Кролик розбагатів - Апдайк Джон

І широко посміхається, показуючи погані зуби. — Народився після довгих молитов. Мої батьки були люди похилого. Дивно, як я взагалі з'явився на світло.

На другий день теплий дощ збиває з дерев в парку вздовж алеї панорамний огляд пожовкле листя, коли Гаррі і Нельсон їдуть через Бруер в магазин. Хлопець там все ще persona non grate [26], Але він попросив дозволу перевірити, в якому стані знаходяться розбиті їм машини, одну з яких Менні взявся відремонтувати. "Меркурі", який отримав два удари в бік, пошкоджено більш серйозно, і для нього важче підібрати запчастини. Кролик-то думав продати його як лом, коли хлопець поїде до коледжу, і списати в збиток. Але у нього не вистачило духу сказати хлопчику, щоб він хоча б не дивився на останки. Потім Нельсон візьме "корону" і з'їздить провідати Біллі Фоснахта, поки той не відбув в Бостон вчитися на лікаря-ендодонтології. Одного разу Гаррі свердлили канал — у нього було враження, що йому лоскочуть під очним яблуком. Який жахливий спосіб заробляти собі на життя! Але може бути, стовідсотково хорошого способу і не існує. Двірники на вітровому склі, шарудячи гумою, безупинно співають свою пісню,а потік транспорту по Бруер уповільнює свій біг — по всьому бульвару акацій горять хвостові червоні вогні. У Замку знову почалися заняття, і жовті шкільні автобуси маячать серед машин. Шкода, що він більше не курить, думає Гаррі. У нього виникає бажання поговорити з хлопцем.

— Нельсон!

— Угу?

— Як ти себе почуваєш?

— О'кей. Коли я прокинувся, у мене трохи боліло горло, але я прийняв дві таблетки вітаміну С по п'ятсот міліграмів, які Мелані вмовила Бессі придбати.

— Вона була прямо схиблена на здоров'я, чи не так? Мелані. У нас до цих пір стоїть на кухні її "Гранола".

— Угу. Ну це було частиною її гри. Ви ж знаєте: гри в циганку-містифікатора. Вона весь час читала цього гуру — забув, як його звали. Вимовляється як чих.

— Ти сумуєш за нею?

— По Мелані? Ні. А чому я повинен нудьгувати?

— Хіба ви не були по-своєму близькі?

Нельсон уникає прямої відповіді.

— Занадто багато вона стала бурчати під кінець.

— Ти думаєш, вони з Чарлі поїхали разом?

— Поняття не маю, — каже хлопчисько.

Шурхіт двірників, перемикання на середню швидкість, змушує Кролика здригатися щоразу, як вони проходять по склу, точно не він, а хтось інший розпоряджається в машині. Привид. Зовсім як у тому фільмі про "зустрічах з третім світом", коли вантажівка з Річард Дрейфус починає весь трястися і фари ззаду світять вгору, а не зрушуються в сторону. Кролик переводить швидкість із середньою на малу.

— Коли я запитав тебе, я мав на увазі не здоров'я. Швидше я мав на увазі твій настрій. Після вчорашнього.

— Ти маєш на увазі — з-за цього смердючого священика? А я не заперечую разки два сходити послухати його нісенітницю, якщо це потрібно для честі спрингер або чогось там ще.

— Я мав на увазі, напевно, шлюб взагалі. Неллі, я не хочу, щоб тебе приневолювали.

Хлопчисько так сидить, що потрапляє лише в самий край поля зору Гаррі; попереду жовті автобуси згортаються до бруерской середній школі, і ланцюжок машин знову починає повільно повзти уздовж припаркованих автомобілів, посипаних листям, скинутими з дерев дощем.

— Хто говорить, що мене зобов'язувався?

— Ніхто не каже. Пру здається славної дівчиною, якщо ти взагалі готовий до шлюбу.

— Ти вважаєш, що я не готовий. Ти вважаєш, що я ні до чого не готовий.

