Комедії - Арістофан
Стрепсіад
Так, свідчусь Посейдоном. Як же звати їх?
Сократ
Самця — фазаном, самочку ж — фазинею.
Стрепсіад
Фазиня? Здорово! Клянусь повітрям я,
Готов тобі я за одну науку цю
Крупи хоч конов ячної насипати.
Сократ
670 Знов помилка. Виходить в тебе конов — він.
А не вона.
Стрепсіад
Та як же це виходить так?
Я ж не казав, що конов — він.
Сократ
А вийшло так,
Як Клеонім.
Стрепсіад
Та як це? Поясни мені.
Сократ
За родом конов рівний Клеонімові.
Стрепсіад
Ну, друже, що той конов Клеонімові?
Він тісто місить в кипариснім кадовбі.
То як же називати?
Сократ
Називати як?
Та кінвою, так як Сострату кличеш ти.
Стрепсіад
Виходить, кінва — це вона.
Сократ
Звичайно, так.
Стрепсіад
680 То кінва й Клеоніма — це однаково.
Сократ
Ні, треба власні імена нам вивчити,
Щоб не мішать жіночих з чоловічими.
Стрепсіад
Та знаю я й жіночі.
Сократ
Ну, скажи, які?
Стрепсіад
Лісілла, Клітагора чи Деметрія.
Сократ
А чоловічі?
Стрепсіад
їх ще більше знаю я, —
Мелесій, Філоксен, Аміній, — безліч їх!
Сократ
Та це ж не чоловічі, — ну й дурний же ти!
Стрепсіад
У вас не чоловічі?
Сократ
Взагалі ніде!
Ну, як же ти покликав би Амінія?
Стрепсіад
690 Як кликав би? Сюди, сюди, Амініє!
Сократ
От бачиш, жінку кличеш ти, Амінію!
Стрепсіад
І правильно, чом не іде до війська він?
Навіщо й вчить того, шо й так відомо всім?
Сократ
Та годі, свідчусь Зевсом! Ляж-но!
Стрепсіад
Нащо це?
Сократ
В самого себе думкою заглиблюйся.
Стрепсіад
Лише не тут, благаю, не на ліжку цім!
Дозволь вже долі, на землі заглибитись.
Сократ
Ні, ні, не можна.
(Йде до думальні).
Стрепсіад
Ох, і нещасливий я!
Яку пеню блощицям я платитиму!
(Лягає на тапчані).
ОДА
Перша половина хору
Думай, міркуй, мислі збирай,
700 Мозком своїм і глуздом
Крути жвавіше!
А в безвихідь зайдеш, у кут глухий,
На іншу думку
Умом перескакуй. Солодкий сон
Геть від очей відганяй!
Стрепсіад
Ой-ой-ой!
Ой-ой-ой!
Провідця хору Хмар
Заслаб ти? Чим хворий?
Стрепсіад
Пропав я, бідолашний! Загризуть мене
710 Корінфяни, що з ліжка повилазили!
Роздирають під ребрами боки мені,
Всю висмоктують душу і кров мою п'ють,
І ядерця немов видирають мої,
І проорюють борозни в темний прохід,
Геть живцем заїдять!
Провідця хору Хмар
Та не скигли занадто вже голосно ти!
Стрепсіад
Що ж робити, скажи?
Був маєток — загув, був рум'янець — загув,
І душа — загула, і взуття — загуло.
720 Й на довершення лиха того і нещасть —
Пропадаю без сну, —
Видно, й сам загуду незабаром.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Сократ
(виходячи з думальні)
Гей, ти, що робиш? Думаєш?
Стрепсіад
Хто, я? Авжеж.
Клянуся Посейдоном!
Сократ
Що ж ти думаєш?
Стрепсіад
Чи з мене що після блощиць зостанеться.
Сократ
А, пропади ти!
Стрепсіад
Й так пропав я, голубе!
Сократ
Ти не маніжся, а щільніше кутайся!
І винайди нам довід заперечливий,
Та ще й облудний.
Стрепсіад
(до себе)
Ой, і як же витягти
730 З-під бараниці думку заперечливу?
Мовчання.
Сократ
Ану, погляньмо спершу, що він робить там?
(Розкриває ковдру над Стрепсіадом).
Гей, ти? Ти спиш?
Стрепсіад
Клянуся Аполлоном, ні!
Сократ
Натрапив?
Стрепсіад
Ні ще, свідок Зевс!
Сократ
Нічого ще?
Стрепсіад
Натрапив ось рукою наконечника.
Сократ
Невже нешвидко мислиш ти й закутаний?
Стрепсіад
Над чим же думать? Ну, скажи, Сократоньку!
Сократ
Що хочеш, перший видумай і сам скажи.
Стрепсіад
Чого я хочу — сто разів ти чув уже:
Боргів нікому не платить хотів би я!
Сократ
740 Закутайся і, на частки малесенькі
Розчленувавши думку, обміркуй цю річ,
Все розбери й розглянь уважно.
Стрепсіад
Бідний я!
Сократ
Не ворушись.
(Продовжуючи).
Якщо в думках заблудишся,
Покинь їх на часину й знов вернись до них,
Надай їм руху й закріпи у висновку.
Стрепсіад
О любий мій Сократоньку!
Сократ
Чого, старий?
Стрепсіад
Знайшов-таки я думку заперечливу.
Сократ
Доводь її.
Стрепсіад
Скажи, а що, як…
Сократ
Далі що?
Стрепсіад
Що, як найнять чаклунку-фессаліянку
750 Та з нею місяць уночі стягнути вниз
І в сундуку його сховати круглому,
Мов дзеркало, та пильно стерегти його?
Сократ
І що ж тобі це допоможе?
Стрепсіад
Як то що?
Не буде більше місяць в небі сходити,
Не буду і відсотків я платить.
Сократ
Чому?
Стрепсіад
Тому, що їх начислюють помісячно.
Сократ
Гаразд. Тепер щось інше загадаю я.
Як з тебе п'ять талантів будуть правити,
Скажи, як позову тога позбувся б ти?
Стрепсіад
760 Як? Як? Не знаю. Треба ще подумати.
Сократ
Весь час у себе не тримай думок своїх.
А відпусти в повітря, мов жука того,
За лапочку прив'язаного ниткою.
Мовчання.
Стрепсіад
Знайшов я спосіб мудрий збутись позову, —
І ти з ним будеш згоден,
Сократ
Що ж ти винайшов?
Стрепсіад
Чи в лікарів тобі траплялось бачити
Прозорчастий, гарненький камінець, що ним
Вогонь вони видобувають?
Сократ
Скло, мабуть?
Стрепсіад
Еге ж. А що, як скло те роздобуду я
780 І, поки писар позова писатиме,
Поодаль стану, прямо проти сонечка,
І позов розтоплю, по воску писаний?
Сократ
Гаразд, клянусь Харитами!
Стрепсіад
От радий я,
Що борг на п'ять талантів перекреслено.
Сократ
Тепер мерщій берись за інше.
Стрепсіад
Що ж воно?
Сократ
Як позов обернуть на супротивника,
Коли, за браком свідків, програєш його?
Стрепсіад
А дуже легко й просто!
Сократ
Ну, скажи!
Стрепсіад
Скажу:
Коли лишиться до моєї справи ще
идин лиш позов, — утечу и повішуся.
Сократ
Ет, мелеш!
Стрепсіад
Свідки боги всі, що так зроблю!
Ніхто ж покійника не позиватиме.
Сократ
Верзеш таке! Йди, більш тебе не вчитиму.
Стрепсіад
Чому? Для всіх богів, Сократе, змилуйся!
Сократ
Усе, що вивчив, зразу ж забуваєш
