Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

ДЖЕЙКОБ

У мене було передчуття, що після цієї відпустки все зміниться, але, вирушаючи на пляж, я й уявити не міг, що саме таким чином. За п'ять днів стало звичним після сніданку брати покривало та йти на наше місце, щоб зустрітися з Ерікою. Раніше ми жодного разу не торкалися теми закінчення відпустки і що буде потім, тому я твердо вирішив поговорити про це саме сьогодні.

Розтягнувшись на покривалі і склавши руки під головою, я заплющив очі, насолоджуючись теплом сонячного проміння, шумом хвиль і криком чайок. Було так добре, до того ж я рано прокинувся, тому згодом я почав потроху провалюватися в сон.

Майже потрапивши у володіння Морфея, я відчув ніжний дотик губ до моїх губ, що миттєво повернуло мене в реальність.

— Доброго ранку, Джейкобе, — ласкаво прошепотіла Еріка.

Як тільки я розплющив очі, мій погляд зачепився за чарівною усмішкою. Еріка схилялася наді мною, затуляючи сонце, і дивилася з такою ніжністю, що здавалося, ніби її можна торкнутися, спіймати і сховати в серці.

Волосся Еріки було розпущене і злегка вологе, а на голові красувався милий маленький капелюшок.

— Доброго ранку, солодка, — прошепотів я у відповідь.

Губи розтяглися в усмішці і я вкотре подумки подякував вищим силам за щастя, яке з ніжністю дивилося на мене.

Підвівшись на лікті однієї руки, другою я поправив смішний капелюшок на голові Еріки, трохи зсунувши назад, щоб краще бачити обличчя.

— Це канотьє, — сказала вона, ніби прочитавши думки.

— Тобі дуже личить. Як кажеш, катоньє?

Еріка м'яко розсміялася і, чмокнувши мене в ніс, поправила:

— Ка-но-тьє. Правильно говорити канотьє.

Вона виглядала такою чарівною, коли усміхалася. На мить я задивився. У неї була неймовірно приваблива природна краса. Волосся Еріки на сонці виблискувало наче золото, а мигдалевидні очі кольору меду, густо обрамлені темними віями, ніби затягували у свій вир. Мені подобалося її овальне обличчя зі слабковираженими вилицями та її маленькі губи у формі серця. Чорт, та мені подобалося в ній абсолютно все! Я не знав, чим таким заслужив Еріку, але відпускати більше не збирався.

— Виспалася? — ласкаво спитав я, кінчиками пальців торкнувшись її щоки.

— Ох, якби, — вона кумедно закотила очі і хмикнула. — Мене розбудила Моллі з розпитуваннями.

Я видав напівсмішок, розчулюючись від виразу обличчя Еріки. Вона не вміла зображати роздратування, бо сама по собі була доброю та милою.

— З якими розпитуваннями? — уточнив я, продовжуючи кінчиками пальців обводити контур гарного обличчя.

— Про тебе, — відповіла Еріка, а потім зніяковіла від своїх же слів. — Точніше, про нас, — виправилася вона.

Значить, їй довелося розповісти все Моллі. Може, навіть, усім подругам. Від цієї думки я відчув, як у грудях розлилося приємне тепло.

— І що ти розповіла? — із широкою усмішкою спитав я.

У відповідь я отримав винний погляд спідлоба. Еріка стиснула губи й порухала ними з боку в бік. Я розумів, що саме не хоче вона говорити, але все одно пильно дивився і чекав на відповідь. Через кілька секунд Еріка зітхнула, забралася на мене зверху, міцно обняла навколо шиї й шепнула на вухо.

— Я зізналася їй, Джейкобе, але іншим так і не сказала. Вибач мене.

Я вирівнявся повністю, щоб звільнити другу руку і обійняти Еріку у відповідь. Якою ж мініатюрною вона відчувалася. Такою крихітною й тендітною. А її маленьке серце билося так швидко, що, здавалося, ось-ось вистрибне з грудей.

— Солодка, я не ображаюся і не злюся на тебе. — Повернувши голову, я спробував упіймати погляд Еріки, але вона ховала очі. — І не хочу, щоб ти думала, що я чогось вимагаю. Розкажеш своїм подругам, коли захочеш. Домовились?

Чесно кажучи, я не зовсім розумів, з чим пов'язана така таємничість. Але в той же час я не міг засуджувати, бо сам бачив, що дружба дівчат відрізнялася від нашої з хлопцями.

Мабуть, мої слова заспокоїли Еріку, бо через секунду-другу вона трохи відсторонилася й кивнула, несміливо глянувши в мої очі.

— І більше не вибачайся. Добре? — додав я.

Вона знову кивнула, дивлячись на мене з-під лоба прекрасними очима кольору меду, які в поєднанні з золотистим волоссям і дивовижною красою складалися в образ живого янгола.

— Ну раз ти ціла, значить, Моллі відреагувала нормально? — пожартував я, щоб повернути усмішку на кохане обличчя.

— Так, ціла, і вона рада за нас, — м'яко відповіла Еріка й куточки її губ смикнулися.

Усмішка! Боже, ця усмішка, малинові губи та ямочки на щоках просто зводили мене з розуму. Здавалося, від одного погляду на все це моє серце пропустило кілька ударів, а дихання збилося. Нехай я цілував Еріку раніше, але щоразу це було як вперше.

Помітивши мою реакцію та погляд, вона закусила куточок нижньої губи. За час, проведений разом, я вже зрозумів, що Еріка так робила, коли думала про поцілунок. Потягнувшись до її обличчя рукою, я звільнив нижню губу і окреслив її контур великим пальцем. Еріка розімкнула рота, і я відчув її тепле дихання на вустах. Мені так сильно захотілося знову відчути смак ніжних губ, смак поцілунку. Захотілося дізнатися, що вона відчуває те саме. Захотілося, щоб Еріка прошепотіла моє ім'я, бажаючи торкнутися уст.