Гаррі вичікує, щоб вляглася спалах ворожості, і намагається говорити розважливо, як Уебб Меркетт:

— Знаєш, Нельсон, я не впевнений, що є такий чоловік, який був би на сто відсотків готовий до шлюбу. Про себе я точно знаю, що не був готовий — інакше я не вів би себе так по відношенню до твоєї матері.

— Що ж, так, — каже малий кілька згаслим голосом: не вдалося батька зачепити. — Але вона своє взяла ...

— Я ніколи не мав на неї за це зуб. Та й на Чарлі теж. Ти б повинен це зрозуміти. Після того як ми знову з'їхалися, обидва ми вели себе приблизно. Навіть неабияк веселилися разом. Мені тільки шкода, що нам довелося склеювати свої відносини у тебе на очах.

— Ну. — Нельсон вимовляє це немов задихаючись, напружено і продовжує дивитися собі в коліна, навіть коли Гаррі різко згортає на Ейзенхауер-авеню. Хлопець прочищає горло і каже: — Якщо не брати до уваги історії з Джилл. Ось цього, можу посперечатися, вони не переплюнуть.

При цьому він видає щось схоже на хмикання. Джилл — священне ім'я для хлопця: він ніколи не говорить про неї. Машина набирає швидкість, спускаючись з пагорба, і дітлахи іспанців і чорних, що піднімаються на пагорб в школу, бездумно граються з небезпекою, коли крила машини мало не зачіпають їх, тим часом Гаррі незграбно продовжує:

— Часи, напевно, були такі.

— Багато хлопців, яких я знаю по Кенту, розповідали історії гірше.

— У цих нових традиціях не всі, по-моєму, правильно. Дівча переспала з хлопцем — о'кей, танго в поодинці не танцюють, на хлопця лежить певна відповідальність, ніхто не заперечує. А потім, наскільки я розумію, дівчина категорично відмовляється робити аборт, хоча за ці двадцять років разом з безліччю всяких не надто хороших речей з'явилося і щось хороше, а саме: можна зробити аборт в відкриту, в лікарні, в чистоті і безпеки, все одно як вирізати апендикс.

— Ну і що?

— Так чому вона відмовляється?

Хлопчисько змахує рукою — Кроликові здається, що він зараз схопить баранку; пальці його міцніше стискають її. Але Нельсон просто повів рукою, як би показуючи широту можливостей.

— У неї на це була сила-силенна причин. Я зараз забув, які саме.

— Я хотів би почути якісь.

— Ну, по-перше, вона говорила, що знає жінок, яких так спотворили абортами, що вони потім не могли мати дітей. Ти говориш, це все одно як вирізати апендикс, але тобі ж ніколи не робив аборту. Вона не вважає це правильним.

— Я не думав, що вона така завзята католичка.

— Вона й не була нею, та й не є. Просто вона говорила, що це протиприродно.

— А що природно? В наші дні і в наш час, щоб так попастися, це ж неприродно.

— Ну, пап, вона сором'язлива. Недарма її прозвали Пру. Піти з такого приводу до лікаря — так вона в житті не погодиться.

— Ще б пак вона погодилася. Значить, сором'язлива, а як дитину збагнути, так не посоромилася. На скільки ти молодший за неї?

— На рік. Трохи більше. Яке це має значення? Адже вона не просто хотіла мати дитину, вона хотіла мати дитину від мене. У всякому разі, так вона говорила.

— Дуже мило. По-моєму. А ти як це сприйняв?

— Я, напевно, вирішив — о'кей. Адже це її тіло. Вони все тепер так кажуть — "це моє тіло". Я просто не бачив, що тут можна зробити.

— Значить, ти як би ховаєш її, так?

— Тобто?

