Веди свій плуг понад кістками мертвих - Ольга Токарчук

Лише тут мені вдалося. Коли я вже виїхала з міста, купила цей будиночок і почала виконувати обов’язки сторожа довколишніх осель, до мене через гори добралася задихана молоденька директорка школи. Вона, мовляв, знає, що я вчителька. Мене страшенно зворушило те, що ця пані вжила теперішній час, бо вчитель — це стан духу, незалежний від місця роботи. Вона запропонувала мені декілька годин англійської в школі, з малими дітьми, саме такими, як я люблю. Тож я погодилася й раз на тиждень почала навчати малюків англійської. Семи- й восьмилітки, які ще ставляться до навчання з великим завзяттям, але й так само швидко починають нудьгувати. Директорка хотіла щоб я вела ще й уроки музики — мабуть, чула, як ми співали «Amazing Grace», але це вже було заважко для мене. Досить того, що кожної середи я спускаюся вниз, до села, у чистому вбранні, мушу зробити зачіску й легенький макіяж, тоді я підфарбовую зеленим олівцем повіки й припудрюю обличчя. Усе це вимагає від мене чимало часу й терплячості. Я могла б ще взяти фізкультуру, я висока й сильна. Колись займалася спортом. Десь у місті ще зберігаються мої медалі. Та якраз на цей предмет в мене не було жодних шансів з огляду на мій вік.

Мушу сказати, що зараз, узимку, мені нелегко туди дістатися. Того дня треба встати раніше ніж завжди, коли ще темно, підкинути дров до печі, почистити від снігу Самурая, а іноді, як він стоїть далі, край дороги, добрести до нього заметами, а це задоволення нижче середнього. Зимові ранки зроблено зі сталі, у них металічний присмак і гострі краї. У середу о сьомій ранку, у січні, помітно, що світ не було створено для Людини, і вже напевне не для того, щоб їй було зручно й приємно.

* * *

На жаль, ані Дизьо, ані будь-хто з моїх друзів не поділяє моєї пристрасті до Астрології, тож я намагаюся про це не розводитися. Мене й так мають за дивачку. Зізнаюся лише тоді, коли мушу довідатися про дату й місце чийогось народження, так, як у випадку з Комендантом. Із цією метою я опитала чи не всіх людей на Плоскогір’ї й половину в містечку. Повідомляючи день свого народження, люди, властиво, називають мені своє справжнє ім’я, показують небесний штемпель і таким чином відкривають переді мною власне минуле й майбутнє. Проте багато людей ніколи не матимуть нагоди про це запитати.

Здобути дату відносно неважко. Достатньо паспорта, будь-якого іншого документа, іноді її можна принагідно розшукати в Інтернеті. Дизьо має доступ до різноманітних реєстрів і таблиць, проте я тут про це не розповідатиму. Але ж час, ідеться про час народження! Його не записують у документах, а саме він і є справжнім ключем до Людини. Гороскоп без докладного часу небагато вартий — ми знаємо ЩО, проте не знаємо ЯК і ДЕ.

Дизьові, який осудливо ставився до моєї пристрасті, я завжди пояснювала, що колись Астрологія була тим самим, чим нині є соціобіологія. Тоді він, принаймні, здавався більш зацікавленим. Немає чого обурюватися на таке порівняння. Астролог вірить, що на особистість Людини впливають небесні тіла, соціобіолог — що все відбувається через таємничу дію молекулярних тіл. Різниця в масштабах. Обоє не знають, у чому полягає цей вплив, і як він здійснюється. Властиво кажучи, вони говорять про одне й те саме, просто використовують різні одиниці виміру. Інколи мене й саму вражає ця схожість і те, як я люблю Астрологію й не маю ані крихти поваги до соціобіології.

У Гороскопі дата народження визначає й дату смерті. Це зрозуміло — той, хто народився, мусить померти. Чимало місць у Гороскопі вказує нам на час і вид смерті, треба вміти їх помітити й пов’язати між собою. Наприклад, перевірити транзитні аспекти Сатурна до хілегу й те, що відбувається у восьмому домі. Ще раз поцікавитися, яке відношення до всього цього мають світила.

Усе це складно й тут занудьгує кожен, хто на цьому не знається. «Та коли придивитися уважно, — говорила я Дизеві, — коли пов’язати між собою різні факти, виявиться, що збіг подій тут, унизу, із розташуванням планет там, нагорі, надзвичайно очевидний». Мене це завжди дуже хвилює. Та це хвилювання випливає з розуміння. Тому Дизьо йому не піддається.

Захищаючи Астрологію, я часто мушу використовувати ненависні статистичні аргументи, які завжди промовляють до юних умів. Молоді люди абсолютно безкритично й мало не побожно ставляться до статистики. Достатньо подати їм щось у процентах або запропонувати як імовірність, і вони вже беруть це за чисту монету. Тож я посилалася на Ґокелена й на «ефект Марса» — явище, яке може здаватися дивним, але його підтверджує статистика. Ґокелен довів, що в Гороскопах спортсменів Марс, який є планетою сили, змагальності й такого іншого, статистично частіше займає певне визначене місце, аніж у Гороскопах неспортсменів.

Дизьо, звісно, нехтував таким доказом, та й усіма іншими, які йому видавалися незручними. Навіть, коли я розповідала йому про численні приклади здійснення передбачень. Наприклад, про Гітлера, якому особистий Астролог Гімлера, Вільгельм Вольф, напророкував «eine Grasse Gefahr fur Hitler am 20.07.44», тобто велику небезпеку для Гітлера того дня, а відомо, що це був день замаху у Вольфшанці. Потому той-таки похмурий Астролог незворушно провістив «dass Hitler noch vor dem 7.05.45 eines geheimnissvollen Todes sterben werde», тобто, що помре таємничою смертю до 7 травня.

— Неймовірно, — відгукувався Дизьо. — Хіба таке можливо? — запитував він сам себе, проте відразу про все забував, і його недовіра спалахувала знову.

Я намагалася його переконати іншими способами, демонструючи бездоганну взаємодію того, що внизу з тим, що на небі.

— Глянь, наприклад, уважно — літо 1980, Юпітер у кон’юнкції із Сатурном у Терезах. Могутня кон’юнкція. Юпітер представляє Владу, Сатурн — робітників. Крім того у Валенси ще й Сонце в Терезах. Бачиш?

Дизьо з недовірою хитав головою.

— А Поліція? Що на небі представляє Поліцію? — запитав він.

— Плутон. Він також відповідає за спецслужби та мафію.

— Ага, ага… — повторював він недовірливо, проте я бачила, що хлопець мав добрі наміри й дуже старався.

— Дивися далі, — продовжувала я й показувала розташування планет. — Сатурн у Скорпіоні перебував у 1953 році — смерть Сталіна й відлига; 1952–1956 — тоталітаризм, війна в Кореї, тоді ж винайшли водневу бомбу. 1953 рік був найважчим для польської економіки. Дивися, саме тоді Сатурн сходив у Скорпіоні. Хіба це не дивовижно?

Дизьо совався на стільці.

— Ну гаразд,