Веди свій плуг понад кістками мертвих - Ольга Токарчук

Я бачила, що його це втомлює.

Ні, не було можливості переконати Дизя змінити ставлення до Астрології. Та нехай уже.

Залишаючись сама, я розкладала на кухні мої експериментальні Знаряддя й раділа, що можу досліджувати ці незвичайні залежності.

Спершу я проаналізувала Гороскоп Великої Ступні й відразу потому — Комендантів.

Якщо говорити в загальних рисах, на схильність Людини до нещасних випадків указують: Асцендент, його володар та планети, що перебувають на Асценденті. На природну смерть указує володар восьмого дому. Якщо він опиниться в першому домі, це означає, що смерть станеться із власної вини. Наприклад, через неуважливість. Коли сигніфікатор пов’язаний із третім домом, Людина усвідомлюватиме причину власної смерті. Якщо ж не пов’язаний — жертва навіть не втямить, де сталася фатальна помилка. У другому домі — смерть настане через майно та гроші. За таких обставин на Людину можуть напасти, аби пограбувати й убити. Третій дім характерний для дорожніх пригод і катастроф. У четвертому — смерть через земельну власність або з вини родини, особливо батька. У п’ятому — через дітей, надмірні насолоди або під час занять спортом. У шостому домі — ми самі винні у власних хворобах, через необережність або перепрацювання. Коли володар восьмого дому перебуває в сьомому, то смерть спричинить подружній партнер; це може бути поєдинок, розпач через зраду. І таке інше.

У Гороскопі Коменданта у восьмому домі (загроза життю, дім смерті) знаходиться Сонце, тіло, яке символізує життя, але крім того й владне становище. Воно перебуває у квадратурі — неймовірно складному аспекті — до Марса (насильство, агресія) у дванадцятому домі (Убивство, замах, таємне вбивство) у Скорпіоні (смерть, убивство, Злочин). Володарем Скорпіона є Плутон, отже, влада може бути пов’язаною з такими структурами як поліція, гм, або мафія. Плутон перебуває в кон’юнкції із Сонцем у Левові. Усе це, як на мене, свідчить про те, що Комендант був дуже непростою й таємничою особою, уплутаною в різні брудні оборудки. Що він міг бути жорстоким і нещадним, а його посада запезпечувала очевидні зиски. Цілком імовірно, що крім офіційної роботи, у Поліції, він обіймав значне становище деінде, у чомусь таємному й зловісному.

На додачу, володар Асценденту перебуває в Овені, який керує головою, тож насильство (Марс) стосується його голови; це причина смерті — удар по голові. І ще я пригадала, що Сатурн у тваринному знакові — Овені, Тільці, Левові, Стрільці й Козерогові — віщує небезпеку для життя з боку дикої або агресивної Тварини.

— У «Пеклі» Данте говорить вустами Вергілія, що в астрологів були страхітливо поскручувані шиї, — зауважив Дизьо на закінчення моїх розумувань.

* * *

— Ворушись, брате, не сором мене, — мовила я до Самурая, але він лише прохурчав щось у відповідь, проте відразу й здивував. Це така собі лояльність. Коли живеш разом стільки часу й очікуєш взаємної підтримки, зроджується щось схоже на дружбу. Я знаю, що він уже в поважному віці, і з кожним роком йому все важче пересуватися. Так само, як мені. Знаю й те, що занедбую його, і що ця зима добряче далася йому взнаки. Як і мені. Я маю в багажнику все на випадок якоїсь Катастрофи. Лопату й мотузки, електропилу, каністру з бензином, мінеральну воду й пачку крекерів, які, певне, вже відсиріли, бо я вожу їх там від осені. Є ще ліхтарик (ось, де він!), аптечка, запасне колесо й помаранчевий туристичний холодильник. Тут у мене також другий балончик зі сльозогінним газом на випадок, якщо на мене хтось нападе дорогою, хоча це й маловірогідно.

Ми їхали Плоскогір’ям у бік села, луками й чудовими пустищами. Ледь пробивалася несмілива зелень. Із землі стриміли листочки молодої кропиви, маленькі й ще слабкі. Важко уявити, що за два місяці вони стирчатимуть штивні, пихаті й небезпечні, з пухнастими зеленими китицями, повними насіння. Біля самої землі край дороги видніють мініатюрні личка стокроток — мені завжди здавалося, що вони мовчки спостерігають за кожним, хто повз них проїздить і суворо нас оцінюють. Армія гномиків.

Я припаркувалася біля школи й до машини відразу підбігли мої малі учні — їх завжди захоплювала Вовча голова, приклеєна на передніх дверцятах Самурая. Тоді провели мене до класу, щебечучи й невтомно базікаючи одне поперед іншого та смикаючи за рукави светра.

— Good Morning, — сказала я.

— Good Morning, — відповіли діти.

Була середа, і ми почали свій звичний ритуал. На жаль, половина класу знову була відсутня, хлопчиків забрали з попереднього уроку через якісь приготування до першого причастя. Довелося знову повторювати пройдений матеріал. Наступного уроку я навчала дітей слів, пов’язаних із природою, тож трохи насмітила й потому мене висварила технічка.

— Після вас завжди в класі, як у свинюшнику. Це школа, а не дитячий садок. Навіщо вам ці брудні каменюки й водорості?

У цій школі вона була єдиною людиною, якої я боялася, а її скрипучий, сповнений докору голос, дратував мене. Уроки дуже втомлювали, навіть фізично. Я знехотя попленталася по крамницях і на пошту. Купила хліба, картоплі й купу інших овочів. Дозволила собі придбати таку розкіш, як камбозола, щоб принаймні цим улюбленим сиром покращити собі настрій. Інколи я вибираю собі різні журнали й газети, але зазвичай читання їх викликає в мене незрозуміле почуття провини. Що я чогось не зробила, про щось забула, не можу впоратися із завданнями, не встигаю зробити щось важливе й відстаю від решти. Газети, без сумніву, праві. Та коли уважно поспостерігати за метушнею на вулиці, спадає на думку, що в купи інших людей ті самі проблеми й вони теж чогось у житті не зробили.

До міста перші слабенькі прояви весни ще не дійшли, певне, вона хазяйнувала на околицях, у дачних садочках, біля струмків, як колись ворожі армії. На бруківці ще від зими залишилися купи піску, яким посипали слизькі тротуари. Зараз, на Сонці, він здіймався курявою й запорошував щойно витягнуті із шаф весняні туфлі. Міські клумби виглядали кволими. Газони були забруднені собачими гівнами. Вулицями сновигали посірілі люди із примруженими очима. Вони здавалися приголомшеними. Вишиковувалися в черги до банкоматів, щоб зняти двадцять злотих, яких мало б вистачити на сьогоднішні продукти. Поспішали до поліклініки, бо мали талончик на 13.35, або прямували на цвинтар, щоб поміняти зимові пластмасові квіти на живі