💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
У понеділок у 14:44
Таміла
У неділю у 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Маринчина лялька - Зінаїда Валентинівна Луценко

Маринчина лялька - Зінаїда Валентинівна Луценко

Маринчина лялька - Зінаїда Валентинівна Луценко
Сторінок:79
Додано:24-08-2024, 03:00
0 0
Голосів: 0

«Маринчина лялька» — це незвичайний твір Зінаїди Валентинівни Луценко, який відкриває перед читачем захопливу та емоційно насичену історію про дитинство, дружбу, втрати та спроби знайти себе в складному світі дорослих. Цей роман поєднує в собі елементи дитячої казки та психологічної драми, що робить його особливо близьким і зрозумілим для широкого кола читачів.

Головна героїня твору, Маринка, є звичайною дівчинкою, яка, як і багато дітей, живе у світі мрій та фантазій. Одного разу вона знаходить стару ляльку, яка стає для неї не просто іграшкою, а справжньою подругою, з якою Маринка ділиться всіма своїми радощами і тривогами. Лялька символізує для дівчинки зв’язок із дитинством, наївною вірою у добро та можливість втекти від реальності, що іноді буває жорстокою.

Проте, ця лялька є не лише символом дитинства. Вона також несе в собі історію, яка відкривається поступово, у міру того, як Маринка дорослішає і починає розуміти більше про світ, у якому живе. Лялька стає провідником у її внутрішній світ, допомагає Маринці розкрити таємниці її родини, дізнатися більше про своїх предків і зрозуміти власне місце в житті.

Зінаїда Валентинівна Луценко майстерно переплітає елементи магічного реалізму з реальними проблемами, які часто постають перед дітьми та підлітками. Через образи, які на перший погляд здаються простими та зрозумілими, авторка порушує глибокі та складні теми: дорослішання, пошук себе, взаємодія з близькими та непрості вибори, які доводиться робити кожному.

«Маринчина лялька» — це також історія про втрату і про те, як ми справляємося з болем. Коли Маринка втрачає щось важливе, це змушує її переосмислити своє життя і зрозуміти, що навіть найболючіші події можуть стати початком чогось нового і значущого. Лялька, яка була для неї символом захисту і втіхи, стає нагадуванням про те, що кожен крок на шляху до дорослішання є важливим і необхідним, яким би важким він не був.

Зінаїда Валентинівна Луценко у своєму творі також піднімає питання про важливість пам’яті та родинних зв’язків. Через спілкування з лялькою, Маринка починає більше дізнаватися про свою сім’ю, про тих, хто був до неї, і як їхній досвід та вибори впливають на її життя. Це підводить читача до роздумів про те, як минуле формує наше теперішнє і майбутнє, і як важливо берегти пам’ять про своїх предків.

«Маринчина лялька» — це також книга про силу уяви і про те, як важливо зберігати свою здатність мріяти, навіть коли стикаєшся з реальністю, що іноді буває суворою. Маринка, як і всі діти, має свій особливий світ, де вона може бути собою, де її мрії і фантазії оживають. Проте, в процесі дорослішання, вона розуміє, що цей світ можна не тільки зберегти, але й використати як інструмент для вирішення реальних проблем і досягнення своїх цілей.

У творі «Маринчина лялька» Зінаїда Валентинівна Луценко створює складний і багатошаровий світ, який відображає реальність через призму дитячих сприйнять і фантазій. Книга наповнена символізмом і метафорами, які додають глибини та багатозначності кожній події і кожному персонажу.

«Маринчина лялька» також порушує тему взаємодії поколінь. Вона показує, як традиції і цінності, передані від старших, впливають на формування особистості молодих, як важливо зберігати зв’язок з минулим, але при цьому не боятися йти вперед, творити своє власне майбутнє.

Луценко майстерно показує, як кожна маленька подія, кожен вибір, кожна зустріч може змінити наше життя. Як дитина, Маринка сприймає світ навколо себе з цікавістю і відкритістю, і це допомагає їй знайти відповіді на ті питання, які часто лякають дорослих. Її лялька стає не просто іграшкою, а справжнім другом і наставником, який допомагає дівчинці знайти свій шлях.

Загалом, «Маринчина лялька» — це твір про дорослішання, про те, як зберегти в собі дитячу чистоту і відкритість, як знайти свій власний шлях у світі, що постійно змінюється. Це книга, яка звертається до найглибших емоцій і переживань, що знайомі кожному, хто коли-небудь стикався з труднощами дорослішання і пошуку свого місця у світі.

