Маятник Фуко - Еко Умберто

Рецензій, як ви бачили, море, премії та схвальні відгуки критики, ça va sans dire . Але продано дуже мало примірників, читачі не готові. Доводиться спорожняти склад, згідно з контрактом (який додається). Або на макулатуру, або ви їх викупите за півціни, згідно з вашим правом.

Де Ґубернатіс божеволіє від горя, родичі його потішають, люди тебе не розуміють, звичайно, якби ти був серед тих, хто надсилає кому слід конверти, рецензія на твою книгу була б навіть у "Корр'єре делла сера", всі вони одна мафія, це треба якось пережити. З авторських примірників залишилося лише п'ять, а скільки ще важливих осіб треба духовно збагатити, ти не можеш дозволити, щоб твій шедевр здали на макулатуру і зробили з нього туалетний папір, поглянемо, скільки можна зібрати, на це не шкода грошей, адже живемо на світі раз, скажімо, ми можемо придбати п'ятсот примірників, а щодо решти — sic transit gloria mundi .

У видавництві залишилося 650 примірників в аркушах, пан Ґарамонд дає оправити 500 і надсилає їх в обмін на чек. Підсумок: автор щедро покрив вартість видання 2000 примірників, "Мануціо" надрукувало 1000, а оправило 850, з яких за 500 примірників було заплачено вдруге. Близько п'ятдесяти авторів за рік — і "Мануціо" завжди у сильному активі.

І без жодних докорів сумління — адже воно роздає щастя.

40

Боягузи вмирають безліч разів, перед тим як вмерти.

Шекспір. Юлій Цезар, II, 2

Я завжди помічав контраст між відданістю, з якою Бельбо працював з респектабельними авторами видавництва "Ґарамонд", намагаючись відкрити книги, якими міг би пишатися, і піратським духом, з яким не лише допомагав обкрутити нещасних клієнтів "Мануціо", але й спроваджував на вулицю Ґвальді тих, кого вважав непридатними для видавництва "Ґарамонд" — що він, скажімо, на моїх очах намагався зробити з полковником Арденті.

Працюючи з ним, я часто запитував себе, чому він погоджувався на таке своє становище. Гадаю, не задля грошей. Він був достатньо добрим фахівцем, аби знайти набагато прибутковішу роботу.

Довгий час мені здавалося, ніби він робив це тому, що таким чином міг провадити свої студії людської глупоти з ідеального спостережного пункту. Його захоплювало те, що він називав дурістю, неприступним паралогізмом, підступною маячнею під машкарою бездоганної доказовості, — він весь час це повторював. Але це теж була машкара. То Діоталлеві займався цим заради забави, можливо, сподіваючись, що в котрійсь із книг "Мануціо" одного дня йому явиться небачена комбінація Тори. Заради забави, задля чистої потіхи, задля жарту, через цікавість у гру вступив і я, особливо після того, як Ґарамонд запустив проект "Гермес".

Для Бельбо все було інакше. Мені це стало ясно лише після того, як я понишпорив у його файлах.

* * *

FILENAME: Помста, жахлива помста

Вона приходить просто так. Навіть якщо в офісі є люди, вона хапає мене за комір піджака, наближає лице й цілує мене. Анна, яка, цілуючи, стає навшпиньки. Вона цілує мене, немов грає у фліпер.

Вона знає, що мені незручно. Але все одно виставляє мене на глум.

Вона ніколи не обманює.

— Я кохаю тебе.

— Ми побачимося в неділю?

— Ні, я домовилась на суботу й неділю з одним приятелем...

— Ти, певно, хочеш сказати, з одною приятелькою.

— Ні, з приятелем, ти його знаєш, це той самий, що був зі мною в барі минулого тижня. Я пообіцяла, ти ж не хочеш, щоб я забрала своє слово назад?

— Можеш не забирати свого слова назад, але не приходь, щоб завдавати мені... Прошу тебе, я мушу прийняти автора.

