Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
У «командному пункті».
БОСИ КОЛО ТЕЛЕМОНІТОРА: Що вони творять?!
На даху дві хвилини дозволеного часу скінчаються, — розвідники один за одним тікають, швиргаючи лопати геть.
ШЛЬОПАНЦОВ (оглядає імпортний недопалок, і з роздратуванням відкида його в яму): Здохнути в цьому Чорнобилі можна… з нудьги! (його писок прояснюється) Хоча…
Біля його ніг — сіра, німа купа попелу.
На даху залишився сам Сергій, він продовжує довбати киркою, як заведений.
Із часом щось відбувається! Він сповільнюється — стає густим, в 'язким, відчутним — здається, його можна різати, як масло…
Сергій довбає бетон.
ГУЧНОМОВЕЦЬ: Кидай!
Сергій довбає, як заведений.
Здалеку — мелодія ModernTalking.
Довбає кайлом.
ГУЧНОМОВЕЦЬ: КИДАЙ!
Довбає…
You can win if you want…
Як в уповільненій зйомці — кайло провалюється в бетон, в пробитий отвір…
Сергій витягає вістря з діри, відкидає кайло геть…
…і воно, красиво прокрутившись в повітрі кілька разів у горизонтальній площині, — торохкається об дах, — повільно обертаючись, ковзає, — завмирає під стіною…
А людина КРОКУЄ геть
Йде.
По даху 3-го енергоблоку Чорнобильської АЕС.
КРОКАМИ.
Неспішно йде втомленою ходою людини, що добре виконала свою справу.
І здається, що таких людей радіація не бере. У всякому разі, не повинна…
Буцає ногою якийсь непотріб на своєму шляху: «Насмітили тут!»
В «командному пункті».
БОСИ КОЛО ТЕЛЕМОНІТОРА: Що він творить?!
У щілині прочинених дверей — обличчя Колі, його погляд приклеєний до монітора.
Сергій йде по даху. Розправляє плечі, розминає втомлені лопатки.
Підходить під залізну драбину, хапається за щабель… Видирається вгору, — поступово, природно прискорюючись.
І потворні шкіряно-свинцеві прибамбаси — не можуть приховати міць, красу, грацію людського тіла…
Кімната для перевдягання.
Розвідники знімають роби. Влітає підполковник з АЕС.
ПІДПОЛКОВНИК: Хто цей остолоп?
КОЛЯ: Ви когось шукаєте, товариш підполковник?
ПІДПОЛКОВНИК: Де цей герой, що останнім з даху ЙШОВ? Мене через цього придурка під трибунал посадять!
СЕРГІЙ: Якщо ви, товаришу підполковник (відвертається, стягаючи робу з лівого плеча), ще раз негарно мене обізвете (стягає з правого), то вам буде загрожувати скоріше лазарет… (і свинцева кольчуга з плечей Сергія з гуркотом падає на підлогу)
Сергій говорить весело і з симпатією — не тільки до підполковника, а до світу взагалі. Йому зараз все пофіг. Він задоволений.
СЕРГІЙ: Хлопці, там що — хтось пересидів? (всі заперечно крутять головами) Годинники у вас тут заіржавіли від радіації…
ПЕТРО (хоче розрядити обстановку, запобігливо пояснює підполковнику): Ну, намагнітились від радіації… Вибачаюсь, спішать.
КОЛЯ (повчально): Да, товариш підполковник, від радіації все магнітиться… Наукою доведено. От, дивіться, (ліпить собі монетку на лоба)
ПІДПОЛКОВНИК. Слухай, факір, це не ти там ілюзіон на даху з приладом творив?
КОЛЯ (із злістю): Я виконував наказ.
