Кролик розбагатів - Апдайк Джон
Тепер, коли Дженіс вже під парами, Гаррі питає, чи не хоче вона сісти до вікна, але вона каже — ні, їй страшно дивитися вниз, поки вони не приземлилися. А Гаррі крізь подряпаний плексиглас бачить молочно-бірюзове море, поцятковане пурпурно-зеленими тінями затонулих островів. Самотня яхта. Потім нерівний абрис кам'янистій коси, що закінчується білим піщаним пляжем, — немов рука в манжеті. Будиночки з червоними дахами летять на нього.Шасі, стогнучи вивільняються з пазів і завмирають. Літак облітає болото. Гаррі приходить в голову помолитися, але він не може зосередитися, до того ж Дженіс так міцно стиснула його руку, що боляче кісточках. Повз миготять будинок з флюгером, кинутий бульдозер, безлисті дерева, які насправді пальми; глухий удар, легкий розворот, гучне шипіння і гуркіт, потім взвізг і скрегіт. Взвізг припиняється, вони зменшують швидкість, вони на землі, і в поле їх зору з'являється довге низьке рожева будівля аеровокзалу, до якого підступає "Боїнг-747". Раптово спітнівши, тримаючи на руці зимові пальта і поспішно відшукуючи сонячні окуляри, вони спрямовуються до виходу. На вершині срібної сходів, що ведуть вниз, на бетон, тропічне повітря, такий теплий, вологий і ласкавий, закручуючись крихітними воронками, вдаряє, точно з розпилювача,Кролику в обличчя, але все псує Ронні Гаррісон, шепнув йому ззаду в вухо:
— Ух ти! Жодна дівка так пестити не вміє.
Ще омерзительнее, ніж голос Ронні, споганити цю безцінну тендітну хвилину першої зустрічі з новим світом, звучить сміх жінок, для чиїх вух це і було виголошено. Дженіс регоче, отака тупица. І стюардеса, чиє обличчя, немов намальоване на емалі, покрилося крапельками поту від спеки, що хлинула в двері, стоїть на порозі і говорить: "До побачення, до побачення", — і посміхається всім без розбору.
Сміх Сінді злітає дівчачі взвізг, і майже одразу лунає її протяжне:
— Ронні!
Кролику противно це чути і одночасно солодко при згадці про полароїдних знімках, які він бачив в ящику.
Дні відпочинку змінюють один одного, і шкіра Сінді поступово набуває відтінок червоного дерева — як завжди влітку біля басейну в "Летючий орле", — і, коли вона виходить з берилові Карибського моря в тому ж чорному бікіні з тонюсенькими лямки, з неї так само стікає вода, тільки на шкірі поблискує сіль. Тельма Гаррісон в перший же день сильно згоріла і через цю свою незрозумілої хвороби погано себе почуває. Весь другий день вона сидить в своєму бунгало, тоді як Ронні майже не вилазить з води, а на суші відає поповненням напоїв з бару, спорудженого з бамбука прямо на піску. По пляжу ходять чорношкірі бабусі, пропонуючи намиста, черепашки і пляжні приналежності, і на третій день вранці Тельма купує в однієї з них крислатий солом'яний капелюх і рожевий халат до підлоги, з довгими рукавами, так що тепер, повністю в нього загорнувшись,намазана кремом проти загару і прикривши кінчики ніг рушником, вона сидить в тіні залізного дерева і читає. Її обличчя під крислатим капелюхом, коли вона поглядає на лежачого на сонці Гаррі, здається сірим, худим і підступним. Поруч з нею він чомусь гірше загоряє, але він твердо вирішив вести себе як всі. Там, де шкіру нажгло сонце, вона болить, і це викликає у нього ностальгію — так боліли м'язи, коли він займався спортом. У морі він плаває на мілководді — зі страху перед акулами.і це викликає у нього ностальгію — так боліли м'язи, коли він займався спортом. У морі він плаває на мілководді — зі страху перед акулами.і це викликає у нього ностальгію — так боліли м'язи, коли він займався спортом. У морі він плаває на мілководді — зі страху перед акулами.
Щоранку чоловіки вирушають на поле для гольфу поруч з курортом, їздять на візках з навісами по доріжках між заростями ожини, від якої немає порятунку, — справді, в пошуках зниклого м'яча можна оступитися і потрапити в глибоку яму. Острів стоїть на коралових рифах, виритих печерами. Вечорами розваги змінюють один одного в строго встановленому на тиждень порядку. Прилетіли вони на острів в четвер — в цей вечір були змагання крабів; на інший вечір вони милувалися танцем живота, а на наступний — в суботу — самі танцювали під джаз. Щовечора гримить музика і танці у "олімпійського" басейну під зірками, які тут здаються набагато ближче і якось навіть загрозливо блимають в небі — немов застиглі уламки вибуху. Є сузір'я зовсім незнайомі: Уебб Меркетт.який дізнався зірки під час свого перебування на флоті — він записався в армію в 45-му році, коли йому було вісімнадцять, і в кінці війни перетнув Тихий океан на авіаносці, — показує їм Південний Хрест, а розпливається пляма в небі, за його словами , — це інша галактика, і вони все бачать, що Велика Ведмедиця тут як би стоїть на своєму хвості, чого вони ніколи не бачили в південно-східній Пенсільванії ..
