Кролик розбагатів - Апдайк Джон

Не думаю, щоб у мене вийшло.

— У твоєму віці ... Вічно ти про свій вік.

Тельма кладе голову йому на живіт і вперше кокетливо дивиться на нього вгору, — її погляд бентежить його. Він ніколи раніше не помічав, якого кольору в неї очі — якогось невизначеного, іменованого світло-коричневим, але при яскравому світлі зверху вони світло-рудим, в них якийсь тваринний світ.

— Я дуже збуджена, щоб закінчити, — говорить вона йому. — Так чи інакше, Гаррі, у мене зараз місячні, і кожен другий місяць вони дуже рясні. Я боюся з'ясовувати чому. А в проміжні місяці — страшні болі і майже нічого.

— Сходи до лікаря, — радить він.

— Я без кінця ходжу до лікарів — все без толку. Я адже вмираю, ти це знаєш, так?

— Вмираєш?

— Ну, може, це занадто драматично сказано. Адже ніхто не знає, скільки я протягну, — багато що залежить від мене самої. Єдине, чого я ні в якому разі не повинна робити, — це перебувати на сонці. Я божевільна, що приїхала сюди, — Ронні намагався мене відговорити.

— Навіщо ж ти це зробила?

— Як ти гадаєш. Кажу тобі, Гаррі, я без розуму від тебе. Я повинна позбутися від цієї мани.

І здається, що вона зараз знову схлипне від відрази до себе, але замість цього вона підкидає голову і дивиться на його член. А він знову скукожілся від всіх цих розмов про смерть.

— У тебе що, вовчак? — запитує він.

— М-м-м, — мукає Тельма. — Дивись. Бачиш висип? — Вона піднімає волосся з обох скронь. — Красиво, правда? Це через те, що я по дурості посиділа в п'ятницю на сонці. А мені так хотілося бути як всі ви, не відчувати себе хворою. У суботу було жахливо. Боліли суглоби, нутрощі не працювали. Ронні пропонував відвезти мене додому, щоб мені зробили укол кортизону.

— Він так славно до тебе ставиться.

— Він кохає мене.

Його член знову затвердів, і Тельма гнеться до нього.

— Тельма! — За цю ніч він ще жодного разу не називав її по імені. — Дозволь мені тебе догодити. Я хочу сказати: у нас адже рівноправність і все таке інше.

— Нічого тобі бруднитися в крові.

— Дозволь в такому випадку посмоктати твої солодощі.

Її соски не стирчать, як у Дженіс, вони ідеальної форми, точно великі пальчики немовляти. Оскільки тепер його черга, він вважає за можливе потягнутися і вимкнути світло над ліжком. У темряві він не бачить її висипу, зате бачить її посмішку, то, як вона готується його догодити. Вона сідає по-турецьки, зовсім як Сінді на яхті, — жінки, вони такі гнучкі, — і кладе собі на коліна подушку для його голови. Вона суне палець йому в рот і пестить їм одночасно свій сосок і його мова. По тілу її проходить як би електричний струм, вона вібрує, точно не вимкнений до кінця приймач. Його рука знаходить її сідниці, теплу западину між ними — шкіра у Тельми гладка, як скло, тоді як шкіра Дженіс на дотик точно тонкий-тонкий наждак. Його член, який легенько лоскочуть її нігті, знову встав.

— Гаррі! — Голос її звучить у самого його вуха. — Я хочу провести з тобою цю ніч так, щоб ти запам'ятав мене, щоб ти відчув таке, чого ні з ким ще не відчував. Я вважаю, інші жінки тебе адже смоктали?

Він киває, зміщуючи головою шкіру на її грудях.

— Скількох ти трахкав через зад? Він випускає її сосок з рота:

— Жодної. Ніколи.

— Навіть Дженіс?

— Ну немає. Ми цим ніколи не займалися.

— Гаррі, чому ти робиш з мене дурочку?

Як мило звучить це давно не почуте їм "робиш з мене дурочку". Так говорили третьокласники.

