Маятник Фуко - Еко Умберто

— Книги, де йдеться про цілющі трави, інструкції для створення гомункулуса, пам'ятаєте, як це зробив Фауст із Єленою Троянською; Якопо, давай і ми його створимо, я так хотіла б мати від тебе гомункулуса, потім він був би нам за таксу. Це легко, в тій книжці пишеться, що досить зібрати у пробірку трохи чоловічого сім'я, — тобі ж, сподіваюся, це не буде важко, не червоній, дурнику, тоді це треба змішати з гіпоменом, мені здається, це та рідина, яку декретують, ні, не декретують, як це пак говориться?..

— Секретують, — підказав Діоталлеві.

— Невже? Словом, яку декретують жеребні кобили, я розумію, що це важче, якби я була жеребною кобилою, я б нізащо не дозволила, щоб у мене брали гіпомен, особливо якісь чужі люди, але я гадаю, це можна купити в упаковці. Тоді поміщаєш усе це в посудину, залишаєш настоюватися протягом сорока днів, і поступово бачиш, як утворюється малесенька фігурка, зародочок, який ще через два місяці стає надзвичайно граціозним гомункулусом, виходить із колби і стає тобі на службу, — вони, здається, ніколи не вмирають, подумай тільки, він носитиме тобі на могилку квіти, коли ти помреш!

— А кого ти там бачиш у тих книгарнях? — поспитав Бельбо.

— Фантастичних людей, людей, які розмовляють з янголами, виробляють золото, потім професійних магів з обличчями професійних магів...

— Яке ж це обличчя професійних магів?

— Звичайно в них орлиний ніс, брови, як у росіянина, грізні очі, волосся спадає їм на шию, як колись у художників, борода, але не густа, з прогалинами між підборіддям та щоками, вуса, які відстовбурчуються і падають пасмами на губу, ще б пак, верхня губа у них сильно відкопилена і в бідолах видно криві зуби. З цими зубами вони не повинні всміхатися, але вони солодко всміхаються, а очі (я, здається, казала, що вони грізні?) дивляться на тебе і викликають неспокій.

— Facies hermetica , — зауважив Діоталлеві.

— Он як? Я ж казала. Коли хтось заходить запитати про книгу, скажімо, з молитвами від злих духів, вони відразу підказують книгареві відповідне видання, якого у книгарні, звичайно, нема. Але якщо ти з ними подружишся і запитаєш, чи ця книга справді допомагає, вони знову з розумінням усміхаються, ніби розмовляють з дитиною, і кажуть тобі, що з такими речами не жартують. Тоді пригадують випадки, коли дияволи накоїли їхнім знайомим усяких лих; ти лякаєшся, а вони запевняють тебе, що часто це просто від істерики. Словом, так і не відомо, чи вони в це вірять, чи ні. Вряди-годи книгарі дарують мені кілька шматочків ладану, а одного разу подарували паличку із слонової кістки проти злого ока.

— Тоді, якщо тобі доведеться там бувати, — сказав їй Бельбо, — поспитай, чи не знають вони про цю нову серію видавництва "Мануціо", і при нагоді покажи їм цей проспект.

* * *

Лоренца пішла з десятком проспектів. Упродовж наступних тижнів вона, мабуть, добре попрацювала, але я не думав, що події розгортатимуться так швидко. Через кілька місяців пані Грація вже не могла упоратися з дияволістами, як ми визначили АВК з окультними інтересами. Ім'я їм було легіон.

44

Викликай сили Стола Єдності, дотримуючись Верховного Ритуалу Пентаграми, з Активним і Пасивним Духом, з Егейє та Агла. Повертайся до вівтаря і виголошуй таке Викликання Енохових Духів: OlSonuf Vaorsag Goho lad Balt, Lonsh Calz Vonpho, Sobra Z-ol Ror I Ta Nazps, od Graa Ta Malprg... Ds Hol-q Qaa Nothoa Zimz, Od Commah Ta Nopbloh Zien...