Ах, ця крихта Сінді, до кожного вечері вона є все більш засмаглою, всім своїм виглядом волаючи про кохання. Заклично блищать навіть її зуби — такі вони стали білі; а ця квітка олеандра, який вона щовечора зриває з куща біля свого бунгало і встромляє собі в волосся, розпушилися від довгого плавання, а її смагляві пальчики, на яких нігті здаються світлими пелюстками. Прагнучи підкреслити свою засмагу, вона носить білі сукні, які яскраво блищать, коли вона виходить з дамської кімнати за бамбуковим баром і ти дивишся на неї з іншого боку басейну, де на дні вночі горять лампи, так що здається, ніби там затонула місяць. Сінді стверджує, що вона товстішає: ці ананасні коктейлі, і бананові дайкірі, і ромові пунши — в них стільки калорій, просто сором і ганьба. Однак вона ще жодного разу не відмовилася випити — ніхто з них не відмовляється:починають вранці з "Кривавої Мері" для підкріплення сил гравців в гольф і кінчають "міцних", який випивають після півночі, безперервно розмовляючи.
— Гаррі, у що ж це виллється при розрахунку? — дивується Дженіс. — Ти тільки і робиш, що підписуєш рахунки за всіх.
— Заспокойся, — каже він їй. — Краще витратити гроші, ніж віддати на поталу інфляції. Ти чула, як Уебб говорив, що долар нині коштує рівно половину того, що коштував десять років тому, в сімдесятому році? Так що в дійсності це вже не долар, а п'ятдесят центів. Заспокойся.
На самій-то справі він відносить всі витрати на рахунок компанії по завоюванню Сінді — він просто повинен з нею переспати до того, як закінчиться цей тиждень. Він відчуває, що цей момент наближається, наближається для всіх них, що стіни, що розділяють їх, немов би тоншають: він, наприклад, в точності знає, коли Уебб відкашлявся і потім закурить; постійне перебування друг у друга на очах і невимушене мовчання годину за годиною послаблюють стримуючі центри, поки вони під сонцем і при місяці лежать витягнувшись в шезлонгах з вініловим плетінням, які всюди тут стоять. Їх руки стикаються, передаючи напої, або сірники, або лосьйон для засмаги, вони раз у раз зазирають один до одного в бунгало — власне, Кролик випадково бачив голу Тельму Гаррісон якось днем, коли повертав їм масло від сонячних опіків. Вона лежала на ліжку,щоб трохи охолодити обпечене сонцем тіло, і поспішно пірнула у ванну при звуці його голосу у двері, але все ж недостатньо поспішно. Він встиг побачити отвір між її сідницями, все її довге бліде тіло і без єдиного слова або вибачення віддав масло Ронні, який теж був голий, — вони адже цілий день ходили напівголі, якщо не брати до уваги Тельми, зазвичай ховав під деревом: Дженіс натирала лосьйоном для засмаги складки на червоній шиї Уебба, велике господарство Ронні утворювало горбок на його непристойно маленьких, європейського стилю трусах, крихта Сінді розв'язувала чорну лямку на спині для рівної засмаги і показувала в профіль для загального огляду одну зі своїх тітек, до оли простягала руку, щоб взяти з таці "плантаторському пунш", який приносив їм бій. У чорних тут більш шовковиста шкіра, ніж у американських чорних,вони чорніше і рухаються м'якше. Години до чотирьох, коли по піску, немов вузлуваті пальці, простягається тінь від залізного дерева, а обличчя у чоловіків стають такими червоними, точно їх вийняли з печі, хоча візки з ключками для гольфу забезпечені невеликими навісами, вони йдуть з пляжу (до чого ж шурхіт пальм діє Гаррі на нерви: ночами йому все здається, що йде дощ, хоча дощу за весь час жодного разу не було) і перебираються на затінену майданчик біля "олімпійського" басейну, де місцеві хлопці в білих куртках офіціантів обходять їх, приймаючи замовлення на напої, а розжарити нное білого сонце повільно опускається до горизонту і рівно о шостій серед сплеску золота і багрянцю стрімко занурюється в море. Вражений цією картиною, яка приносить йому гостра насолода, Гаррі дивиться услід зниклому світила,в той час як Сінді перекочується в своєму шезлонгу — плетіння його порізало поздовжніми смугами її чудове пухке тіло, залишивши на ньому сліди, точно колії в глині. Тельма сидить насторожена, вся закутана; Уебб про щось просторікує; Ронні заводить у бамбукового бару нових друзів. Це в ньому живе торгаш — він повинен весь час тренувати своє вміння спілкуватися. Його голос лине над океаном по брижах, а якийсь самотній блондинчик, вже намоклий до осатанения, пірнає і пливе в далечінь в той час, як треба йти вечеряти. В інші вечора після заходу на горизонті з'являється зелена смуга. Дженіс, хоча час від часу Гаррі відчуває припливи любові ній, зараз представляється йому на заваді, що стоїть на шляху сигналів, які, можливо, посилає йому Сінді; на щастя, Уебб займає Дженіс розмовою на невичерпну тему — про гроші,бачачи в ній даму з бруерской еліти.
— Нам здається, чотирнадцять відсотків податку — це катастрофа, і в Ізраїлі людям доводиться платити сто одинадцять відсотків, кольоровий телевізор стоїть там тисяча вісімсот доларів. А в Аргентині платять сто п'ятдесят відсотків на рік, можете мені повірити — я не обманюю. У Токіо фунт вирізки коштує двадцять доларів, а в Саудівській Аравії пачка сигарет йде за п'ятірку. П'ять доларів пачка. Може здатися, це ми їх оббирає, але, так чи інакше, у американського споживача найвищий життєвий рівень в порівнянні з будь-якої іншої промислової нацією.
Дженіс уважно його слухає і тягає у нього сигарети.
