Кролик розбагатів - Апдайк Джон
Волосся у неї з літа відросли, і вона стягує їх ззаду в маленький товстенький хвостик; вона сидить біля ніг Уебба і базікає ногами в басейні. На довгих худих ногах Уебба завитки волосся утворюють як би смужки на стовпі, його обличчя в складках глибокодумності засмагло і стало кольору полірованої сосни. Гаррі приходить в голову, що ось так же вона слухала всяку нісенітницю, яку ніс її батько, і це йому приємно.
До неділі їм настільки приїлася рутинне життя курорту, що вони беруть таксі і їдуть на інший кінець острова в казино. У темряві вони проїжджають села, де у дороги відіграють чорні дітлахи — їх присутність видають лише блискучі білки очей. Раптово в світлі фар показується стадо кіз, які трусять по шосе, тягнучи за собою мотузки з кілочками. У темній хатині, спорудженої на фундаменті з шлаку, раптом відчиняються двері, і виявляється, це таверна, із полицями, заставленими пляшками, з групкою відвідувачів біля бару. Крізь стрілчасті незасклені вікна старої кам'яної церкви видно палаючі свічки і доноситься жалобна рядок псалма, швидко згасаючого позаду. Таксі, "Понтіак" 1969 року цілим набором ляльок-талісманів над приладовою дошкою, нахабно мчить по лівій стороні дороги — це ж колишня англійська колонія.Деформовані конуси занедбаних цукрових заводів, вимальовується на зоряному небі, пам'ятають минуле, всіх цих загиблих тут рабів, а Дженіс, Тельма і Сінді як ні в чому не бувало базікають в темряві, перемиваючи кісточки своїм бруерскім знайомим: яка у Бадді Інглфінгера моторошна нова приятелька, отака здоровило, та ще з дітьми, — Бадді вічно хтось сідає на шию; і ця зануда Пеггі Фоснахт — кажуть, вона жахливо образилася, що її і Оллі не запросили в цю подорож на Карибські острови, хоча всім відомо, що воно їм не по кишені.— Бадді вічно хтось сідає на шию; і ця зануда Пеггі Фоснахт — кажуть, вона жахливо образилася, що її і Оллі не запросили в цю подорож на Карибські острови, хоча всім відомо, що воно їм не по кишені.— Бадді вічно хтось сідає на шию; і ця зануда Пеггі Фоснахт — кажуть, вона жахливо образилася, що її і Оллі не запросили в цю подорож на Карибські острови, хоча всім відомо, що воно їм не по кишені.
Казино знаходиться на березі, біля іншого курорту, який трохи більше. На освітлених коралових рифах прокладені містки для прогулянок. Скільки ж у великому світі маленьких світів, думає Гаррі. Він приїхав сюди провітритися. А сам прилип до рулетки і, прагнучи заповнити втрати, став подвоювати і потроювати ставки, обміняв на триста доларів чеків і на очах у своїх приголомшених друзів все програв. Ну що ж, все одно це менше половини доходу з продажу одного "Терсел", менше трьох відсотків того, у що обійшлися витівки Нельсона. Проте в голові у Гаррі гуде, у нього тремтять руки, і йому соромно. Чорний круп'є навіть не глянув на нього, коли, обчищений до нитки, він відсунув стілець і встав з-за вкритого яскравим сукном столу. Він крокує по містках до чорного горизонту, а тропічне повітря пестить його гаряче лице, завихрюючись ніжно,як поцілунок. Так, напевно, можна дійти і до Південної Америки, а там — рай земний; він тепло згадує про те куточку землі, де за асфальтової майданчиком біля магазину розрослися бур'яни, і про ту фермі, до якої він пробирався, як злодій, продираючись крізь живопліт, вимахнув за звалилася огорожею з пісковика. Зараз, взимку, трава у фруктовому саду полягла і пожухла, з самотнього будинку в видолинок піднімається димок. Інший світ.
Раптово поруч з ним виявляється Сінді — вона дихає в такт шелесту моря. Нарешті настав довгоочікуваний момент, думає Гаррі, тільки він зараз не дуже до цього готовий, тим часом Сінді високим співчутливим голосом вимовляє:
— Уебб говорить, що, сідаючи за картковий стіл, треба завжди ставити собі межа, тоді ти не даси грі захопити тебе.
— А вона мене і не захопила, — каже їй Гаррі. — Я діяв за правилами.
Можливо, Сінді вирішила, що треба якось компенсувати його програш і такою компенсацією буде вона. Біла в'язана шаль відтіняє смуглость її плечей; квітка над вухом надає їй кокетливий вигляд. От би втиснутися своїм великим круглим обличчям в її міцні, як у яблука, округлості — щоки, і лоб, і ніс, в її розтягнуті губи і чорні очі, блискучі хитринкою, як у дитини! Сентіментальщіна! Їхні обличчя сполучаться? Вона піднімає на нього погляд, і він відводить очі, спрямовуючи їх на тропічну місяць, яка лежить на боці під таким кутом, який ніколи не побачиш в Пенсільванії. Він переводить погляд на море і як би випадково стосується кінчиками пальців її руки. Від її тіла, жарівшегося на сонці, виходить електричний струм. Бурі водорості тьопають про палі причалу, об берег розбивається хвиля — настав момент діяти. Але щось жорстке, що з'явилося в рисах Сінді,утримує його, хоча вона злегка посміхається і піднімає особа, немов хоче допомогти йому швидше відшукати її губи.
Тут лунають кроки, і Уебб з Дженіс — в невірному світлі місяця, до якого домішуються блакитнувате світіння моря і яскраві відблиски вогнів казино, здається, що вони тримаються за руки, потім їх розбороняють, — мало не бігом наздоганяють їх і схвильовано оголошують, що там всередині Ронні Гаррісон зриває банк.
