Делілло Дон. Зеро К - Дон Делілло

Емма підійшла і стала поруч, жестами вказуючи на дівчину, що присіла напочіпки над пазлом, вона боялася зробити окремий крок, звідси туди, мить у мить, і її треба підтримувати кожним словом, а часто ще й підбадьорливим поштовхом. Деякі дні кращі за інші, сказала Емма, і саме це речення лишиться зі мною. Усі ці розлади мали відповідні абревіатури, але вона сказала, що їх не використовує. На тому кінці столу є хлопчик, який має певні проблеми з моторикою, тому він не міг говорити слова, зрозумілі іншим. Усе неприродне. Фонеми, склади, м'язовий тонус, рухи язика, губи, щелепа, піднебіння. Абревіатура ДАМ, сказала вона, але термін не розтлумачила. Він видавався їй симптомом самого стану.

Незабаром вона знову повернулася до дітей, і її авторитет тут став зрозумілий, її впевненість у собі, навіть у її найлагіднішому норові, розмовляючи, шепочучи, рухаючи предмет на ігровій дошці чи просто спостерігаючи за дитиною або розмовляючи з батьками. Всюди в кімнаті була весела й активна картина, але я почував, що примерз до стіни. Я намагався уявити дитину, оцю чи оту, ту, що не могла розпізнати образи та форми, чи ту, що не могла затримати увагу чи слідкувати за найголовнішим плином розмови. Поглянь на хлопчика з книжкою з картинками абетки та спробуй побачити його наприкінці дня в шкільному автобусі, коли він розмовляє з іншими дітьми чи дивиться у вікно, і що ж він бачить, і як це різниться від того, що бачить водій чи інші діти, і як його на розі цієї вулиці чи тої авеню зустрічають мати, батько, старший брат, сестра, сімейна нянька чи хатня робітниця. Ніщо з цього не вело до самого життя.

А чи мало б? І як могло?

Були й інші діти в інших кімнатах, і декількох я бачив раніше, блукаючи коридорами, де батьки чи вчитель скеровували їх назад до тої чи тої кімнати. Дорослі. Чи деякі з цих дітей будуть здатні наважитися на доросле життя, подорослішати у світогляді та ставленні, здатні купити капелюх, перейти вулицю. Я подивився на дівчину, яка не могла зробити кроку, не відчуваючи заздалегідь якоїсь небезпеки. Вона не метафора. Каштанове волосся, тепер осонцене, природний рум'янець на обличчі, зосереджений погляд, крихітні ручки, шість років, я думав, що Енні чи, може, Кеті, і вирішив піти, перш ніж вона закінчить бавитися у гру перед нею, батьківський день завершився, дітям безборонно перейти до наступної діяльності.

Побавитися у гру, скласти список, намалювати собаку, розповісти казку, зробити крок.

Деякі дні кращі за інші.

— 4 —

Нарешті настав час, і я зателефонував Сільверстоуну і відхилив пропозицію роботи. Він сказав, що розуміє. Я хотів сказати: «Ні, не розумієш, не все розумієш, не те, що мене цікавить».

Я повсякчас ішов за багатонадійними прикладами й іншого вибору не мав, як їх триматися, час від часу загадуючись, чи я не застарів. На вулиці, в автобусі, у межах екрана, де напосідав шторм, я міг бачити, як автоматично рухаюся до середнього віку, мимовільна людина, скерована діями своєї нервової системи.

Я щось сказав Еммі про роботу. Не те, що я хотів, не задовольнило мої потреби. Вона відповіла ще менше. І це не дивно. Вона сприймала все як належне, не пасивно чи недбало, а у дусі проміжного простору. Між ним і нею, звідси туди. Це не стосувалося Стака. Її син — це те, про що ми розмовляли в один з наших інтервалів на даху, хмарний день, наше звичайне місце на західному виступі, і ми спостерігали, як річкою буксирували баржу, дюйм за дюймом, переривчасто, із кількома високими будовами, що розбивали наш виднокруг на фрагменти.

— Ось що він зараз робить. Онлайн-ставки. Він ставить на авіакатастрофи, на справжні катастрофи, вивішено різні коефіцієнти залежно від авіакомпанії, країни, часові рамки, інші чинники. Він ставить на ракетні удари дронів. Де, коли, скільки мертвих.

— Це він тобі розповів?

— Терористичні атаки. Відвідайте сайт, розгляньте обставини, зробіть ставку. Яка країна, яка група, кількість померлих. Завжди часові рамки. Має статися за певну кількість днів, тижнів, місяців, інші змінні величини.

— Це він тобі розповів?

— Його батько розповів. Батько наказав йому припинити. Убивства громадських діячів від керівників держав до ватажків повстань та інших категорій. Коефіцієнти залежать від рангу особи та країни. Інші наявні ставки, досить багато таких. Сайт, мабуть, процвітає.

— Не знаю, як він там процвітає. Такі штуки не часто трапляються.

— Вони трапляються. Люди, які роблять ставки, розраховують, що вони трапляться, чекають, що трапляться.

— Ставка може зробити подію вірогіднішою. Я це розумію. Звичайні люди, які сидять удома.

— Сила, що змінює історію.

— Це моя репліка,— сказав я.

Ми починали цим насолоджуватися? Я позирнув в інший кінець даху, щоб поглянути на жінку в сандалях, шортах і топі на бретельках, яка тягнула ковдру до місцини, якої, як їй здавалося за її розрахунками, має торкнутися сонце. Я вдивлявся у важку хмарність, а потім знову у жінку.

— Часто говориш з його батьком?

— Ми говоримо, коли необхідно. Хлопець робить це необхідним час від часу. Є й інші звички, штуки, які він робить.

— Говорить до таксистів.

— Не варто й у Денвер телефонувати.

— Що ще?

— Воднораз змінює голос на кілька днів. Він удає немовби глухий голос. Я не можу це відтворити. Заглиблений голос, цифровий шум, звукові модулі, зведені докупи. Потім цей пушту. Він говорить на пушту до людей на вулиці, які скидаються на тих, що могли б бути носіями мови. Вони майже ніколи не з таких. Чи до продавця в супермаркеті, чи до бортпровідника на рейсі. Бортпровідник думає, що це перший етап захоплення літака. Була раз свідком такого, його батько — двічі.

Я з'ясував, що мене непокоїть факт того, що вона розмовляє з його батьком. Звичайно, вони говорять, вони мають для цього безліч причин. Я уявив кремезного чоловіка з темнуватим обличчям, він стоїть у кімнаті з фотками на стіні, батько і син у мисливському спорядженні. Він і хлопець дивляться теленовини на маловідомому кабельному каналі, програму зі Східної Європи. Потрібно було ім'я для Стакового батька, Еммового колишнього, у Денвері, тому, що на милю заввишки[24].

— Він кинув робити ставки на автобомби?

— Його