Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний

ПЕТРО: А пити?

СЕРГІЙ: Батальйон спецобробки вже пив. Від червоної потім канудить. А біла — нічо. Хто хоче, білу може заковтнути, (знизує плечима) Але кров з нас вони все одно не одержать: вдень, коли мікроавтобус у табір кров брати приїздить, ми вже на розвідці…

ГРАВЕЦЬ-2: Або на АЕС тут вожкаємось…

КОТКО: Води б…

КОЛЯ (розглядаючи таблетку в руці, мрійливо згадує): Я один раз в житті в лікарні був. У 9-му класі — гланди вирізали. Там всім таблетки прописували. Потім всім приносили. Усій палаті — на одному підносі. Хто б там пам'ятав, що кому прописали! Так один вибирав собі таблетки побільше, а іншому, навпаки, подобались маленькі…

КОТКО (зацікавлено): А ти які?

КОЛЯ: А мені тоді подобались червоні…

…Червоний прапор — затріпаний, злинялий — на грубезному флагштоці з обтесаної сосни. Під ним — Шльопанцов. Поряд на колючому дроті складені порожні мішки «ПОЧТА СССР».

Шльопанцов запалює хорошу імпортну цигарку, затягується, випускає дим…

…недбало кидає сірник униз…

…на гору листів у ямі — великій, круглій, акуратній.

Листи спалахують.

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: ПІШЛИ!

На АЕС.

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: ПІШЛИ!

СЕРГІЙ: ПІШЛИ! (вискакує першим, вже в дверях оглядається) Ще раз — ближче двох метрів до краю не підходити… Пішли вони! (на бігу поправляє респіратор)

…Горить його лист.

…Сергій біжить проходами до виходу на дах. Усе відбувається, як в уповільненій зйомці:

ГОЛОС СЕРГІЯ (звучить його лист): «Здрастуй, Оксано!..» (тріск паперу, що згоряє)

…Коля виштовхує Котка в коридор.

…Горить лист Котка.

…Котко, припадаючи на одну ногу, біжить тунелем на світло в його кінці.

ЗОЙК КОТКА: Василино, ти мене любиш?!

…На одному з листів — малюнок броника, кільце полум’я з’їдає його.

ГОЛОС ПЕТРА: Здрастуй, дочко! Зранку ми встаємо рано… (лист швидко обвуглюється)

…Літній Петро незграбно зістрибує з металевої драбини — на дах.

...Шльопанцов курить імпортну цигарку, про щось заклопотано розмірковуючи. Від полум’я обличчя його розчервонілось, крапельки поту… Гарячий труд.

…Палахкотять листи.

…Розвідники біжать коридором.

Голоси, знайомі нам, звучать як з лабіринту, печери, прірви — «Дорога Люда! Дорогі тато і мама! Дорогі… Дорогі…» Згасають, не докликавшись…

…Шльопанцов — затиснена в кутку рота цигарка, під пахвою порожні мішки «ПОЧТА СССР» — йде до намету.

Там на столі сиротіє Коліна листівка.

…Коля — останній у дверях — зненацька нахиляється, підхоплює прихований дозиметричний прилад — і прожогом кидається навздогін. Порожня кімната.

…Палають листи.

…Розвідники — один за одним — зістрибують із залізної драбини на дах.

…Особіст кидає Коліну листівку в порожній мішок.

Грайливо перевернувшись кілька разів у повітрі, вона падає на дно мішка…

…кольоровим фото Чорнобильської АЕС догори:

На даху АЕС — примальовані фігурки людей вітально махають нам трипалими рученятами.

На даху АЕС кипить робота… В напруженні всі рухаються неприродно, рубано-рвано. Це схоже на хроніку перших часів кінематографу, завжди чомусь смішну й одночасно печальну…

Розвідники підхоплюють совковими лопатами сміття, біжать до краю даху, жбурять непотріб через низеньке металеве огородження, — сміття шлейфами пилу зривається з висоти 70 метрів — униз — на купи далеко на землі…

Сергій б’є киркою бетон в центрі даху.

Коля, зістрибнувши з драбини, замість того щоб хапатися за лопату, яка валяється поряд, — починає міряти рівень радіації.

ГОЛОС КОЛІ (веселий, знущальний текст однієї-єдиної пропущеної цензурою звісточки — Коліної листівки): Люба Валю! Я жив-здоров. Тут все нормально. Харчування добре. Підібралась добра компанія. Час пролітає непомітно…

Відкілясь на АЕС — спочатку тихо, непомітно,