Кролик розбагатів - Апдайк Джон

І знову в голові Гаррі виникає думка про триста доларах, які він програв за вчорашню ніч, але ж його батько півтора місяця потів б за такі гроші. Бідний папка, не дожив він до цих часів, коли гроші стали папірцями.волосся на голові майже немає, зате плечі страшенно волохаті — і як тільки Тельма терпить його? Жінки, вони, видно, з чим завгодно готові миритися, аби мужик був хороший в ліжку. І знову в голові Гаррі виникає думка про триста доларах, які він програв за вчорашню ніч, але ж його батько півтора місяця потів б за такі гроші. Бідний папка, не дожив він до цих часів, коли гроші стали папірцями.

Однак днем, після двох коктейлів і сандвіча з крабовим салатом, на душі у Гаррі стає веселіше. Компанія вирішує взяти напрокат три маленькі яхти, все розбиваються на пари, і Гаррі виявляється разом з Сінді. Вони ніколи не плавали під вітрилом, тому Сінді, стоячи по груди у воді, налагоджує кермо, а він сидить нагорі сухенький і тримає кінці, керуючі смугастим трикутним вітрилом, який, на погляд Гаррі, недостатньо міцно прикріплений до двох алюмінієвим трубкам — вони постукують один про одного, парус ляскає на вітрі, надувається то в одну сторону, то в іншу. Вся споруда здається на рідкість крихким. На станції змушують надягти чорний гумовий рятувальний жилет, і Сінді виглядає в ньому прекумедно — з цієї своєї короткою стрижкою вона здається жінкою-поліцейським, яких показують по телебаченню, або жінкою-водолазом.До сих пір він не помічав, які у неї чорні і густі брови: вони спрямовані один до одного і майже чіпляються на переніссі, поки їй не вдається нарешті виправити кермо. Тоді з полегшенням вона підтягується і лягає долілиць на борт — при цьому груди її сплющуються, так що видно, які вони білі там, куди не дісталося сонце, а ноги б'ють по воді, і над краєм яхти показується обтягнутий чорною блискучою матерією зад, — немає, занадто багато в цій жінці плоті для такої лодчонки, і вона різко нахиляється. Гаррі вистачає Сінді за руку вище ліктя і витягає, в цей момент нижня трубка, на якій укріплений вітрило, розгортається і плескає його по потилиці. Сінді, не випускаючи рукоятки керма, вихоплює у нього кінці і кричить: "Шверт, шверт", але він не відразу розуміє, чого вона від нього хоче. Ах, треба заткнути в цю щілину довгу дошку,що у нього під ногою; Гаррі витягує її з-під ноги і вставляє в проріз. Сінді ж, замість того щоб сказати спасибі, вимовляє: "А, чорт!"

Шкаралупа з плексигласу розгорнута паралельно березі, де вже стоять півколом роззяви-купальники, і човник з кожною хвилею все ближче прибиває до них. Раптово вітер надуває вітрило, туго натягує його, так що тріщить алюмінієва щогла, і вони починають повільно підстрибувати на хвилях в напрямку мису, який закриває справа бухту.

А як тільки ти зрушився з місця, то вже не відчуваєш швидкості — на воді адже немає розпізнавальних знаків. Гаррі сидить ближче до носа, пригнувшись, щоб його знову не вдарив трубкою по голові. А Сінді, сидячи, точно йог, в своєму тугому рятувальному жилеті і бікіні, центральна частина яких ледве прикриває її промежину, стежить за кермом і нарешті вперше посміхається:

— Гаррі, тобі зовсім не обов'язково тримати шверт: ми витягнемо його, тільки коли пристанемо до берега.

А берег, пальми, бунгало — все стало крихітним, точно на листівці.

— Нічого, що ми так далеко запливати?

Вона знову посміхається:

— Ми зовсім не далеко.

Мотузки впиваються Сінді в руки, яхта крениться. Вода тут вже не зелена, як сітчаста диня, а зелена, як жовч, навіть місцями, в вирах, — чорна.