— Ні, чесне слово. Я думав, тільки педики ... а ви з Ронні цим займаєтеся?

— Весь час. Загалом, часто. Він це любить.

— А ти?

— У цьому є свій шарм.

— А хіба не боляче? Я хочу сказати, він же такий великий.

— Спочатку. А потім береш вазелін. Я сходжу принесу наш.

— Тельма, почекай. Хіба я збираюся цим займатися?

Вона видає короткий смішок:

— Збираєшся.

Вона вислизає з ліжка і відправляється у ванну, і, поки вона ходить, член у нього залишається величезним. Повернувшись, вона ретельно змащує його холодним дотиком досвідчених рук. Гаррі пробирає дрож. Тельма лягає поруч з ним, повертається до нього спиною і нагинається, немов повинна вилетіти з гармати; простягнувши позаду себе руку, вона спрямовує член.

— Обережно.

Йому здається, що нічого не вийде, і раптом виходить. Медичний запах вазеліну досягає його ніздрів. У підстави члена сильно тисне, а далі — там, де часто-оксамит і ласка, — там порожнеча, чорний ящик, скриня, наповнений нічим. І він в цій порожнечі, пройшовши міцне кільце її м'язів. Він запитує:

— Я можу кінчити?

— Будь ласка. — Її голос звучить слабо, надламаний. А спина і лопатки напружені.

Всього кілька втяжек — він масажує їй голову однією рукою і міцно тримає за сідницю інший. Куди хлине його сперма? Та нікуди, просто змішається з її гівном. З солодким гівном солодкої Тельми. Вони лежать мовчки, але як і раніше злившись, поки його член повільно не опадають і він не витягує його.

— О'кей, — вимовляє він. — Дякуємо. Я цього не забуду.

— Чи обіцяєш?

— Мені якось навіть ніяково. А що ти відчуваєш?

— Я відчуваю, що сповнена тобою. Відчуваю, що мене трахкали через зад. І трахкав чудовий Гаррі Енгстрем.

— Тельма, я просто не можуть повірити, що такий дорогий тобі. Чим я це заслужив?

— Просто тим, що ти існуєш. Тим, що випромінюєш чарівність. Невже ти не помічав, що на вечірках або в клубі я завжди біля тебе?

— Ну, в загальному, немає. Навколо буває багато народу. Я маю на увазі: ми ж часто зустрічаємося з тобою і Ронні ...

— А ось Дженіс і Сінді помітили. Вони знали, що я захочу вибрати саме тебе.

— Гм ... я, в загальному, не збираюся випитувати, але що ж в мені так на тебе діє?

— Ох, милий! Да все! Те, що ти такий високий, і то, як ти рухаєшся, ніби ти все ще худий двадцятип'ятирічний хлопчисько. Те, як ти завжди сідаєш на таке місце, щоб легко можна було втекти. Як ти криво посміхається, точно молодик на вечірці, який знає, що хулігани через хвилину доберуться до нього. Який ти добродушний. Як ти віриш людям: наприклад, Веббу, ти ж вбирає кожне його слово, тоді як всі інші і уваги на нього не звертають, а Дженіс — ти так пишаєшся нею, що навіть зворушливо. Але ж вона нічогісінько не вміє. Навіть в тенісі — Доріс Кауфман говорила нам, — їй-богу, вона ...

— Ну, просто приємно бачити, що вона від чогось отримує задоволення — у неї ж була досить невеселе життя.

— Ось бачиш? Просто ти неймовірно широкий людина. Ти так вдячний долі, коли десь буваєш, наприклад в цьому паршивому клубі або в цьому потворному будинку у Сінді, все здається тобі просто раєм. Це ж чудово. Ти так радієш життю.

— Ну, бач, з огляду на альтернативу ...

— Я просто подихати. Я так тебе за це люблю. А які в тебе руки. Мені завжди подобалися твої руки. — Вона сидить на краю ліжка і, взявши його ліву руку, що лежить на простирадлі, цілує по черзі білі лунки на кожному пальці. — А тепер твій пеніс з його шапочкою. Ох, Гаррі, нехай я помру від того, що приїхала сюди, але сьогоднішня ніч все окупає.

