Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний

На Котка боляче дивитись. Людина, ще не потрапивши на АЕС, уже інвалід. Кому це треба? Він що, винен, що боязкуватий?

КОТКО (жалісно): Якого офіціанта батальйон втрачає… (вилазить)

КОЛЯ (повернувшись до виходу, через плече оглядає офіціанта): Уже втратив.

Котко починає страдницьки збиратись. Бере ватянку… Думає, що ще… Чи не забув чого… Коля спостерігає. Його очі зненацька зблискують.

КОЛЯ: Слухай анекдот, (розповідаючи, він інсценує, дістає потрібне з ящиків):

Збирається хохол на війну.

Шмат сала — під одну пахву…

Хлібину — під другу.

Цибулю — в одну кишеню…

Часник — в іншу.

Кільце ковбаси — на шию під сорочку.

Застібнув комір, щоб же ніхто цих скарбів не побачив…

Оглядається по хаті — що ще взяти?..

Жінка питає: «А куди ж тобі листи писати?»

«Та, мабуть, пиши зразу — „В плєн“…»

КОТКО (ображено): Ну так вже зразу й «в плєн»…

Розвідники залазять у криту бортову машину. Вона рушає.

Виїздить з табору нагору на трасу, її передок задирається — і ззаду видно весь кузов, заповнений розвідниками. На вибоїнах людей на поперечних дошках-лавах кидає, як мішки: одну лаву — весь ряд пліч-о-пліч — в один бік, другий ряд людей — в інший… Як хвилі на морі. Сергій і Коля сидять на крайній лаві, біля заднього борту.

Машина повертає вправо, на Чорнобиль.

Грубо збитий дерев’яний ящик для листів. Їх забирають у брезентовий мішок з написом «ПОЧТА СССР».

З намету через віконце — видно колючий дріт, глухі стіни наметів, що поставлені навколо впритул один до одного. Це табір «особливого відділу», завдання якого — боротись зі шпигунами й всіляко оберігати таємниці… тобто те, що влада з якихось причин бажає приховати.

Всередині намету на стіні — написана плакатним пером табличка «ЭКОНОМЬ ЭЛЕКТРОЭНЕРГИЮ» і стандартний радянський плакат з малюнком-карикатурою «БОЛТУН У ТЕЛЕФОНА — НАХОДКА ДЛЯ ШПИОНА».

На підлозі, як мішки з картоплею, звалені мішки з чорним трафаретним написом «ПОЧТА СССР».

Із крайнього мішка особіст, молодший (![26]) лейтенант Шльопанцов, витягає двома руками листи — як оберемок кленового листя.

На стіл випадає листівка.

Шльопанцов включає на столі апарат з лампочкою, чимось схожий на кавоварку. Відкрива зверху кришку, доливає воду — все затишно, по-домашньому.

Вкладає листи — один за одним — до щілини апарата.

Читає листівку.

По розвилці траси — на атомну станцію і на місто Прип’ять — крита вантажівка з розвідкою звертає до АЕС.

*********************************************************************************

«Вважати секретною всю інформацію, що стосується:

— радіаційної обстановки в зоні аварії та на всій території СРСР;

— технологій робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

— техніки, що використовується для ліквідації наслідків аварії;

— персоналу, задіяного в роботах з ліквідації, включаючи особовий склад військових частин і підрозділів, зосереджених у зоні аварії;

— морально-психологічного стану особового складу, що бере участь в роботах з ліквідації…»

**********************************************************************************

Шльопанцов перекладає листівку на інший край столу. Пропущено.

З отвору «приладу» випадає перший «відпарений» лист.

Шльопанцов пробігає його поглядом.