— Піди подивися, Гаррі, — говорить Дженіс. — Він уже виграв принаймні вісім сотень.
— Ох вже цей Ронні, — каже Сінді докірливим тоном пай-дівчинки і спрямовується до вогнів казино, на тлі яких чітко вимальовуються її ноги під довгою спідницею.
До себе вони добираються вже після двох. Ронні неможливо було відірвати від рулетки, а коли він нарешті підвівся з-за столу, виграш його становив лише кілька монет. По дорозі додому вони з Дженіс сплять, Тельма, напружена, як струна, сидить на колінах у Кролика, Уебб і Сінді сидять попереду з шофером — Уебб розпитує його про острів, і той знехотя бурчить щось у відповідь на мові, лише віддалено схожому на англійську. Сторож в формі впускає їх у ворота селища. Все тут охороняється: страшно багато крадіжок — злодії і навіть вбивці вилазять з темних надр острова поживитися за рахунок осіли на узбережжі багатих приїжджих. До бунгало, де вони живуть, ведуть доріжки з зеленого бетону, прокладені по піску під шурхотить пальмами, між квітучими кущами, на які вранці злітаються птахи. Поки чоловіки обговорюють, на яку годину перенести завтрашній гольф,три жінки шепочуться, зупинившись трохи віддалік — там, де від бетонної доріжки відгалужуються стежки до їх трьом бунгало.
Дженіс, Сінді і Тельма хихикають, поглядаючи в бік чоловіків, їхні погляди, точно птиці, перелітають з одного на іншого в підсвіченому місяцем теплом нічному повітрі.
Шаль Сінді блищить, немов жмут піни на хвилі. Нарешті, розірвавши тишу пальмового гаю криками "На добраніч", кожна дружина веде свого чоловіка до себе в бунгало. Кролик трахає Дженіс просто від роздратування на весь світ і миттєво засинає, сподіваючись, що ранку не настане ніколи.
Але воно сповіщає про себе в належний час смужками сонячного світла, які, проникаючи крізь жалюзі на вікнах, лягають на вистелений шестикутними плитками підлогу, тоді як маленькі жовтенькі пташки, про які співається в місцевій пісеньці, летять уздовж бетонних доріжок слідом за чайними підносами і побрязкує посудом. Гаррі встає і, виявляється, відчуває себе не так вже й погано. Тіло його натренована долати неприємні відчуття. У нього вже увійшло в звичку робити невеликий обережний заплив з пустельного пляжу, де в піску все ще стирчать залишилися з учорашнього вечора пластмасові стакани. Це єдиний момент дня чи ночі, коли Гаррі залишається наодинці з собою, якщо не брати до уваги старичків, які теж люблять купатися і йдуть по піску, ведучи за руку дружин. Море між хвилерізами кольору сітчастої дині — молочно-зелене. Похитуючись на спині,Гаррі бачить на дорогах, кучерявих по крутих схилах пагорбів, що оточують затоку, тих, хто живе на цьому острові не для відпочинку, — чорношкірі в яскравому одязі йдуть на роботу; інші жінки несуть на голові вузли і навіть відра. Справді. Їх голоси далеко розносяться в свіжому ранковому повітрі — разом зі шльопання, шелестінням і шипінням теплою солоною води, що накочує на берег і відступаючої біля його ніг. У білому пористом піску повно дірочок, щоб краби могли дихати. Гаррі ніколи ще не бачив такого білого, дрібного, як цукор, коралового піску. Раннє сонце легко стосується чутливої шкіри на його плечах. Ось воно — здоров'я. Тут дівчина з сніданком на підносі підходить до їх будиночка — у них бунгало 9, — і Дженіс в махровому халаті відкриває ґратчасті двері і кричить: "Гаррі!" — крик її перетинає простір,де старий слуга в брюках кольору хакі вже згрібає в купку морські водорості та пластмасові стаканчики, і свято, полювання починаються спочатку.
У гольф Гаррі грає сьогодні погано: коли він втомився, то занадто різко розмахує рукою, замість того щоб плавно вести по повітрю ключкою. Тримай зап'ястя, що не крути ім. Чи не розгойдуйся на пальцях — уяви собі, що ти носом притулився до скла. Думай, що ти на рейках. І йдеш по ним. Всі ці рекомендації сьогодні мало допомагають — ранок тягнеться нескінченно між жадібними крилами коралових джунглів, на зелених галявинах в буграх, точно вони зшиті зі шматочків, хоча він вважає, що це взагалі диво, щоб під таким сонцем могла зберегтися зелена трава. Він ненавидить Уебба Меркетта за те, що той сьогодні б'є без промаху, якщо лунка знаходиться в межах двадцяти футів. Ну чому цей жилавий старий півень не тільки має таку фантастичну пампушку дружину, але ще і обігрує його в гольф? Гаррі шкодує,що немає Бадді Інглфінгера — в його присутності Гаррі відчуває себе королем. А у Ронні волосся такі рідкісні та ще такий високий лоб, що, коли він нагинається для удару, голова його виглядає таким собі рожевим яйцем. Розмахує руками, точно мавпа, волосся на голові майже немає, зате плечі страшенно волохаті — і як тільки Тельма терпить його? Жінки, вони, видно, з чим завгодно готові миритися, аби мужик був хороший в ліжку. І знову в голові Гаррі виникає думка про триста доларах, які він програв за вчорашню ніч, але ж його батько півтора місяця потів б за такі гроші. Бідний папка, не дожив він до цих часів, коли гроші стали папірцями.волосся на голові майже немає, зате плечі страшенно волохаті — і як тільки Тельма терпить його? Жінки, вони, видно, з чим завгодно готові миритися, аби мужик був хороший в ліжку.
