Маятник Фуко - Еко Умберто

Тут ви бачите теорію фігур, створених художником на кшталт фіґур палацу в Мантуї, — це тридцять шість деканів, володарів неба. Кохаючись у точності передачі, тільки-но я знайшов це чудове відтворення, зроблене невідомим майстром, як відразу забажав, щоб і ті невеличкі знахідки в футлярах, які відповідають зображенням на стелі, теж символізували фундаментальні елементи Всесвіту — повітря, воду, землю і вогонь. Це пояснює, приміром, наявність цієї Граціозної саламандри — шедевра майстерності одного мого друга, набивача опудал, або цієї делікатної репродукції в мініатюрі, правду кажучи, дещо пізнуватої, еоліпіла Герона: повітря, яке міститься в кулі — коли б запалив цю спиртівку, що чашею охоплює її, — нагріваючись і виходячи з оцих бічних дзьобиків, викликало б її обертання. Магічний інструмент, який застосовували ще єгипетські жерці у своїх святилищах, як це нам повідомляють численні знамениті тексти. Вони застосовували його для здійснення фальшивих чудес, і натовп поклонявся тим чудесам, однак справжнє чудо полягало в золотому правилі, яке впорядковує таємничу і просту механіку того чуда — механіку елементів стихії, повітря і вогню. Саме цією мудрістю володіли наші предки, а також алхіміки, натомість конструктори циклотронів її втратили. Тож-бо я звертаю свій погляд на цей мій театр пам'яті, нащадок інших, місткіших театрів, які зачаровували мислителів минулого, і знаю. Знаю більше, ніж знають так звані мудреці. Я знаю, що як внизу, так і нагорі. І більше знати нічого.

Він запропонував нам кубинські сигари чудернацької форми, не прямі, а викривлені й кучеряві, проте м'ясисті й товсті. У нас вихопилися захоплені вигуки, а Діоталлеві підійшов до книжкових шаф.

— Далебі, — провадив Альє, — невеличка бібліотека, як бачите, не більше як дві сотні томів, я маю більше у своєму родинному домі. Але без зайвої похвальби скажу, що всі вони досить цінні й рідкісні і розміщені, звичайно, не у випадковому порядку, тематично вони впорядковані відповідно до розміщення зображень та предметів.

Діоталлеві несміливо простягнув руку до книжок.

— Будь ласка, — сказав Альє, — це "Oedypus Aegyptiacus" Атаназіуса Кірхера. Ви ж знаєте, він був перший після Горапола, хто спробував розшифрувати ієрогліфи. Дивовижна людина, я б хотів, щоб цей мій театр нагадував його музей чудес, який тепер вважається втраченим, адже хто не вміє шукати, не знаходить... Надзвичайно приємний співрозмовник. Як він пишався того дня, коли відкрив, що цей ієроґліф означає "добродійства божественного Осіріса даються священними церемоніями та цілим ланцюгом духів..." Відтак прийшов той інтриган Шампольйон, відразлива особа, повірте мені, інфантильно марнославна, і почав наполягати на тому, що цей знак відповідає всього лиш імені фараона. Скільки кмітливості виявляють новочасні люди в пониженні священних символів! Зрештою, цей твір не такий уже й рідкісний, він коштує менше, як "мерседес". Погляньте краще на оце перше видання, 1595 року, "Amphitheatrum sapientiae aetemae" Кунрата. Кажуть, на світі є лише два його примірники. А це третій. А оце — перше видання "Thelluris Theoria Sacra" Бурнеціуса. Вечорами я не можу дивитися на її ілюстрації без відчуття містичної клаустрофобії. Глибини нашої планети... Ніхто б і не подумав, чи не так? Я бачу, доктор Діоталлеві зачарований єврейськими літерами у "Трактаті про цифри" Віженера. Погляньте ще на оце: перше видання "Kabbala denudata" Кнорра Хрістіана фон Розенрота. Ви, безперечно, знаєте, зрештою, ця книга є в перекладі, неповному і поганому, який поширював англійською мовою на початку цього століття недотепа Мак-Ґрегор Метерс... Ви, мабуть, чули про ті скандальні таємні збіговиська Golden Dawn, що так зачарували британських естетів. З цієї банди фальсифікаторів текстів утаємничення міг народитися лише безконечний ряд спотворень, від "Вранішньої Зорі" до сатанічних церков Алістера Кровлі, який викликав демонів, аби здобути прихильність декотрих благородних осіб, які віддавалися vice anglais . Якби ви знали, любі друзі, скільки, м'яко кажучи, сумнівних людей доводиться зустрічати, коли присвячуєш себе цим студіям; ви самі це побачите, коли розпочнете видання у цій царині.

Бельбо скористався з нагоди, даної йому Альє, щоб перейти до справи. Він сказав, що видавництво "Ґарамонд" бажає видавати щороку по кілька книг, так би мовити, езотеричного характеру.

— Ага, езотеричного, — усміхнувся Альє, і Бельбо зашарівся.

— Скажімо ... герметичного?

— Ага, герметичного, — посміхнувся Альє.

— Гаразд, — промовив Бельбо, — може, я вживаю не ті терміни, але ви, безперечно, розумієте, якого жанру.

— Хм, — знову усміхнувся Альє, — такого жанру немає. Є знання. Ви бажаєте видавати огляд неспотворених знань. Може, для вас це лише видавничий вибір, але, якщо займатися цим доведеться мені, для мене це будуть пошуки істини, queste du Graal .

Бельбо зазначив, що подібно до того, як рибалка, закидаючи сіті, може витягнути також порожні мушлі та пластикові кульки, видавництво "Ґарамонд", мабуть, одержуватиме чимало рукописів сумнівної вартості, тож видавництво шукає суворого читача, який відділяв би зерно від полови, відбираючи водночас чудернацький непотріб, бо одне дружнє видавництво буде дуже раде, якщо авторів меншої вартості ми спрямуємо до нього... Звичайно, слід визначити достойну форму винагороди.