— Я хочу сказати, — каже Гаррі і, киплячо від обурення, гуде хлопчакам, які мало не кидаються під машину на перехресті з Сливової вулицею: на початку навчального року на перехрестях ще не стоять регулювальники. — Значить, вона вирішила зберегти вагітність, щоб вже не було шляху назад, а тим часом інша дівчина стереже тебе, і твої мама і бабуся, а тепер ще й цей священик в спідниці вирішують, коли і як повінчати нещасну шльондра. А твоя-то роль у всьому цьому якась? Нельсона Енгстроме. Я маю на увазі, чого ти хочеш? Ти це знаєш? — Від досади він вдаряє рукою по сигналу на кермі — тут вулиця пірнає в викладений почорнілими камінням тунель, споруджений в дев'ятнадцятому столітті під схрещенням Ейзенхауер-авеню і Сьомий вулиці; в сильні дощі його зазвичай затоплює, але сьогодні там сухо. Цей тунель,споруджений без замкового каменю майстрами, яких уже давно немає в живих, вважається архітектурною спорудою. Кролику навіть в ранньому дитинстві він завжди нагадував про склепі, про смерть.

Вони вискакують з тунелю вже в тій частині вулиці, де на мотузках висять мокрі прапорці, огороджувальні стійки, де задешево продають товари прямо з фабрик.

— Ти ось, я хочу ...

Побоюючись, як би хлопець не сказав, що він хоче отримати місце в "Спрингер-моторс", Гаррі перериває його:

— Вигляд у тебе наляканий — це я бачу. Ти боїшся сказати "ні" будь-який з цих жінок. Я теж не дуже-то вмів говорити "ні", але тільки тому, що це у нас в крові, ти не повинен віддавати себе на заклання. Тобі зовсім не обов'язково повторювати моє життя — ось, мабуть, що я хочу тобі сказати.

— А мені твоє життя здається цілком затишною.

Нельсон явно поліз в пляшку — так нахабно, так холоднокровно він це вимовляє, що ясно: його звідти нелегко буде витягти. Вони згортають на Уайзер-стріт; ліс, що виріс на міській площі, виникає туманним зеленою плямою в дзеркалі заднього огляду.

— Що ж, так, — каже Гаррі, — у мене пішло чимало часу на те, щоб домогтися такого життя. А коли ти прагнеш, твоя човен вже зачерпнула води. У світі, — говорить він синові, — повно людей, які так і не дізнаються, що їх вдарило: не встигли прокинутися, як життя вже скінчилося.

— Тату, ти все говориш про себе, але я не бачу, яке до мене-то це має відношення. Хіба я можу не одружуватися на Пру? Вона не така й погана — я хочу сказати, я знав досить дівчат і розумію, що у кожної є своя стеля. А Пру — особистість, вона друг. Таке враження, точно ти не хочеш, щоб ми були разом, точно ти заздриш або щось ще. Ця твоя манера без кінця нагадувати, що вона чекає дитину.

Ні, хлопця треба б при нагоді відшмагати.

— Я зовсім не заздрю, Нельсон, якраз навпаки. Я шкодую тебе.

— Чи не шкодуй мене. Не витрачай на мене своїх почуттів.

Вони проїжджають повз похоронної контори Шонбаума. Перед будівлею в такий дощ — нікого. Гаррі проковтує клубок у горлі і питає:

— Невже тобі не хочеться вибратися з цієї ситуації, якщо ми зуміємо сблефовать?

— А як же можна сблефовать? Вона на п'ятому місяці.

— Нехай собі народжує, але одружуватися на ній тобі не обов'язково. Ці агентства з усиновлення прямо схоплять білого дитини, ти тільки виявиш кому-небудь послугу.

— Пру ніколи на це не піде.

— Не будь такий впевнений. Ми можемо полегшити їй рішення. Адже їх було семеро дітей, так що вона знає ціну долара.

— Пап, це якийсь божевільний розмову. Ти забуваєш, що майбутнє немовля — людина Енгстрем!

— Господи, та як же я можу це забути?

В кінці Уайзер-стріт, біля мосту, горить червоне світло. Гаррі збоку кидає погляд на сина — таке враження, ніби він тільки що вилупився з яйця, ще мокрий і не цілком розправив крильця.