Ця порожнеча в ній. Він не може забути зробленого відкриття, цієї порожнечі, яку виявив в ній.

І ось в напівтемряві, прорізаному вологим блакитним світлом місяця, сочаться крізь прорізи жалюзі біля ліжка, під шурхіт пальм, Гаррі розкриває їй душу, точно читає молитву: він розповідає їй про себе, як не розповідав нікому, про Нельсона, про те, як малий дратує його і як він дратує малого, і про свою доньку, а йому здається, що це його дочка, яка виросла, не знаючи його. Він наважується зізнатися у всьому цьому Тельме, тому що вона віддала йому всю себе без залишку на доказ своєї любові, вселила йому, як чудово, що він — такий, відродила в ньому давнє переконання, що почало було випаровуватися під впливом того, що енергія стала спадати , — переконання, що є в світі щось таке, що саме йому належить відкрити, що він з'явився на світ зі свого роду місією.

— До чого ж прекрасно, коли людина так думає, — каже Тельма. — Ти від цього ... — їй не вдається відразу підібрати потрібне слово, — як би світишся. І виглядаєш таким сумним. — Вона дає йому поради. Вона вважає, що він повинен розшукати Рут і напрямки запитати, чи його це дочка, і якщо так, то чим він може допомогти. Що до Нельсона, то вона вважає, що вся проблема — Гаррі, якби він сам не відчував себе винуватим у смерті Джилл, а до цього в смерті крихти Ребекки, він не боявся б Нельсона, відчував би себе впевненіше і був би добрішим з ним . — Пам'ятай, — каже вона, — він же всього лише молоденький хлопчик, яким ти був колись, хлопчик, який тільки намацує дорогу в життя.

— Але він зовсім на мене не схожий! — заперечує Гаррі, розмовляючи нарешті з людиною, яка здатна зрозуміти весь жах цієї істини, великого розладу між ним і сином. — Він проклятий маленький Спрингер до мозку кісток.

А Тельма вважає, що Нельсон куди більше схожий на Гаррі, ніж йому здається. Захопився, наприклад, планеризмом — невже і в цьому Гаррі себе не впізнає? А то, що в його житті відразу дві дівчини. Може, Гаррі трохи заздрить Нельсону?

— Але у мене ніколи не було прагнення потрахать Мелані, — зізнається він. — Або ту ж Пру. Вони обидві точно з іншого світу.

— Звичайно, — каже Тельма. — У тебе і не могло виникнути такого бажання. Вони ж тобі в дочки годяться. Як і Сінді. Ти мав би хотіти потрахать мене . Я — жінка твого покоління, Гаррі. Я бачу тебе. А для цих дівчат ти лише купа років і грошей.

Поступово розмова їх уникає складнощів його життя, і вона починає розповідати про свій шлюб з Ронні, про те, як він вічно заклопотаний, як невпевнений у собі, незважаючи на свою манеру хвалитися, яка, вона знає, так дратує Гаррі.

— Адже він ніколи не був зіркою, як ти, ні на секунду цього не відчував.

Вони зустрілися, коли їй було далеко за двадцять і вона вже вважала, що швидше за все так і помре самотньою вчителькою. Хоча вона не була юною дівчиною, знала чоловіків і вміла розпускати віжки, проте звички Ронні чимало потішили її. Під час медового місяця він скінчив в яєчню, приготовлену на сніданок, і вони з'їли його засмажену сперму разом з іншим. Однак якщо миритися з його дивацтвами, то він на рідкість відданий і, можна сказати, поступливий людина. Він не цікавиться іншими жінками — це вона твердо знає, що досить цікаво, з огляду на чоловічу натуру. Він ідеальний батько. Коли він займав ще зовсім незначне становище в ієрархії Скулкіллской страхової компанії, він на двадцять фунтів схуд тому, що ночами не спав і все турбувався.