Жінка у білому - Вилки Коллінз

16 червня

Сьогодні я маю що записати, окрім власних думок та вражень. Приїхав гість — зовсім не знайомий ні Лорі, ні мені й, очевидно, ніяк не сподіваний для сера Персіваля.

Ми всі сиділи за сніданком у кімнаті з новими французькими вікнами, що відчиняються, мов двері, на веранду. Граф, що пожирав тістечка з апетитом, який я досі бачила хіба в школярок пансіонів, тільки-но насмішив нас, вельми поважно попросивши передати йому вже четверте тістечко, коли увійшов слуга й доповів:

— Містер Меррімен приїхав, сер Персіваль, і хоче бачити вас негайно.

Сер Персіваль здригнувся, насупився і стривожено подивився на слугу.

— Містер Меррімен? — перепитав він, мовби не вірячи своїм вухам.

— Так, сер Персіваль, — містер Меррімен, із Лондона.

— Де він?

— У бібліотеці, сер Персіваль.

Слуга ще й не договорив, як наш господар підвівся з-за столу й швидко вийшов, не сказавши нам ні слова.

— Хто такий цей містер Меррімен? — спитала Лора, звертаючись до мене.

— Не маю уявлення, — оце все, що я могла їй відповісти.

Граф докінчив своє четверте тістечко й відійшов до столика біля вікна — глянути, як там його злостивий какаду. Із птахом на плечі він обернувся до нас.

— Містер Меррімен — повірник сера Персіваля, — мовив він спокійно.

Повірник сера Персіваля... Це була цілком пряма відповідь на Лорине запитання, і все ж, за цих обставин, нас вона зовсім не задовольняла. Коли б містер Меррімен з'явився на запрошення свого клієнта, в тому не було б нічого дивного: покликали задля якоїсь справи, то й поїхав з міста. Та коли повірник приїжджає в Гемпшір з Лондона без виклику й коли його поява серйозно збентежує його клієнта, то можна не сумніватися, що юрист привіз дуже важливі й несподівані вісті, — може, добрі, може, лихі, але безперечно такі, що не кожного дня трапляються.

Ми з Лорою посиділи мовчки за столом ще з чверть години, стурбовано гадаючи, що б воно могло трапитись, і дожидаючи: може, сер Персіваль незабаром повернеться? Але не схоже було, що він уже повернеться доснідувати, то ми підвелися, щоб вийти з їдальні.

Граф, незмінно уважливий, поспішив до дверей із кутка, де годував свого какаду, що все так само сидів у нього на плечі, й відчинив дамам двері. Лора й мадам Фоско вийшли перші. Я тільки хотіла вийти слідом за ними, коли він зробив мені знак постривати й якось чудно заговорив до мене.

— Так, — сказав він, спокійно підтверджуючи думку, що саме крутилася мені в голові, ніби я висловила її вголос, — так, міс Голкомб, щось справді сталося!

Я хотіла була сказати: «Я нічого такого не говорила», — та лихий какаду настовбурчив свої підрізані крила й верескнув до того пронизливо, аж мої нерви не витримали і я радо вийшла мерщій з кімнати.

Біля східців я наздогнала Лору. І їй думалась та сама думка, що й мені, думка, яку розгадав у мені граф Фоско, тож коли вона заговорила, її слова були немовби луною його слів. Вона тихенько шепнула мені, що, мабуть, щось сталось.

III

16 червня

Перш ніж лягти спати, допишу ще кілька рядків про сьогоднішній день.

Години через дві після того, як сер Персіваль урвав свій сніданок, щоб прийняти свого повірника містера Меррімена в бібліотеці, я вийшла із своєї кімнати, надумавши погуляти в парку самотою. Я тільки підійшла до східців, коли двері бібліотеки розчинились, і звідти вийшли гість із господарем. Щоб не заважати їм своєю появою, я вирішила зачекати й не спускатися вниз, аж поки вони перейдуть через хол. Дарма що обидва розмовляли притамованими голосами, слова вони вимовляли досить виразно, і я все чула.

— Ви не тривожтеся, сер Персіваль, — почула я адвокатів голос. — Усе залежить від леді Глайд.

Я вже хотіла вернутися на кілька хвилин до своєї кімнати, але, почувши Лорине ім'я в устах чужого чоловіка, стала мов укопана.

Звісно, підслуховувати і негарно, й ганебно, але де та жінка, бодай одна-єдина з усіх нас, котра б керувалася завжди абстрактними принципами честі, коли ті принципи показують в один бік, а її прихильність і зацікавленість, що виростає з прихильності, — в бік протилежний?

Так! Я підслуховувала і, коли б іще склалися подібні обставини, знов би підслуховувала, навіть приклала б вухо до замкової щілини, якби не могла добути інакше потрібні відомості.

— Ви все як слід зрозуміли, сер Персіваль? — вів далі повірник. — Леді Глайд повинна підписатися в присутності свідка чи двох свідків, коли ви хочете особливо застерегтися. Потім вона повинна прикласти руку до печатки й сказати вголос: «Це моя свідома дія, і я стверджую її своїм підписом». Якщо це буде зроблено на цьому тижні, все чудово залагодиться, і всі тривоги минуться. Якщо ж ні...

— Що ви хочете сказати цим «якщо ж ні»? — сердито перепинив його сер Персіваль. — Якщо це необхідно зробити, це буде зроблено. Я вам обіцяю, Меррімене.

— Авжеж, сер Персіваль, саме так. Але кожна справа має два можливі вирішення, і ми, юристи, щоразу повинні мужньо розглядати обидва варіанти. Якщо через якусь непередбачену випадковість не вдасться зробити те, про що ми з вами домовились, я, можливо, зумію умовити їх не подавати вексель ще місяців три. Але де взяти грошей, коли й цей строк скінчиться?..

— К дідьку векселі та строки! Гроші можна дістати єдиним шляхом, і повторяю вам — саме цим шляхом я їх і дістану. Випийте склянку вина на дорогу, Меррімене.

— Красно дякую, сер Персіваль, але я боюся спізнитись на поїзд і не можу втрачати ні хвилини. Ви повідомите мене, як тільки залагодите цю справу? І не забудете про застороги, які я вам радив?..

— Звісно, ні!.. Ось і бричка чекає на вас біля дверей. Мій конюх умить приставить вас на станцію. Швиденько сідайте... Бенджаміне, женіть щодуху! Якщо містер Меррімен спізниться на поїзд, ви у мене більше не служите... Міцніше тримайтеся, Меррімене, а коли перекинетеся, то будьте певні, диявол порятує свого родича!

Поблагословивши отак на прощання свого повірника, баронет крутнувся на закаблуках і пішов назад до бібліотеки.

Я почула небагато, але й тих кількох фраз, що долетіли до моїх вух, вистачило, щоб стривожити мене. Таки «щось сталося» — ясніше ясного було, що сера Персіваля спіткали серйозні грошові труднощі. І тільки Лора могла визволити з тих труднощів свого чоловіка. Я жахнулась, що її хочуть утягти до чоловікових якихось таємних махінацій. Може, я