— Дякувати небесам, я належу до тих, кого називають заможними. І я не лише заможний, а й завбачливий. Досить мені знайти під час моїх пошуків ще одну копію Кунрата, чи ще одну гарно забальзамовану саламандру, чи ріг нарвала (який мені було б соромно тримати у своїй колекції, коли б навіть віденська скарбниця не виставляла його як ріг єдинорога) — і на цій коротенькій і приємній оборудці я зароблю більше, ніж ви можете заплатити мені за десять років дорадництва. Я переглядатиму ваші рукописи в дусі смирення. Я переконаний, що навіть у найнедолугішому тексті мені вдасться знайти іскорку якщо не істини, то принаймні якоїсь вигадливої неправди, а протилежності часто зближаються. Лише очевидні речі наганятимуть на мене нудьгу, і саме за цю нудьгу ви мені виплачуватимете компенсацію. Я обмежусь тим, що наприкінці року надсилатиму вам коротеньку записку, де залежно від ступеня мого нудьгування я маневруватиму в межах символічної цифри. Якщо ж вона видасться вам перебільшеною, ви надішлете мені скриньку марочного вина.

Бельбо був збитий з пантелику. Він звик мати справу з плаксивими і жадібними консультантами. Він відкрив торбу, яку приніс із собою, і вийняв із неї грубенький машинопис.

— Я б не хотів, щоб ви дивились на це надто оптимістично. Погляньте, приміром, на цей рукопис, він здається мені типовим зразком пересічного рівня.

Альє розгорнув машинопис:

— Секретна мова Пірамід... Погляньмо на зміст... Пірамідіон... Смерть лорда Карнавона... Свідчення Геродота... — Він згорнув машинопис. — Ви читали його?

— Я переглядав його кілька днів тому, — сказав Бельбо.

Альє віддав йому машинопис.

— Ну от, ви скажете мені, чи мій підсумок слушний.

Він сів за письмовий стіл, встромив руку до кишені камізельки, витяг звідти шабатурочку для пігулок, яку я вже бачив у Бразилії, обернув її між своїми тонкими, наче точеними пальцями, якими ще недавно пестив свої улюблені книжки, підвів очі до прикрас стелі і, як мені здалося, почав виголошувати текст, що його знав уже віддавна.

— Автор цієї книги, мабуть, нагадує, що 1864 року П'яцці Сміт відкриває священні та ізотеричні пропорції пірамід. Дозвольте мені зацитувати їх лише в цілих числах, у моєму віці пам'ять починає підводити... Цікаво, що їхня основа — це квадрат, сторона якого дорівнює 232 метрам. Оригінальна висота становила 148 метрів. Якщо перевести у священні єгипетські лікті, основа матиме 366 ліктів, тобто кількість днів у високосному році. Для П'яцці Сміта висота, помножена на 10 у дев'ятому степені дає відстань від Землі до Сонця — 148 мільйонів кілометрів. Непогана точність для тих часів, якщо зважити, що обчислена з сьогоднішньою точністю ця відстань становить 149 з половиною мільйонів кілометрів, і зовсім не доведено, що рацію маємо ми, сучасні. Основа, поділена на ширину одного каменя, дає 365. Периметр основи становить 931 метр. Якщо поділити на половину висоти, одержимо 3,14 — число я. Чудово, чи не так?

Бельбо збентежено усміхався.

— Неможливо! Як же це ви...

— Дозволь докторові Альє продовжувати, Якопо, — заблагав Діоталлеві.

Альє подякував йому чемною усмішкою. Він говорив, блукаючи поглядом по стелі, але мені здалося, ніби це блукання погляду не було ані пустим, ані випадковим. Його очі просувалися вздовж певної лінії, ніби читаючи у зображеннях те, що він начебто видобував зі своєї пам'яті.

48

Отож відстань від верхівки до основи Великої Піраміди в єгипетських п'ядях становить 161 000 000 000. Скільки людських душ жило на землі від Адама дотепер? Десь між 153 000 000 000 та 171 000 000 000.

Piazzi Smyth. Our Inheritance in the Great Pyramid,

London, Isbister, 1880, p. 583

— Гадаю, ваш автор твердить, що висота піраміди Хеопса дорівнює квадратному кореневі числа, яке дає поверхня кожної сторони. Звичайно, виміри слід брати у футах, які ближчі до єгипетського та єврейського ліктя, а не в метрах, адже метр — це абстрактна одиниця, вигадана за нових часів. Єгипетський лікоть тотожний 1,728 фута. Але ми не знаємо точної висоти, ми можемо скористатися пірамідіоном, маленькою пірамідою, яка, поміщена на вершину великої, утворює її вістря. Він був зроблений із золота або з іншого металу, що блищить на сонці. Тепер візьміть висоту пірамідіону, помножте її на висоту всієї піраміди, результат помножте на десять у п'ятому степені і одержите довжину екваторіального кола. І не лише це — якщо ви візьмете периметр основи і помножите його на двадцять чотири у третьому степені, поділеному на два, вийде середній радіус Землі. Крім того, площа, яку покриває основа піраміди, помножена на 96 на десять у восьмому степені, дасть сто дев'яносто мільйонів вісімсот десять тисяч квадратних миль, що відповідає поверхні земної кулі. Правильно?

Бельбо звичайно полюбляв виявляти здивування за допомогою вислову, якого навчився у фільмотеці, дивлячись оригінальну версію "Янкі Дудл Денді" з Джеймсом Кагні: "І am flabbergasted!" він висловився саме так.