Israel Regardie. The Original Account of the Teachings,

Rites and Ceremonies of the Hermetic Order of the Golden Dawn,

Ritual for Invisibility, St. Paul, Llewellyn Publications, 1986, p. 423

Нам пощастило, перша співбесіда була щонайвищого ґатунку, принаймні для цілей нашого втаємничення.

З цієї нагоди тріо зібралось у повному складі — я, Бельбо та Діоталлеві, і при вході гостя у нас ледь не вихопився вигук подиву. У нього було facius hermetica, описане Лоренцою Пеллеґріні, до того ж він був зодягнений у чорне.

Він увійшов, сторожко оглядаючись довкола, і відрекомендувався (професор Каместрес). На запитання "професор яких наук?" зробив невиразний жест, ніби спонукуючи нас до стриманості.

— Даруйте, — мовив він, — я не знаю, чи панове займаються цією проблемою з погляду чисто професійного, комерційного, чи пов'язані з якоюсь групою втаємничених...

Ми заспокоїли його.

— Це не надмірна обережність з мого боку, — сказав він, — я просто не маю бажання зав'язувати стосунки з кимось із ОТО. — І додав, відчувши наше вагання: — Ordo Templi Orientis, збіговище останніх самозваних послідовників Алістера Кровлі... Я бачу, панове далекі від... Тим краще, не буде упереджень з вашого боку. — Він прийняв пропозицію сісти. — Розумієте, твір, який я хочу вам подати, сміливо протиставляється Кровлі. Ми всі, зі мною включно, і досі вірні одкровенням "Liber AL vel legis" , яка, як ви, мабуть, знаєте, була продиктована Кровлі 1904 року в Каїрі вищим розумом на ймення Айваз. І саме цього тексту дотримуються послідовники ОТО ще й сьогодні, його чотирьох видань, перше з яких вийшло за дев'ять місяців до вибуху війни на Балканах, друге — за дев'ять місяців до першої світової війни, третє — за дев'ять місяців до китайсько-японської війни, а четверте — за дев'ять місяців до кривавої громадянської війни в Іспанії...

Мої пальці мимоволі сплелися. Він це помітив і похоронно посміхнувся:

— Я розумію ваші вагання. Оскільки те, що я вам приніс зараз, пропозиція п'ятого видання цієї книги, що ж буде через дев'ять місяців? Нічого не буде, повірте мені, адже те, що я вам пропоную, — доповнена "Liber legis", оскільки мені пощастило і мене відвідав не якийсь там простий вищий розум, а сам Ал, верховне начало, точніше Гоор-паар-Краат, він же двійник, або містичний близнюк, Ра-Гоор-Кхуїта. Єдине, що мене хвилює, — також через бажання запобігти згубним впливам, — це щоб цей мій твір був опублікований до зимового сонцестояння.

— Можна спробувати, — заохотливо мовив Бельбо.

— Це мене тішить. Ця книга викличе фурор у колах втаємничених, адже вони зрозуміють, що моє містичне джерело серйозніше і більш варте довіри, ніж джерело Кровлі. Не знаю, як Кровлі міг здійснювати обряди Звіра, не враховуючи Літургії Меча. Лише вийнявши з піхов меч, можна зрозуміти, що таке Магапралая, тобто Третє око Кундаліні. А потім у своїй арифмології, яка повністю будується на Числі Звіра, він не розглянув Нових Чисел: 93, 118, 444, 868 та 1001.

— Що ж вони означають? — запитав Діоталлеві, відразу насторожившись.

— Хм, — сказав професор Каместрес, — як уже зазначалось у першій "Liber legis", кожне число безконечне, а тому різниці між ними немає!

— Розумію, — сказав Бельбо. — Та чи не гадаєте ви, що все це трохи неясно для пересічного читача?

Каместрес ледь не підстрибнув на стільці.