— Значить, не далеко, — повторює він.

— Поглянь туди. — А там видніється вітрило не більш гребінця на хвилі. — Це Уебб з Тельма. Вони куди далі нас.

— Ти впевнена, що це вони?

Сінді стає шкода його.

— Ми змінимо галс, коли підійдемо до тих скель. Ти розумієш, що значить змінити галс, Гаррі?

— Не зовсім.

— Повернути. При цьому гик-трубка з вітрилом теж повернеться, так що дивись, щоб тебе не вдарило.

— Як ти думаєш, тут є акули? — А все-таки обстановка створилася інтимна, твердить він собі: вони удвох, і ті ж бризки обливає її і його, а вітер і плескіт води заглушають всі звуки, і її плече блищить, немов відлите з металу, в безжальному світлі до білого розпеченого сонця ; раптом в його пам'яті встає сонце, до якого він звик з дитинства, — помаранчеве, розплився.

— А ти бачив "Щелепи", фільм другий? — питає вона.

— Тобі не здається, що в наш час йдуть суцільно багатосерійні фільми? — в свою чергу, запитує він. — Точно у людей раптом вичерпалася фантазія. — Він настільки фізично виснажений і так втомився від довго стримуваного бажання, що йому раптом стає байдуже, чи залишиться він живий серед цих неприборканих стихій. Тут навіть сонячні відблиски на воді здаються жорстокими, немов саме небо посилає на землю зло, вони як полум'я, що виривалося з-під крил сідає літака.

— Міняємо галс. Приготується, — каже Сінді. — Поворот оверштат.

Він гнеться, і гик проходить над його головою. Він бачить ще одне вітрило — це Ронні і Дженіс пливуть до горизонту. Схоже, вона сидить на кормі і тримає кермо. Коли вона встигла цьому навчитися? В якомусь літньому таборі. Треба з самого початку бути багатим, тоді будеш користуватися життям на всю котушку.

— А тепер, Гаррі, — каже Сінді, — сідай на кермо ти. Це не складно. Ота ганчірочка, що висить на верхівці щогли, називається вимпелом. Вона показує, звідки дме вітер. А потім — стеж за хвилями. Треба, щоб вітрило стояв під кутом до вітру. Передній край вітрила ні в якому разі не повинен плескати. Це називається йти в бейдевінд. Значить, ти йдеш прямо проти вітру. Ти віджимаєш від себе румпель, віджимаєш його від вітрила. Ти це відчуєш, обіцяю. Розсунути румпель і лин — все одно що розімкнути ножиці. Лихо. Та ну ж, Гаррі, нічого не трапиться. Давай мінятися місцями.

Їм вдається вдало провести цю операцію — правда, човен під ними розгойдується, як гамак. Маленьке хмарина набігає на сонці, фарбуючи воду в темні тони, потім раптом знову віддає її сонця. Гаррі береться за кермо і намагається знайти потрібне положення, поки вітер не стає попутним. І тоді це вже справжнє задоволення: парус і кермо тягнуть яхту вперед, невидимий морський бриз підштовхує її, відстані скорочуються і вже не здаються такими безнадійно величезними, коли ти господар становища.

