Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

    - Діма      встань     негайно.    Не    ганьбись    будь- ласка     і     мене     не    ганьби.     Я    вже   не     малолітка ,     щоб    виходити     заміж  ,   тому    що    залетіла ,     я    й    сама    впораюсь.    Так    що ,   можеш    не    хвилюватися    з     цього    приводу  ,   я    тебе    ні    до     чого    не    примушую ,    якщо    захочеш ,    будеш    присутній     в    житті    дитини   ,   а   не    захочеш...   

    - Хочу    Насте ,     але     хочу    по-справжньому .      Сім'ю     з     тобою    хочу .    Насте,    мене    злякало    відчуття ,    що    я    влип    і    кроку    назад     вже    немає .    Остаточна     втрата    свободи,    відповідальність    і    те  ,    що    я    можу    не   впоратись.  

    - Так     ось     Діма ,    я    даю    тобі    можливість ,    зробити    крок    назад.  

    - Не    перебивай     мене  .     Мені    потрібно    було    прислухатись    до    себе ,    насправді     цієї    свободи     немає     давно.     Відколи     зустрів    тебе    її    немає    і    я    її    не    хочу    більше.    Не     потрібна    мені     свобода.      Я     кохаю     тебе ,    моя     дика    пантеро    і    хочу ,    щоб    ми    одружились   .    Хочу    щоб    наш    син  ,   народився    і    жив   в   повноцінній   сім'ї.  -   відчуваю   що   по    моїх   щоках   вже   котяться   сльози. 

      - А     якщо     буде    дівчинка ?  - запитую   посміхаючись.

     - Якщо     захочеш   ,   значить    буде   ще    дівчинка .     Все    що    захочеш    Насте ,   тільки   разом .   Я    ж   не   зможу   без    тебе  .   - Діма  широко   посміхається  . -   Ще    раз   запитую ,    ти    станеш    моєю   дружиною?    

    - Так.    Стану    Діма.    Я    теж    кохаю    тебе.  -  обіймаю   його.    Він    знов    відкриває    коробочку  ,    дістає    каблучку    і     одягає    мені    на    палець.   

   - Коли   ти   звільнишся?  

   -  О  шостій   буду   вільна.

   - Я   заїду    за    тобою.   Зачекаєш?  -  ствердно   хитаю    головою   і   цілую   його. -  Поїдемо   до   мене.   І     припини   вже  нарешті    від   мене   тікати,  кішечко .    

    -   Куди   я  вже  від  тебе   подінусь?  -  посміхаюсь.

     -   Завтра   збираємо   всі   твої   речі   і   ти  переїздиш   до   мене.

     -  Щось   не   пам`ятаю  ,   щоб   давала   на    це    згоду.

     -  Тому  що   я  не   запитував,   Насте.   Мені    вже    в   квартирі   порожньо   без   тебе ,  а   в   ліжку   холодно.   Тим   більше ,  все   одно   це   станеться    в   найближчому    майбутньому,    то   чого     тягти?  -  обіймає   мене   і    цілує   в   шию.  -  Кохаю   тебе   кішечко.     -  продовжує    Діма,   а    я    в    його   обіймах ,   нарешті    відчуваю     спокій.     Разом    ми    зможемо     з     усім    впоратись.      Прикриваю     очі    і   гучно  видихаю    від    полегшення .   Тепер     все     в    нас     буде     добре .               

     Доброго    дня   усім .    Завтра   викладу    останню   главу   цієї    історії.    Якщо    встигну  ,   завтра    також    буде    анонс    нової    історії      кохання.   Сподіваюсь   вона   теж   вам    сподобається.  Тисніть  "Відстежувати" ,   тоді    будете   в   курсі    всіх    новинок   і     нічого   не    пропустите .        Дуже   дякую.   Гарного    і    мирного     дня.