— Але ж так і має бути. Той, хто досяг би розуміння цих таємниць без належної підготовки, провалився б у Безодню! Я ризикую вже тим, що доводжу їх до широкого відома навіть у прихованому вигляді, повірте мені. Я працюю в галузі поклоніння Звірові, але радикальнішими методами, ніж Кровлі, погортайте сторінки моїх розділів про congressus cum daemone , про приписи щодо обладнання храму та про тілесне єднання зі Шкарлатною Жінкою та Осідланим Нею Звіром. Кровлі зупинився на так званому протиприродному тілесному єднанні, я ж намагаюсь розширити обряд за межі Зла як ми його мислимо, я торкаюсь немислимого, абсолютної чистоти Ґоетеї, крайнього порогу Бас-Аумгна та Са-Ба-Фта...

Бельбо не залишалося нічого іншого, як прозондувати фінансові можливості Каместреса. Він зробив це довгими словесними манівцями, і врешті з'ясувалося, що той, як і Браманті, не мав ані найменшого наміру самофінансуватися. Тоді розпочалася фаза відшивання з невиразним проханням залишити машинопис на тиждень, а там побачимо. Але тут Каместрес притиснув машинопис собі до грудей, запевняючи, що до нього ще ніколи не ставились так недовірливо, і вийшов, даючи нам зрозуміти, що у нього є способи, не з числа узвичаєних, примусити нас пошкодувати, що ми його образили.

* * *

Одначе невдовзі ми мали десятки рукописів, безсумнівно, категорії АВК. Потрібен був якийсь мінімальний відбір, оскільки все це треба було ще й продавати. Не маючи змоги читати все, ми переглядали зміст, іноді зазираючи до тексту, а потім ділилися один з одним своїми відкриттями.

45

З чого випливає незвичайне запитання: чи знали єгиптяни електрику?

Peter Kolosimo. Terra senza tempo, Milano, Sugar, 1964, p. 111

— Мені трапився опус про зниклі цивілізації та таємничі країни, — говорив Бельбо. — Виглядає на те, що на початку існував континент Му, десь у районі Австралії, і звідти почали розходитися великі потоки міграцій. Один подався на острів Авалон, другий — на Кавказ та до витоків Інду, потім пішли кельти, засновники єгипетської цивілізації, і, нарешті, Атлантида...

— Давня історія: можу вам цілий стіл завалити добродіями, які пишуть книги про Му, — озвався я.

— Але цей добродій, мабуть, готовий платити. А потім там є ще чудовий розділ про грецькі міграції на Юкатан, про барельєф у Чічен-Іца, де зображений воїн, схожий на римського легіонера. Як дві краплі води...

— Усі шоломи на світі прикрашені або пір'ям, або кінською гривою, — зауважив Діоталлеві. — Це не доказ.

— Для тебе, але не для нього. Він знаходить поклоніння змієві у всіх цивілізаціях і робить звідси висновок про їхнє спільне походження...

— Хто ж не поклонявся змієві? — сказав Діоталлеві. — Звичайно, крім вибраного народу.

— Авжеж, ці поклонялися тельцям.

— То була хвилина слабкості. Але я відкинув би цього добродія, хай би він і платив. Кельтизм та арійство, Калі-Юга, присмерк Заходу і духовність есесівців. Нехай я параноїк, але від нього тхне нацизмом.

— Для "Ґарамонда" це не конче протипоказано.

— Так, але все має свої межі. А я бачив інший опус, про гномів, ундин, саламандр, ельфів та сильфід, фей... Не обійшлося тут і без витоків арійської цивілізації. Виходить, есесівці походять від Семи Гномів.

— Не від Семи Гномів, а від Нібелунгів.

— Але тут говориться про Крихітний Ірландський Народ. І феї тут погані, а малюки славні, хоч і капосні.

— Відклади це окремо. А ви, Казобоне, що знайшли?

— Лише цікавий текст про Христофора Колумба: автор аналізує його підпис і знаходить там не більше і не менше як натяк на піраміди.