Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Це точно, — озвалася Вікі, скидаючи вологе волосся з плечей за спину. — Тільки покупалася, а вже вся горю.

— Тоді нам треба терміново ховатися в океані, — запропонувала Моллі.

Дівчата розвішали рушники поверх наметів і з по-дитячому кумедними вересками побігли плавати. А ось я вирішила ненадовго втекти, щоб побачитися з Джейком. Я була впевнена, що він уже чекав на мене.

Швидко закинувши рушник на верх намету й натягнувши шорти, я попрямувала в бік табору хлопців.

— Юна леді, не бажаєте вдягнути капелюшка? — з-за спини почувся голос Моллі.

Обернувшись, я побачила її поряд із моїм наметом. Подруга крутила на одній руці канотьє і широко всміхалася.

— А то ще сонячний удар отримаєш, — додала вона.

Я підбігла до Моллі, узяла капелюшок і чмокнула її в щоку.

— Дякую.

— Гаразд, біжи. — Вираз обличчя подруги став лагідним. — Скажу дівчатам, що ти пішла прогулятися. Тільки не дуже довго там, добре?