Мій найкращий ворог - Ірен Карк
-Це всі твої думки? Я просто думав, що ти продовжиш! Щось ти слабко!
-Не юродствуй! - зморщилася я.
-Навіть не намагаюся. - Нік влаштувався на сусідньому стільці і закинув руки за голову,-А ти не могла подумати до того, як захуярила мені весь бізнес? Тільки зараз думати почала?
-Нік ...
-Ні! Я знаю, що ти намагаєшся зробити! Нічого не вийде, дівчинко! Твоїми зусиллями я просрав все, чого домагався довгі роки!
Його прорвало. Слова лилися з нього річкою, а я слухала і не перебивала.
-Ти думаєш, хлопцю на зразок мене все в житті легко давалося? Мати виховувала мене сама. Горбалася на двох роботах, щоб забезпечити мені нормальне життя. Я бачив, як їй важко. Ще змалку намагався знайти підробіток, щоб хоч якось полегшити її життя. Через постійні підробітки, часу на школу майже не було. Я дивом зміг її закінчити. На університети у нас грошей не було, та й бажання йти туди теж. Пішов до армії. Там платили нормальні гроші. Але за ці копійки доводилося віддуватися. Не розповідатиму чого надивився в гарячих точках, просто повір-життя там мене дечому навчило.
І ось, в одну з відпусток, я повертаюся додому і мама мені повідомляє, що з'явився мій батько. Стільки років навіть не чули про нього, а тут з'явився. Зі здоров'ям погано і вирішив на старості років згадати про єдиного сина. Залишив свій номер, щоб я зв'язався з ним і він допоможе з роботою.
Я психовав і репетував, щоб котився він до біса зі своїми подачками. Але мама тоді вже була хвора і їй потрібні були лікування та догляд. Корочше, коли контракт закінчився, продовжувати я його не став і повернувся додому.
Я за допомогою друга влаштувався на роботу на сто. Тепер хоч мама заспокоїлася, знаючи, що мене не вб'ють на черговій війні. Все було в принципі нормально, але її хвороба прогресувала та потрібна була операція. Сума космічна. І тоді я, скрипучи зубами, все ж набрав його номер.
Називати його батьком язик не повертався. Але він зрадів мені і запропонував зустрітись. Розповів історію про те, як не хотів підставляти нас з мамою під важке життя, адже він давно вже був зав'язаний на криміналі. Він вважав, що залишивши нас, зможе вберегти. Історія його мене не зачепила. Я не зміг вибачити його за цей вчинок, але коли він запропонував приєднатися до його справ, то не відмовився. Мені потрібні були гроші і хай навіть так, але я був згоден їх заробити.
Голова у мене завжди варила добре. Ми працювали разом і гроші підривали великі. Для мене так вони здавались зовсім космічними. Він плескав мене по плечу і казав що пишається! А я сердився завжди і забороняв комусь говорити про те, що я його син.
Він прийняв мій погляд і хоч був не згоден, але дотримувався цієї умови. Я переїхав сюди, але мама відмовилася. Жити з ним я не схотів, але в справу вникав. Мене кумарила ця їхня ідея поділити обов'язки. Я думаю, ти вже здогадалася, що Михайло і був моїм батьком?
Я ствердно кивнула, а він продовжив:
-Так ось, мені не подобалося, що ми не знали, хто такі постачальники. Ці два клоуни були вже старими, але все зберігали в таємниці навіть один від одного. А це було ризиковано. Адже прибутковий бізнес був під загрозою. Якби щось трапилося з кимось із них, інший втратив би все.
Я багато разів намагався їх переконати поділитись інформацією. Але вони відмовлялися. Розуміючи всі ризики, я почав відкривати свою справу, щоб мати запасний варіант. Спочатку був клуб, потім решта. Але основний дохід був із контрабанди.
І ось одного разу серед ночі мені дзвонить Михайло і просить приїхати. Я хотів відмовитися, але все ж таки поїхав. Він сказав що вирішив все ж таки поділиться зі мною всім що знає. Як і у твого баті, у нього була флешка. Він сказав, що я повинен все вивчити і встати біля керма, адже у нього проблеми зі здоров'ям. Я не думав, що тієї ж ночі він помре.
Коли я дізнався про все, що знав він, то спробував вивести на новий рівень бізнес, але для цього мені потрібно було знати і те, що знав Авдєєв.Але твій батько був не похитний. Походу моя наполегливість і наштовхнула його на незрозумілі думки. Він почав ставитися до мене насторожено, припинив довіряти і, як з'ясувалося, копав під мене. Що він хотів дізнатися-незрозуміло! Страшних таємниць у мене нема. Я зрозумів, що втрачаю контроль над ситуацією і хотів розповісти йому все, щоб переконати, що я не ворог. Хотів навіть поділиться своєю частиною інформації, сподіваючись отримати його.
Ми мали побачитися з ним вранці, але вночі він за якимось хером поперся в той район і його вбили.
Інго, я не вбивав його! Мені це просто взагалі не в тему було! Але ж хтось це зробив і зрозуміти б навіщо!
-Я теж сьогодні багато думала. Від смерті тата ти лише зазнав втрат. Тобі нема чого було це робити. - кивнула я.
-Чому ж ти не подумала про це до того, як обдурити? - він гірко зітхнув і похитав головою, - справа навіть не в грошах. Я тобі довірився. Сука, я нікому у своєму житті не вірю, навіть Кіру не до кінця. А тобі довірився. Чорт його знає, що ти зробила, але я вперше в житті відчув, що можу бути щасливим від того, що поруч надійна людина. А ти просто застромила мені ніж у спину. Краще б ти мене реально пристрелила.
Він підвівся і швидко зник за дверима кабінету. А я сиділа та дивилася в одну точку. У його голосі було стільки болю, що він передвся мені. Я відчувала його під шкірою і від цього ставало погано.
Нехай з мого боку це егоїстично, але зараз він потрібний мені. Потрібний як повітря!Я зриваюся з місця та біжу до кабінету. На мить завмираю, а потім штовхаю двері. Нік стоїть біля вікна.
-Стій, де стоїш, - глухо каже він. Я знову завмираю, - перш ніж ти увійдеш, я хочу попередити. Ти пожалкуєш.
Я закушую губу, відчуваю щось солоне на язиці.
Підходжу до нього надто близько, що чую, як б'ється його серце. Відчуваю як напружуються його м'язи, коли торкаюся руками спини.
Він не витримує і повертається. Піднімає мене, за моєю спиною шафа, я хапаю Ніка за плечі, ударяюся спиною об шафу, але не відчуваю болю. Тільки його руки… його губи… його язик лоскоче мені вухо. Я сміюся, тихо та щасливо.
