Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
- Не знаю , спершу треба поговорити з Настею , далі будемо бачити. А як би ти відреагував , якби Ліна сказала , що вагітна?
- Чесно? Я б точно зрадів. Я обожнюю Машку , її доньку , хоч вона мені не рідна і я б хотів , щоб у нас народилась ще наша спільна дитина. Тому , я не дуже розумію твоєї паніки .
- Я сам не розумію , чого саме я боюсь, мабуть змін, відповідальності . Я боюсь не впоратись. Просто , все відбувається надто швидко. Я щойно вирішив спробувати побудувати стосунки з Настею, а тут, відразу дитина. Я не знаю. Я просто розгубився. В голові каша. Тому й хотів поговорити.
- Ну дивись, варіантів у тебе два : або ти залишаєшся з Настею і ви разом створюєте сім'ю , народжуєте дитину , або ти через страх щось змінити , втрачаєш Настю і за бажанням , будеш іноді бачити свою рідну дитину.
- Я не хочу її втрачати , тому другий варіант , взагалі не варіант.
- Тоді , більше немає про що говорити. - посміхається Дем'ян. - Якщо чесно , я за тебе дуже радий. Сподіваюсь ти зробиш правильний вибір і у вас все буде добре. До речі де зараз Настя?
- Я не знаю , вона приїхала на офіс, теж перелякана і засмучена , ввела мене в транс своєю новиною і пішла. Мабуть вдома.
- А ти що їй сказав?
- Нічого, взагалі нічого , я тоді не міг говорити.
- Ну в даному випадку , мабуть це краще , ніж розповідати їй про свої страхи і сумніви. Так що , їдь додому , вам треба поговорити . Думаю їй важче ніж тобі.
Дем'ян має рацію , я егоїст, навіть не подумав про те, як зараз Насті ... Я бачив її стан і замість того, щоб поїхати додому , поговорити з нею і заспокоїти , сиджу тут і мотаю соплі на кулак , бо мені страшно. Який з мене батько , якщо я і чоловік нікудишній . Але сподіваюсь разом ми впораємось.
- Дякую Дем . Я мабуть поїду. - кажу і підіймаюсь з місця .- Зачекай, а що ти хотів розповісти? - запитую згадавши , що він теж хотів поговорити.
- Зараз не до того Діма. Тобі потрібно поговорити з Настею , так що біжи. Давай брате, успіхів. - йду на вихід з клубу.- І квіти купи . - Чую навздогін.
Купую квіти , як сказав Дем, сам би точно про них зараз не подумав і їду додому . Чомусь дуже поспішаю , наче можу не встигнути.
Заходжу в квартиру і мене зустрічає тиша.
- Насте? - кличу її і йду на пошуки. Та помічаю , що немає не лише моєї Насті , але і її речей. Чорт! Спізнився. Вона зрозуміла все по-своєму і пішла . Хоча , чого я чекав? Дивлячись на мою реакцію , що вона ще мала подумати? Мабуть вирішила , що між нами може бути все скінчено. Здається вона навіть щось таке говорила , що не вимагає від мене нічого і що все розуміє... Нічого вона не розуміє... Я кохаю її і в будь-якому випадку , залишився б з нею , просто ... Просто я не очікував цього і злякався. А вона це зрозуміла. От телепень. Телефоную їй , вона не бере слухавку. Телефоную ще раз , знов та ж сама історія . Розумію , що вона поїхала додому і вирішую їхати до неї. Та щойно підходжу до дверей , на мій телефон приходить повідомлення.
Пантера
"Не телефонуй і не приїзди , хочу побути сама і подумати."
Дідько! Про що думати Насте? Ти ж до ранку себе так накрутиш, що страшно подумати. Я ж і не подумав би розходитись , просто не очікував так швидко стати татом... Тато. Хм. Сподіваюсь , Настя хоч щось знає про дітей , тому що з мене толку мало. Хоча... в мене достатньо часу , щоб звикнути до цього і чогось навчитись. Головне зараз порозумітись з Настею. Дуже хочу поїхати до неї зараз , заспокоїти і сказати, що я з нею, що вона не сама... Але можливо їй дійсно потрібно побути на самоті. В мене ж є час до завтра , щоб придумати правильні слова і правильні дії.