За межами кохання - Тетяна Калинова

      Не    можу    повірити,     він    залишив     мене     посеред     дороги.    Спершу    образив,    а      потім    залишив.      Мені    нічого     не    залишається   ,   як     викликати     таксі  ,   оператор    каже ,      що    автомобіль    буде    через    15    хвилин .    Я     розумію,     що     спізнююсь     на     першу    пару.      Все     через     психа .     Щойно    почала    навчатись ,     а      вже     спізнююсь.     На    щастя  ,    я     зайшла     в     аудиторію     відразу     після     викладача .     Тобто     можна     сказати    і    не    спізнилась,    сіла    біля     Дейзі    і     намагалась    заспокоїтись    і     слухати     викладача.     

       На    початку    другої     пари,     хтось     підкинув     мені    записку,     в     якій    було     лише    одне     слово    "шльондра".     Спочатку     я    подумала ,    що    записка    потрапила     до    мене     випадково ,    та    на    великій    перерві ,     в     їдальні ,     зрозуміла     що     вона     таки     була     написана     для     мене.     Щойно    ми     з    Дейзі     зайшли      в     їдальню,     вся    увага    була    прикута     до    нас  ,    точніше     до     мене .    На     мене     показували     пальцями ,    хтось     запитував    "скільки?"     і     неодноразово     лунало    знов   це     слово  ,    яке    було    в    записці.       Я    взагалі   не    зрозуміла ,    що    сталось  і  звісно    подумала ,    що     це     робота    Кевіна ,     що    це    він     мені     мстить    за    те ,  що    не    послухала    його    і    не    вплинула    на     рішення    мами ,   залишитись    в    Америці     разом    з    Браяном    ,    а    тим    більше    одружуватись .    Мабуть    це    його    вибісало    і    тому    він     вирішив     мені    помститися     як    і     обіцяв .    Але    Кевіна     в     їдальні     не    було ,   замість     нього ,      я    побачила    злорадну     посмішку    Ітана ,   який    лише    своїм    виразом    обличчя    і    кивком     голови ,    дав    зрозуміти ,   що    це    лише    початок .    Тобто    це    ти?    Ображений    хлопчик    якому    відмовили.       Звісно    неприємно  ,    образливо ,   але    їм    всім   все    одно    нічого    не    доведеш  ,   я    лише    розповіла     всю   правду    Дейзі.     Ну    і     довелось     їй     розповісти,    що    скоро    ми    з    Кевіном    Джонсон    будемо    ріднею ,    на    що    подруга ,     лише   співчутливо     покачала    головою.     Після    пар    я    як    і    планувала    раніше,    вирішила    шукати    роботу.    В    цьому ,   мені     знову    ж    таки    на    щастя,    допомогла    Дейзі.     Вона     сказала ,   що     її    знайомій     в    кафе    потрібна    офіціантка  .   Робота     якраз     така  ,    як    мені    потрібно,   з     шостої     години    вечора    до     11:00    буде    моя    зміна,    так    як    я    студентка.    Мене    це    цілком   влаштовує.    Заробітна   плата    теж    нормальна  ,    трішки    звісно   страшно    буде    посеред    ночі   повертатись    додому   ,   а    ще    потрібно    придумати     щось ,    щоб   мама    і    Браян     не   задавали     лишніх   запитань .    Я    не    хочу ,    щоб    вони    знали,    що    я    знайшла    роботу.     За    збігом    обставин,     офіціантка    в     кафе    потрібна    вже    сьогодні ,   так    що    після    пар   ми     з     Дейзі,    відразу     ж    поїхали     туди.    Подруга    показала    мені    де    воно    знаходиться    І     поїхала     додому.   

      Ну   це   швидше     не    кафе,     а    якась    розливайка  ,   але    для    початку    підійде .    З    часом     можна    буде    знайти    щось    краще.    Я    попередила    маму ,   що    буду    пізніше ,    що    начебто    подруга    буде    мене    підтягувати    в    навчанні.     Мені    видали    форму ,   показали   що   де       і    як     і   я    взялась    за    роботу.   

      Насправді   я     думала,    що    це    буде    легше ...     Спочатку    все    було    нормально,     та    десь    після    9:00  ,      людей    ставало    все     більше    і    більше    і   до    кінця    робочого    часу,    в    мене     вже    настільки    гуділи    ноги,    що    здавалося     вранці    не    зможу     піднятися.    Перевдяглась    ,   викликала    таксі    І    поїхала    додому.     Поки    я    доїхала ,   була   вже    майже    північ,    в     будинку     було     темно,    всі    мабуть    сплять .    От    і    добре  ,   не    буде     зайвих    запитань .    Автомобіля    Кевіна     теж     не    було   ,   мабуть   гуляє    зі    своїми    придурочними    мстивими    друзяками.   

       Як    згадаю    про    ці    плітки   ,    навіть    не    хочеться    завтра    йти    в    універ ,    але   я    не    дам     Ітану    відчути,   що     він     переміг .     Поговорять     і     забудуть ,    а    комусь     щось    доводити ,     я    не    збираюсь.   

       Наступних    кілька    днів  ,    я    взагалі    не    бачила     Кевіна,     коли    поверталась     додому    з    роботи,    його    або   не    було ,    або     він    вже    спав.      Іноді    бачила    його    в    їдальні   в    універі  ,     та     він     взагалі     не    звертав    на     мене     уваги ,    наче     мене    не    існує.    Мабуть     це    й    на    краще.     Але    насправді  ,   мені     чомусь     його    не    вистачало.    Мабуть    звикла.    

    Підготовка    до     весілля    наших    батьків ,   йшла    повним     ходом .    Я     розривалась    між    навчанням  ,   роботою    і     безкінечними     примірками    маминої    сукні    або    своєї .     Браян    вирішив  ,   що    ми    маємо    бути    найкращими     і    тому    сукні    мають    бути    оригінальні.     Він    знайшов     найкращий     салон ,    який    шиє     сукню    для    мами    і   для    мене.