Комедії - Арістофан
Скажи от, що спочатку нині вчили ми?
Стрепсіад
Спочатку? Що спочатку вчили? Дай згадать.
Не те, у чім місити тісто? Як воно?
Ну, як же?
Сократ
Чи не-те, щоб до ворон ти йшов,
790 Cтарий забудьку, несусвітний йолопе?
Стрепсіад
Біда, та й годі. Що й робить, не знаю вже.
Пропав я, не навчуся язиком молоть!
Хоч ви порадьте, Хмари, бідолашного!
Провідця хору Хмар
А ось ми, діду, як тебе порадимо:
Якщо ти маєш сина повнолітнього,
Пришли його замісто себе вчитися.
Стрепсіад
Є в мене син — вродливий і хороший він,
А вчитися не хоче. Що я вдію тут?
Провідця хору Хмар
Й ти терпиш?
Стрепсіад
Надто вже міцний, кремезний він,
800 Ще й родом від Кесіри гордовитої.
А все ж піду по нього. Не послухає,
То хоч би й що, його я з дому вижену.
(До Сократа).
Зайди до себе й трохи підожди мене.
(Виходить).
АНТОДА
Друга половина хору
(до Сократа)
Бачиш тепер, скільки добра
Маєш від нас, єдиних
Богинь прихильних!
У всьому, що скажеш, готовий він
Тебе послухать.
Поглянь, цілком очманів старий,
810 Явно схитнувся з розуму.
Отже, тепер швидше тягни з нього усе,
Що впаде до рук. Щастя таке
Скоро минутись може.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
З дому виходять Стрепсіад і Фідіппід.
Стрепсіад
Клянусь туманом, дома не зостанешся!
Іди, гризи стовпи будов Мегаклових!
Фідіппід
Та що з тобою? От чудний ти, батечку!
Зевс-олімпієць — свідок, збожеволів ти!
Стрепсіад
Дивіться-но! Зевс-олімпієць! Дурощі!
Як вигнався, а й досі в Зевса вірує!
Фідіппід
820 Чого ж смієшся?
Стрепсіад
Та сміюся з тебе я:
Ти ж не дитина, щоб байкам тим вірити.
Ходи-но ближче, більшого дізнаєшся.
Таке скажу, що станеш враз дорослим ти.
Але гляди ж, нікому не кажи про це!
Фідіппід
Гаразд. Ну й що ж то?
Стрепсіад
Зевсом щойно клявся ти?
Фідіппід
Авжеж.
Стрепсіад
От бачиш, як важливо вчитися:
Нема вже, синку, Зевса.
Фідіппід
Ну, а хто ж тепер?
Стрепсіад
Якийсь царює Вихор, — Зевса вигнав він.
Фідіппід
Ну, й що ти мелеш?
Стрепсіад
Правда це, повір мені.
Фідіппід
830 І хто сказав це?
Стрепсіад
Та Сократ із Мелоса
І Херефонт, що скік блохи вимірює.
Фідіппід
І то на стільки з глузду з'їхав ти,
Що віриш їм, скаженим!
Стрепсіад
Більше чемності!
Не мов погано про людей освічених,
Достойних і розумних. Для ощадності
Ніхто із них не бриється, не мажеться,
Не ходить в баню митись. Ти ж майно моє
Так змилюєш, неначе я в труні уже.
Іди-но краще замість мене вчитися!
Фідіппід
840 Чого ж в них можна доброго навчитися?
Стрепсіад
Ото ще! Та всього, що зветься мудрістю!
Збагнеш, який ще неук грубошкірий ти.
Але зажди на мене тут хвилиноньку.
(Йде до Сократового дому).
Фідіппід
(сам)
І що ж робити? Збожеволів батько мій.
Чи встановить опіку над недоумком,
Чи гробарям сказати, що готовий він?
Стрепсіад
(приносить пару фазанів)
Скажи-но, як би птицю ти назвав оцю?
Фідіппід
Фазан.
Стрепсіад
Ну, добре. А оцю ти як назвеш?
Фідіппід
І це фазан.
Стрепсіад
Обидві? Ну й смішний же ти!
850 Надалі не кажи так. Називай його
Тепер фазаном, а її — фазинею.
Фідіппід
Фазинею? То от яких ти мудрощів
Тут у новітніх научився велетнів!
Стрепсіад
Та й іншого багато. Лиш од старості
Відразу й забуваю все, що вивчу я.
Фідіппід
Мабуть, тому-то й плащ ти свій посіяв там?
Стрепсіад
Та не посіяв, а промудрував його.
Фідіппід
А де ж ти, безголовий, черевики дів?
Стрепсіад
Взяв їх Перікл той «на належні витрати».
860 Ходім же швидше. Потім жируватимеш,
А зараз батька слухай. Тож і я тебе,
Лепетуна, послухав шестирічного,
Й за перші гроші, у суді зароблені,
Придбав тобі візочка на Діасіях.
Фідіппід
Гаразд, але щоб потім ти не каявся.
Стрепсіад
Ну, добре, що послухав. Гей, сюди, сюди,
Виходь, Сократе. Сина я привів тобі,
Хоч ледь його умовив.
Сократ
(виходить)
Він дитина ще,
Не звик у нашім кошику гойдатися.
Фідіппід
870 Бодай би сам ти на гіллі гойдався тут!
Стрепсіад
Геть, до ворон!
Так лаяти учителя?
Сократ
Ну, «на гіллі»! А як погано вимовив!
Ще й губи починає він копилити!
Хіба ж йому навчитися оскарження,
Подання, позивання, заперечення?
А втім, Гіпербол за талант всього навчивсь.
Стрепсіад
Пусте, навчиться! Тямовитий зроду він.
Сказати правду, ще хлоп'ям малесеньким
880 Ліпив хатки він, човники видовбував,
Вмів із цурпалок змайструвати возика,
Жабок з лушпинок яблучних. Ти ж думав як?
Отож нехай навчається обох наук, — і кращої, і отієї гіршої,
Що кращу може подолати кривдою.
А ні, то хоч одної — неправдивої.
Сократ
Хай Правий і Неправий тут навчать його,
А я піду.
Стрепсіад
То пам'ятай, повинен він
Уміти всяку правду заперечити.
Хор співає і танцює.
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
Правий — в простій одежі,
Неправий — в модному платті філософа.
Правий
А виходь-но сюди, покажись глядачам,
890 Хай побачать, який ти зухвалий крутій.
Неправий
Я — до послуг твоїх. На очах у людей
Я тим легше тебе знищу словом своїм.
Правий
Знищиш — ти? А ти хто ж?
Неправий
Я — наука.
Правий
Крива.
Неправий
А здолаю тебе, хоч і Правим зовеш
Ти себе.
Правий
Але як? Мудруванням яким?
Неправий
Та новітніх думок я багато знайду.
Правий
Бур'янами вони розцвітають тепер
У безглуздих людей.
Неправий
Ні, в розумних людей.
Правий
Без жалю тебе знищу я.
Неправий
Як же, скажи?
Правий
900 Cловом правди.
Неправий
А я з заперечень почну,
І спростую усе, й доведу, що ніде
Тої правди нема.
Правий
Правди, кажеш, нема?
Неправий
Ну, скажи, де ж вона?
Правий
У безсмертних богів.
Неправий
Де ж та правда в богів? Не загинув же Зевс,
Хоч і рідного батька свого закував
У кайдани?
Правий
Ого! Бач, до чого дійшло, —
Аж недобре мені! Дайте цебрик мерщій!
Неправий
Ах, ти,
