Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Слухай, вона інша, розумієш? — Хотілося пояснити свою позицію, щоб він хоч трохи зрозумів мене. — Те, що я відчуваю до Еріки, раніше ніколи й ні до кого не відчував. І нехай питати про поцілунок було безглуздо, але мені не хотілося все зіпсувати. Ти сам он, — я повів підборіддям у його бік, — ніби язик проковтнув, коли Вікі поряд.

— Думаєш, вона погодиться, якщо і я спитаю?

Від цього питання я поперхнувся вдруге. Поглянувши в обличчя друга, я побачив там рішучість. Чорт забирай, адже він серйозно питав мене про це.

— Слухай, це не найкращий план у вашому випадку, — м’яко почав я. — І взагалі, мені соромно, навіть коли я згадую про те, що питав у Еріки дозволу поцілувати. — На обличчі з'явилася ідіотська усмішка. Мені справді було ніяково згадувати, а говорити про це так тим більше. — Зрозумій, у той момент я не був упевнений у її почуттях. Ніхто не підказував, що я їй теж подобаюся. А ось тобі я з упевненістю заявляю, що ваша симпатія взаємна.

— Що ти хочеш сказати? — із серйозним виглядом перепитав Джон.

— Просто поговори з нею завтра та спробуй пояснити свою реакцію.

— А коли вже пізно? Якщо я вже розчарував її?

Брови друга знову насупилися, а на обличчя впала тінь сумніву.

— Ну скажи, що поганого може статися? — я вирішив змінити стратегію.

— Вона не відповість взаємністю, — знизавши плечима, буркнув Джон.

— У такому разі ти просидиш залишок відпустки в нашому таборі, — я продовжив розвивати свою думку. — Але якщо ж не спробуєш, то далі коритимеш себе й гадатимеш: «А що якби?».

Джон більше нічого не сказав, занурившись у свої думки, напевно, обмірковуючи мої останні слова. Пиво ми допили в мовчанні, а друг подав голос лише тоді, коли ми збиралися розійтися по наметах.

— Дякую, Джейку, ти хороший друг. Шкода, що останнім часом ми мало спілкуємося.

Слова були сказані щиро, від чого в душі прокинулася туга за тими часами, коли ми з Джоном були не розлий вода.

— Ти знаєш, думаю, після цієї відпустки все зміниться, — усміхнувшись, сказав я.

З цими словами ми пішли спати, так і продовживши думати кожен про свою знайому незнайомку, з якими з волі долі нам довелося зустрітися на Пфеїффер Біч, штата Каліфорнія.