— Генія, якого треба уславити?

— Бідолаху, якого треба знищити.

* * *

Бідолаху, якого треба знищити.

Я зайшов за тобою до Піладе. Тебе не було. Я довго дожидався, а потім вирушив сам, інакше галерею зачинять. Там хтось сказав мені, що ви вже пішли до ресторану. Я вдав, що розглядаю картини, — однаково, як мені кажуть, мистецтво мертве ще з часів Гельдерліна. Я витратив двадцять хвилин, щоб знайти той ресторан, адже завсідники галерей завжди вибирають ті ресторани, які стануть знаменитими лише через місяць.

Ти була там, посеред звичних облич, а поруч з тобою був чоловік зі шрамом. Ти не збентежилась ні на мить. Ти подивилась на мене як на співучасника і — як це тобі вдається? — водночас з викликом, ніби кажучи: що ж далі? Чужак зміряв мене поглядом, наче чужака. Присутні, усі в курсі подій, очікували. Я повинен був пошукати приводу для сварки. Я вийшов би з неї з честю, навіть якби той мене віддухопелив. Усі знали, що ти з ним, щоб спровокувати мене. Чи піддався б я на провокацію, чи ні, однаково моя роль була визначена наперед. У будь-якому разі я давав виставу.

Хай буде вистава, я вибрав водевіль і по-дружньому встряв у бесіду, сподіваючись, що мій самоконтроль хтось оцінить.

Єдиним, хто оцінив мене, був я сам.

Ти боягуз, якщо почуваєш себе боягузом.

Замаскований месник. Як Кларк Кент, я опікуюся молодими геніями, яких ніхто не розуміє, і як Супермен, я караю підтоптаних геніїв, які заслуговують на нерозуміння. Я допомагаю використовувати тих, хто не мав моєї відваги і не зумів обмежитися до ролі глядача.

Чи це можливо? Прожити життя, караючи тих, котрі ніколи й не здогадаються, що їх покарали? Ти хотів стати Гомером? То на ж тобі, волоцюго, і вір у це.

Я ненавиджу тих, хто намагається продати мені ілюзію пристрасті.

41

Коли ми згадаємо, що Даат перебуває у тій точці, де Безодня відтинає Середній Стовп, що на вершині Середнього Стовпа є Стежина Стріли... і що тут теж є Кундаліні, ми побачимо, що в Дааті криється таємниця як породження, так і відродження, ключ виявлення всіх речей через їхню диференціацію на пари протилежностей та їхню Єдність у Третьому.

Dion Fortune. The mystical Qabalah, London,

Fraternity of the Inner Light, 1957, 7.19

У кожному разі я мав займатися не справами "Мануціо", а дивовижними пригодами металів. Я розпочав свої пошуки у міланських бібліотеках. Починаючи від підручників, я перебирав їхні бібліографії, а звідти виходив на більш чи менш стародавні оригінали, де міг знайти пристойні ілюстрації. Нема нічого гіршого, ніж ілюструвати розділ про космічні подорожі фотографією останнього американського сателіта. Пан Ґарамонд навчав мене, що сюди треба як мінімум ангела Доре.

Мені вдалося зібрати багатий врожай цікавих репродукцій, але їх було недостатньо. При підготовці ілюстрованої книги, аби вибрати одну ілюстрацію, треба відкинути принаймні з десять.

Я одержав дозвіл поїхати на чотири дні до Парижа. Годі й думати обійти за цей час усі архіви. Я поїхав з Лією. Ми прибули в четвер, а зворотний квиток був замовлений на понеділок увечері. Я допустився помилки, плануючи Консерваторій на понеділок, бо в понеділок виявилося, що Консерваторій був зачинений саме того дня. Занадто пізно, я спіймав облизня.

