті. 

-Ми йдемо до тебе. -кажу йому і заходжу до його прочиненої квартири.
Він йде за мною, не сказавши ні слова.
-Ти залишив їх в квартирі для гостей?
-Я не розумію, як така дика дівчина може бути сестрою Ларії. -відказує друг.
-Вони схожі.
-Ніхуя. Ти би бачив маленьку Мільєр. Вона поводиться так, ніби між нами щось може бути. Я не збираюсь ламати свою стіну, бо цього захотіла малеча.
-Вона не така й мала. Якраз вік, щоб виходити заміж.
-Це працює в нашому світі, не в їх. Вони не мають нічого до мафії, якщо не брати до уваги їх батька.
-Хороший був чоловік. Шкода, що вони так трагічно покинули цей світ.
Батьки Мільєр були справді вірні і добрі люди. Я знаю, що мій Батько дуже їм довіряв.
-Не сумнівайся в мені. Я не захочу цю дикарку.
-Ти не збираєшся розказати мені про те, що було в літаку?
-Я бажаю забути ту ситуацію, якщо твоя воля.
-Нехай буде так. Але ж ти розумієш, що за тиждень станеш Консігльєрі Ла Стідди. Ти можеш брати собі за дружину кого завгодно.
-Але це не означає, що я візьму ту малу дівку. Вона ненормальна. Ця, що з нею - така розумна і весела, коли сама вона просто війна.
-Тобі здається, що Афіна така погана, але вона просто підліток, який бачить в тобі хорошого коханця.
-Я не буду спати з дівчиною тільки тому, що вона бачить в мені коханця.
-Хорошого. -виправляю його.
-Хорошого. -Ланс кривить губи і морщить лоб. -Давай більше не розмовляти про це? Краще швидше перейдемо до справ, щоб піти спати.
Ніколи не бачив, щоб Ланс був таким замученим. Віддам Афіну за найкращого чоловіка, навіть якщо не буду із Ларією. Чисто через те, що вона змогла залякати Фуеґо, який за декілька секунд знищує десятки ворогів, не змигнувши й оком.

Я сідаю в кабінеті друга, доки той робить нам каву.
Міцна кава без молока. Це просто найкраще, що міг придумати світ. Я зрозумів, що молоко заважає самому смаку кави, а цукор покращує це. Через цукор ідеально відчувається цей гіркий присмак. Не можу пояснити це. Потрібно відчути.

В кабінеті все завалено, ніби Ланс востаннє залишив це все розкиданим.
-Ти вмієш прибирати за собою? -голосно говорю, щоб він почув мене.
-Ти про що? Про трупів, чи про речі?
Він заходить в кімнату, тримаючи в руках дві чашки.
-В нас буде щось веселе за ніч? -запитую, доки той подає мені чашку.
-Думаю. Можливо?
-Я не був готовий до того, що в перший день повернення ми будемо вирішувати ці кляті проблеми.
-Сподівався, що так і буде, але вже... Ми завтра летимо в Палермо.
-Ні, забери свої слова назад.
-Вибач, не можу. 
-Брат?
-Так, він. В них дехто з наших людей.
-Важливих людей? 
-Дуже.
-Дідько. -гримаю по столу і кава майже розливається.
Ланс ловить чашку саме тоді, коли вона має впасти зі столу.
Я перехотів пити каву.
-Що вони там робили? Якого хуя вони взагалі поперлись на територію Ндрангети?
-Я сам хочу це знати.
Видно, що Фуеґо також розлючений. В нього здулись вени на лобі. Це справді лайняно.
-Завтра зранку?
-Так. Я прийду по тебе.
-Моя наречена буде засмучена?
-Не думаю.
Ланс випиває свою каву, а я потираю брови.
-Мій брат любить ігри, як можна це помітити. Малий виродок.
-Він може якось знати про весілля?
-Коли він зловив наших людей?
-Сьогодні, коли ви були на вечірці з Ларією. Якраз тоді до мене прийшли, щоб повідомити таку чудову новину. 
-Тоді так, він знає про весілля.
Я хочу прострілити його голову. Що він собі думає тримати в полоні моїх людей? Я знищу його за це. 
-Лоренцо Бласхес не отримає Ла Стідду. Раф, я до останнього буду винищувати їх, якщо навіть заледве дихатиму. Я поклявся кров'ю бути вірним Ла Стідді ще тоді, коли виліз з утробу матері.
Я киваю йому із вдячністю. Посміхаюсь.
-Звичайно. Ніхто не віддасть. Ла Стідда до смерті цієї клятої країни буде моєю. Ніхто не посміє відібрати в мене її. Я вб'ю навіть брата, якщо вибір буде між ним і Стіддою, бляха муха.

***

В кімнаті тиша. Нічого іншого й не очікувалось. Всередині темно, але через легке освітлення внизу шумної Сицилії, я бачу свій халат, який тепер чомусь порізаний. Біля нього лежить ніж, а сама Ларія спить, розвернута до мене спиною.
Це щоб я засадив їй ніж в спину, чи як це розуміти?
-Відьмо, ти спиш? -запитую дуже тихо.
Якби вона не спала, почула б.
Але вона спить. Це дуже добре.
Я піднімаю ніж і ставлю його на стіл, щоб коли вона прокинеться, випадково не стала на нього.
Халат залишаю так само. Здається я звикаю до цього.
Нищити мої речі виявилось її найбільшим захопленням. Те, що потрібно, щоб підтримувати прізвисько відьми.

Я стягую з себе сорочку. Джинси залишаю, лише знімаю пасок. Я не буду накриватись, тому й не роздягаюсь повністю.
Але насправді причина в тому, що Ларія, побачивши мене голого, (бо я ніколи не сплю в трусах) налякається. Ще не дай Бог захоче попробувати мою довжину, доки я не буду бачити це все своїми очима. Це станеться тільки тоді, коли я зможу бачити її реакцію.
І це станеться. Я не буду рік без сексу. І вона не витримає, якщо на те пішло.
А в клятву на шлюб я добавив правило, що ми ніколи не зраджуватимемо.
Я й не збирався, бо для мене зрада - найжахливіше в будь-якій ситуації. І звичайно я сподіваюсь, що ця жінка також не почне зраджувати. 

Влягаюсь на ліжко і пересуваюсь до неї, щоб накрити її голі плечі. Зупиняюсь. Відчуваю, що вона не спить. Можливо просто робила вигляд? Я нахиляюсь близько до її шкіри і видихаю. В кімнаті дуже тихо, і до цього було чути лише її повільні подихи, але не зараз. Я цілую її біля шиї і відчуваю гусячу шкіру під губами. В неї пішли мурахи, я сподівався на це.
Дихання Ларії пришвидшується, а я починаю чути її биття серця, хоча це неможливо.
-Зроблю вигляд, що вірю тобі, ніби ти спиш. 
Вона досі не відповідає. Я витягую язик і облизую її. Чиста і гарно пахне. Зараз майже не чути запаху шоколаду і м'яти. Тепер я відчуваю своє мило для душу, яке завжди купляю тут. 
-Тобі пасує мій запах. -видихаю їй біля вуха і ще раз облизую шкіру, легко прикусуючи. -Добраніч.