— Ти відмінно справляєшся, — каже йому Сінді; вона сидить схрестивши ноги, і йому видно підошви всіх п'яти пальців на її голою нозі, тонка блакитнувата шкіра тут вся в зморшках, найменший, такий милий пальчик щільно притиснувся до сусіда, точно намагаючись сховатися. Сінді довіряє йому. Гаррі їй подобається. Тепер, трохи освоївшись, він уже насмілюється командувати яхтою і більше і більше натягує вітрило, так що бризки летять мимо, а долоню починає горіти. Земля стрибками наближається до них, ось вони майже досягли її, як раптом, націлюючись на те місце, де вже причалили Дженіс і Ронні і витягли на берег свій човен, він трохи відпускає вітрило, і вітер, налетівши ззаду, миттю надуває його; ніс яхти в люті різко зривається в хвилю, і вся шкаралупа, нахилившись, черпає воду, а вони з Сінді зісковзують з палуби, заплутавшись в кінцях.Над головою змикається прозора, вся в прожилках, товща води. "Повітря!" — майнула панічна думка, і він виринає — в глибокій тіні яхта громадою здіймається над ними. Біля нього в воді — Сінді. Задихаючись, бажаючи якось загладити свою провину, він обіймає її. Таке відчуття, що в руках у нього акула, слизька і шорстка. Їх гумові жилети, набиті поролоном, стикаються під водою. Кожен волосок на бровах Сінді виблискує при цьому дивному висвітленні, серед народжених хвилями тіней і тиші — вітру адже не чути, тільки вода злегка пошлепивал по плоскому днищу яхти. Сінді з гримасою відштовхує його, глибоко вбирає в себе повітря і пірнає під яхту. Він намагається піти за нею, але жилет викидає його назад. Він чує, як вона пихкає і плюскається по іншу сторону стирчить вгору шверта, спочатку хапається за нього, потім підіймається вгору,встає на нього ногами, і човен повертається в нормальне положення, а з смугастого вітрила, що перетинає сонце, летять великі перлини води. Гаррі залазить на борт, і Сінді спритно підводить яхту до берега.

Подія не з тих, яким можна хвалитися, однак на березі вони весело сміються вчотирьох, а в розумі Гаррі, який вміє швидко все собі прощати, їх підводне обійми представляється ніжним і багатообіцяючим.

Обід на курорті подають у басейну або приносять на підносі на пляж, а вечерю — це вже щось офіційне, його подають у великому павільйоні, де з балок звисають довгі пухнасті грона квітів, а позаду, біля дверей, що ведуть на кухню, влаштована жаровня для м'яса , і полум'я з ревом спрямовується вгору, відкидаючи танцюючі тіні на плетену стіну і дерев'яні маски і обсипаючи іскрами чорні спітнілі обличчя кухарів. Головний кухар, худий бельгієць, в проміжках між обідами і вечерями завжди сидить в барі, і вигляд у нього зовсім хворий, або ж він пригнічено щось розповідає суворим, як місіонерки, тубільним жінкам, які сидять за стійкою портьє. Щопонеділка ввечері тут влаштовують пікнік, для чого запрошують виконавця каліпсо, а потім — танці під електромарімби; але все шестеро відпочивальників з округу Дайамонд вирішують, що вони дуже втомилися після ночі,проведеної в казино, і рано ляжуть спати. Гаррі, мало не потонув у обіймах Сінді, як тільки виліз на берег, відразу заснув, потім пішов до себе і задрімав ще. Поки він спав, за його жерстяної даху хвилин десять тарабанив раптово налетів тропічний дощ; коли ж він прокинувся, дощ уже перестав, і сонце, оточене помаранчевої облямівкою, сідало в затоці, а його приятелі, прийнявши душ, більше години накачувалися в барі. Щось явно затівається. Жінки раз у раз підштовхують один одного — їх співтовариство тут помітно зміцнилося, викликане до життя прокинулися сестринськими почуттями. Сьогодні у Сінді в волоссі жовта квітка, а це її арабське вбрання до половини розстебнуте. Вона вже разів зо два простягала руку і, доторкнувшись поверх склянки Уебба і його лежать на скатертини вузлуватих смаглявих рук до зап'ястя Дженіс,згадувала того нахабного кольорового хлопчиська, який сьогодні прислуговує в барі: "Я сказала йому, що я тут з чоловіком, а він тільки знизав плечима — мовляв, ну і що?" Уебб мудро мовчить, чи не порушує течії їх бесіди, а Ронні сидить опухлий , сонний, але, як завжди, повний всяких затій в своєму похмурому стилі.