Бельбо це засмутило, але я назбирав чимало цікавих речей і ми понесли показати їх панові Ґарамонду. Він погортав зібрані мною репродукції, багато з яких були в кольорі, тоді глянув на рахунок і свиснув: "Любий мій. Наша праця — це висока місія, ми працюємо на культуру, але ми не Червоний Хрест, скажу більше, ми не Міжнародний дитячий фонд. Невже була така потреба купувати весь цей матеріал? Погляньте, отут цей вусатий добродій у спідніх, схожий на Д'Артаньяна, в оточенні абракадабр і козерогів, що це таке, Мандрейк?

— Світанок медицини. Вплив зодіака на різні частини тіла за допомогою відповідних цілющих трав. І мінералів, включно з металами. Вчення про космічні знаки. То були часи, коли межі між наукою і магією були ще нечіткі.

— Цікаво. А що означає ця титульна сторінка? Мойсеева філософія. До чого тут Мойсей? Чи не занадто це сива давнина?

— Це диспут про unguentum armarium, тобто про weapon salve . Знамениті лікарі півстоліття сперечалися про те, чи ця мазь, нанесена на зброю, що заподіяла рану, справді може зцілити цю рану.

— Божевілля. І це наука?

— Не в нашому розумінні. Але про це велася дискусія, адже незадовго перед тим були відкриті чудеса магніту й існувало переконання, що він може діяти на відстані. Як це доводила також магія. А якщо дія на відстані, значить дія на відстані... Розумієте, ці люди помилялися, але Вольта і Марконі не помилилися. Що ж таке електрика і радіо, якщо не дія на відстані?

— Погляньте лишень. Який молодець наш Казобон. Наука і магія попід ручку, еге ж? Велика ідея. То давайте ж будемо їй слідувати, заберіть трохи отих неоковирних динамо-машин і дайте більше Мандрейків. Якихось гемонських заклинань чи що, на золотавому тлі.

— Я б не хотів перегинати палицю. Йдеться ж про дивовижні пригоди металів. Чудеса годяться лише тоді, коли вони до речі.

— Дивовижні пригоди металів повинні бути насамперед історією помилок. Уміщаємо якусь разючу чудасію, а потім у підписі говоримо, що вона помилкова. Але вона — тут, і читач у захваті, адже він бачить, що навіть великі верзли дурниці, як і він.

Я оповів про одну дивну річ, яку побачив на набережній Сени, неподалік від набережної Сен-Мішель. Я зайшов в одну книгарню, яка самою симетричністю своїх вітрин демонструвала своє роздвоєння. З одного боку — книжки про комп'ютер і майбутнє електроніки, з другого — виключно окультні науки. Всередині те саме: Макінтош і Кабала.

— Неймовірно, — промовив Бельбо.

— Це очевидно, — сказав Діоталлеві. — Хто-хто, а принаймні ти, Якопо, дивуватися повинен останнім. Світ машин намагається віднайти таємницю світотворення: літери і числа.

Ґарамонд мовчав. Він склав руки, наче для молитви, його погляд був спрямований у небо. Потім він плеснув у долоні:

— Все те, що ви мені сьогодні розповіли, впевнює мене в одній думці, яка вже кілька днів... Але все у свій час, я мушу ще над цим подумати. А ви продовжуйте. Молодчина, Казобоне, можливо, ми переглянемо навіть ваш контракт, ви цінний працівник. І давайте, давайте мені більше Кабали та комп'ютерів. Адже комп'ютери виготовляють із застосуванням кремнію, чи не так?

— Але кремній — не метал, а металоїд.

— Ну навіщо так підкреслювати закінчення? Що ж це, rosa rosarum? Комп'ютери і Кабала.

— Яка теж не метал, — стояв на своєму я.

Він провів нас до дверей. На порозі сказав мені:

— Казобоне, видавнича справа — не наука, а мистецтво. Ми не робимо революцій, цей час уже минув. Давайте мені Кабалу.