Читачі, які знайдуть цю книгу на readbooks.com.ua, зможуть зануритися у світ, де фантазія переплітається з реальністю, де дитячі мрії стають ключем до розуміння себе і світу навколо. Ця книга стане чудовим вибором для тих, хто шукає глибокий і емоційний твір, який змусить задуматися над важливими питаннями і знайти відповіді на ті виклики, які ставить перед нами життя.

«Маринчина лялька» — це не просто історія про дитинство, це глибока і змістовна подорож у світ людських почуттів, переживань і пошуків сенсу. Це твір, який залишає після себе слід у серці і спонукає до роздумів. Він запрошує читача відкрити для себе щось нове, знайти в собі сили для подолання труднощів і, можливо, знайти свій власний шлях до щастя.

Пориньте у світ «Маринчиної ляльки» разом із readbooks.com.ua, і ця захоплива подорож не залишить вас байдужими, вона нагадає вам про важливість збереження мрій, зв’язку з родиною та значення того, щоб бути вірним собі, незалежно від обставин.

Читаємо онлайн Маринчина лялька - Зінаїда Валентинівна Луценко
Зінаїда Валентинівна Луценко
Маринчина лялька

Усім дітям, що виросли без батька,

присвячується

Ще не відійшла у глибоке минуле пам’ять про ті роки, коли сільська жінка, зоставшись сама, без чоловіка, ще й із купочкою малих дітей, мусила нести на своїх нетривких плечах і власне господарство, і повоєнну відбудову держави, всю важку роботу – без часу на себе, без жодних зручностей, які ми маємо тепер.


Але життя минало, діти виростали і створювали свої сім’ї. Тільки ж що їм було брати за взірець?


Сорокарічна Маринка народила своє сьоме й останнє дитя вже після війни. Але вона ще не знала, що ось-ось стане вдовою. Без батьківської турботи, без захисту та підтримки її діти торували свій шлях у житті – зазнаючи кривд та принижень, припускаючись непоправних помилок…


Оповідь у романі ведеться про найбільш проблемні для країни періоди – про післявоєнну розруху та часи підйому господарства. Зазираючи у «нутрощі» типової для того часу сім’ї, читач має можливість зрозуміти повоєнне покоління, зацикленість сучасних літніх людей на нагромадженні особистого майна, джерела їхніх страхів та упереджень.


Досвід кожного покоління дуже цінний для нащадків. Тому що все іде по колу. І тільки від нас залежить, чи вийдемо ми на іншу траєкторію, чи змінимо орбіту.


Цей текст записано зі слів очевидиці. І хоч головної героїні вже немає серед живих, але її розповідь заслуговує на те, аби бути почутою.

Частина перша
Діти…

Ой устань, порадь, мій дружинонько,

Як мені в світі жити,

Як мені чуже діло робити,

Та як мені чужим людям годити?

Та я ж над чужим ділечком ізневажалась,

Я ж по чужих нивах наспотикалась!

Голосіння
1

Зазнала я в житті багато: пережила і колгоспи, і голод, і війну. А свою найменшу донечку народила у сорок п’ятому!


Того дня ще зранку пішла на поле…

Як зараз пам’ятаю: була підобідня пора, спека. Жінки лаштувалися у холодку: порозв’язували хустинки і розкладали просто по стерні харчі.

А я й не встигла тоді поїсти, бо схопилася руками за низ живота і, закусивши сильно губи, кинула граблями об суху колгоспну землю та й побігла мерщій додому.

А там, вигнавши із хати малих дітей і залишивши тільки свою найстаршу доньку, Ганну, – та ще покликала до себе найближчу сусідку, а заразом і зовицю, Олександру, щоб була на поміч, – не дуже й тужачись, вродила сьоме дитя.

– Дівка! – втираючи із лоба піт, найперше сказала чоловікова рідна сестра і поклала мокру дитину мені на груди. – От і маєш, Маринко, ляльку! Одне добре, що не треба звати повитуху.

– Ой, – усміхнулася я прикро і подивилася пильно на немовлятко, – і справді, лялька! А баба?… Це б поки вона прибігла аж із тих садиб! Та й чим же я мала б їй платити? Слава Богу, обійшлося і на цей раз. Уже востаннє…

Відгуки про книгу Маринчина лялька - Зінаїда Валентинівна Луценко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: