Комедії - Арістофан
І червоним зверху й товстим, хлопцям на сміховище.
540 Не глузує з лисих вона, не танцює кордака,
Старики, говорячи вірш, тут не б'ються палками,
Щоб прикрить пошлоту своїх безсоромних дотепів,
Не кричить «ой лихо!» вона, не ганяє з факелом,
Тільки в силу віршів своїх та у себе вірячи.
Отже, й я, хоч славний поет, чуба не вирощую
І дурить не хочу я вас, знов те саме ставлячи,
А щораз звертаюсь до вас я з новітнім витвором,
І немає схожих між них, тим-то і цікаві всі.
Як Клеон у силі ще був, я під груди бив його,
550 А як він долілиць упав, я не бив лежачого.
Ці ж, як тільки раз довелось схибити Гіперболу,
Затовкли нещасного вкрай, разом з його матір'ю.
Першим Евполід приволік краденого «Маріка» —
Підлий, підло викроїв він п'єску з наших «Вершників»,
Тільки п'яну бабу стару приточив для кордака,
Ту, що Фрініх в море китам вже давно як викинув.
А тоді знайшовся й Герміпп, вилаяв Гіпербола,
Вслід за ним і інші гуртом скубають Гіпербола, —
В каламуті ловлять угрів, за моїм же висловом.
560 Тим, хто має втіху від них, — в мене не знайти її.
Якщо ж я і твори мої будуть до вподоби вам,
То назавжди вславитесь ви за людей розсудливих.
ОДА
Перша половина хору
З горніх висот могутнього
Зевса, богів велителя,
Кличемо в хор наш першим.
Звем владаря тризубця ми,
велетня хвиль,
Чий колихає лютий гнів
Землю й море солоне.
Нашого батька преславного кличемо, —
570 Cвітлий Ефір, що усе оживляє собою.
З ними й тебе, сонця візник,
Ти-бо ясним сяйвом живиш
Землю простору, — славен ти
Між людьми і богами.
ЕПІРРЕМА
Провідця першої половини хору
Приділіть і нам увагу, велемудрі глядачі!
На свою велику кривду ми поскаржимося вам.
Хто з богів про місто ваше дбає більше, аніж ми?
Й тільки нам, що вас бороним, ви ні жертв, ні узливань
Не вчиняєте побожних. Ви лаштуєте похід
580 Необдуманий, а ми вам посилаєм дощ і грім.
Ви нелюбого безсмертним пафлагонця-кушніра
Обираєте стратегом, — гнівно хмурим брови ми
Й вас лякаємо, «гуркоче грім крізь пломінь блискавиць».
І покинула Селена путь одвічну, і сховав
Геліос свою світильню, і грозивсь обличчя вам
Не показувати, поки на чолі у вас Клеон.
Ви ж, проте, його обрали. Нерозсудливість давно
В вашім місті оселилась, та щоразу боги вам
Необачливі помилки обертають на користь.
590 І тепер позбутись лиха легко вас ми навчимо.
Як Клеєна, хижу птицю, за злодійство й хабарі
Ви засудите суворо і заб'єте в колодки, —
Все забудеться минуле, всі гріхи простяться вам,
Все лихе на добре вийде, і для міста, і для вас.
АНТОДА
Друга половина хору
Світлий владарю Делоса
Й скель стромовини Кінфської,
Фебе, побудь із нами!
Й ти, що в Ефесі сяє твій
Храм золотий, —
600 Нас не забудь, лідійських дів
славо й шано щаслива!
Ждемо й тебе, о вітчизни заступнице,
Рідна богине, Афіно егідодержавна!
З ними й тебе, о Діоніс,
Боже п'янкий, весь-бо Парнас
Сяйвом огнистим ти окрив,
Вождь вакханок дельфійських.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини хору
Саме в той час, як в дорогу ми ладналися до вас,
Стріла нас Селена й от що переказувала вам:
Всім афінянам від неї й їх союзникам привіт!
610 Cердиться на вас богиня — ви образили її,
А вона ж бо не словами, ділом помагає вам.
Скільки драхм на світлі в місяць зберігає вам вона?
Адже кожен з вас говорить, з дому ввечері йдучи:
«Не купуйте смолоскипів, повен місяць угорі!»
Безліч інших послуг мали ви від неї, а самі —
З ліку днів її ви збились, все перевертом пішло.
От чому її всі боги лають, — каже, — щоразу,
Як від жертовних обідів повертаються ні з чим,
Не потрапивши на свято через плутанину днів.
620 Прийде жертви день, а ви що? Чините розправу й суд.
А ще й так не раз бувало: саме піст у всіх богів,
Мемнона чи Сарпедона смерть оплакуємо ми,
Ви ж почнете узливання й смієтеся. От за те
І з Гіпербола зірвали ми вінок, коли його
Ви торік послом обрали, — не забуде він тепер,
Що за місяцем у небі слід лічити дні життя.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Виходить з дому Сократ, згодом Стрепсіад.
Сократ
Клянусь повітрям, хаосом і випаром,
Такого неотеси ще не бачив я,
Такого дурня, йолопа й безпам'ятка!
630 Зубрив якусь дрібницю, та вже й те забув,
Не встигши навіть визубрить. Сюди його,
За двері, та на світло денне викличу.
Гей, Стрепсіад! Бери тапчан та йди сюди!
Стрепсіад
(з думальні)
Не можу! Не управлюся з блощицями!
Сократ
Мерщій винось і пильно слухай.
Стрепсіад
(виходить з тапчаном)
Слухаю.
Сократ
Скажи-бо, з чого б нам почати вивчення
Наук, яких ти досі не вивчав іще?
З ладів чи, може, з розмірів, з граматики?
Стрепсіад
Та з розмірів почнімо. Обдурив було
640 Аж на два гарнці мукосій мене.
Сократ
Не те питаю. Що волієш краще ти —
Чотиримірні чи тримірні розміри?
Стрепсіад
Чотиримірні. От півчвертки взяв би я.
Сократ
Дурний ти, чоловіче!
Стрепсіад
Об заклад поб'юсь,
Чотири гарнці у півчверть вміщається!
Сократ
Та йди до лиха, бовдуре нетесаний!
А може, краще ти лади засвоїв би?
Стрепсіад
А що до хліба з тих ладів я матиму?
Сократ
Ти між людьми доладним бути вмітимеш,
650 І лад ходи військової, і танців лад
Так само, як і лад на пальцях, знатимеш.
Стрепсіад
На пальцях?
Сократ
Зевсом свідчусь!
Стрепсіад
Знаю я!
Сократ
Невже?
Стрепсіад
Хіба ж при цьому пальці треба іншого?
Ще хлопчиком маленьким ним я бавився.
Сократ
Мужлан! Невіглас!
Стрепсіад
Киньмо це, мій голубе!
Не вчитимусь цього я.
Сократ
А чого ж тобі?
Стрепсіад
Тієї… Як це?.. Мови неправдивої.
Сократ
Спочатку треба дещо інше вивчити.
Які тварини роду чоловічого?
Стрепсіад
660 Ну, це я знаю, з глузду ще не з'їхав я.
Баран, козел, собака, бик, фазан іще…
Сократ
От, бач, і помилився. Тож фазаном ти
Самця й самицю зватимеш однаково.
Стрепсіад
Це ж як?
Сократ
