Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

Я розповідаю йому про Олівера і скільки він зробив для мене. Відповідаю на всі його запитання відверто, не приховуючи нічого.
Я винна перед цим чоловіком і щонайменше що можу для нього зробити, це бути з ним чесною.
Я впевнена, він нічого йому не зробить. Нік дуже жорстка і зла людина, але зараз моя відвертість його підкуповує.

-Де твій друг зараз? - задає він чергове питання.

-В Англії.- спокійно відповідаю я.

-Мені потрібно з ним зустрітися. Він може прилетіти?

-Думаю так, але навіщо? - я все ще впевнена що Оліверу нічого не загрожує, але від цього питання напружуюся.

-У мене залишилися не закриті постачання. Їх треба закрити. Міняти зараз нічого не можна, буде надто підозріло. Нехай усі думають і далі, що працюють з тобою. Але трохи підкоригувати схему потрібно, а для цього мені треба поговорити з твоїм другом. Ти з ним спиш?
Я ще приходила до тями від його монологу, як він добив мене цим питанням. Чомусь мені не хотілося розповідати йому, що в нас колись були стосунки. Хоч це й було в минулому, але мені здавалося, що він не дуже добре сприйме цю інформацію.
Підключивши весь свій акторський талант, я витріщила очі і з обуреним виглядом заявила:

-З глузду з'їхав чи що? Він мій друг, а з друзями не сплять! Це може у твоєму світі можна трахати все, що ворушиться!

Вилізе чиряк у мене на язиці. Прям відчуваю. Але те, як він видихнув, переконало мене у правильності моїх рішень.

-Добре, заспокойся, чого завелася? Ні так ні.Нехай летить сюди, нам не з руки зараз покидати місто.

-А може краще я йому передам все, що потрібно зробити?

-Не краще. Якщо хочеш, щоб я тобі довіряв, клич його сюди.
Я тяжко зітхнула і пішла за телефоном. Швидко набрала йому повідомлення із проханням приїхати. На подив він погодився і навіть не ставив жодних запитань. Сказав, як візьме квиток, скине номер рейсу. Я готувалася до мільйона питань і такий спокій мене напружив. Я хотіла навіть дізнатися, чому він нічого не питає, але відкинула цю ідею. Нариватися не хотілося. Мене й так чекає важка розмова.
Я повернулася назад до Ніка та повідомила що домовилася. Коли він прилетить, Нік зможе з ним зустрітися.

-Добре. Тепер друге. Поки твій Олівер налаштовуватиме з моїми людьми всі канали, у нас із тобою є ще незакінчена справа.
Я вже хотіла злякатися, але він усміхнувся і потягнув мене за руку до себе на коліна. Я не стала чинити опір. Його близькість мене заспокоювала.
Зі зручностями влаштувалася в нього на колінах і поклала йому голову на плече. Він поцілував мене в лоб і гладив по волоссю. Такої ніжності я від нього не чекала і повністю розчинилася у цих відчуттях.
Але наступна фраза вивела мене зі стану блаженства:

-Я так розумію ти все таки хочеш знати хто вбив твого батька? - запитав Нік і я згідно кивнула, - А я хочу знати яка падаль в мене стріляла. Щось підказує мені що це одна й та сама людина.

-Що ти збираєшся робити? - несміливо запитала я.

-Знайти і закопати цього виродка, але перед цим змусити пошкодувати що наставляв пістолет на мою кохану людину. Що ти так дивишся? - посміхнувся він, бачачи моє ошелешене обличчя.,- Я про тебе говорю. Я думав ти здогадуєшся про мої почуття.

-Скажи, - попросила я. Я здогадуюсь. Інакше і бути не могло, якби він не відчував до мене нічого, то навряд чи я так просто відбулася. Я здогадувалась, але мені треба було це почути.

-Про те, що люблю? Звичайно люблю. Тебе неможливо не любити.
Ось так просто він це сказав, а для мене весь світ перекинувся. Жодні слова у світі так багато не означали для мене. Він поряд і він любить мене. І я йому вірю.
Я подаюсь уперед і цілую його. А потім голосно сміюсь і цілую все його обличчя. Очі, ніс, губи, щоки ... не залишаю і маленького шматочка не зацілованого. Цілую і сміюся. Він трохи шокований такою моєю реакцією:

-Інга, все нормально?

-Краще і бути не може. Чоловік, в якого я без пам'яті закохана, зізнався мені у своїх почуттях. Що може бути краще?

-І справді, нічого!
Він підхопив мене на руки та закрутив. Ми голосно сміялися, як двоє божевільних. Але тут він різко зупинився і зазирнув мені у вічі:

-Вдруге я просто не винесу.
Я розуміла про що він каже. Не зводячи з нього погляду, сказала:

-Ніколи.
І він поцілував мене і цілував, поки ми обоє не почали задихатися.
А потім була ще одна спекотна ніч і не менш спекотний ранок. Ми були щасливі.

Але довелося повертатись у сувору реальність.