Комедії - Арістофан
Мають іншими бути на вигляд вони.
Сократ
Як же мають вони виглядати?
Стрепсіад
Та напевне не знаю. Мабуть, чи не так, як куделиця вовни летюча,
Тільки, Зевс мені свідок, не схожі вони на жінок. А оці — ще й носаті.
Сократ
Ні, то от, що питатиму — відповідай.
Стрепсіад
То запитуй, — що хочеш ти знати?
Сократ
От скажи, коли-небудь не бачив ти хмар, щоб скидались вони на кентавра
Чи на вовка, бика, леопарда?
Стрепсіад
Авжеж, свідок Зевс! Що ж із того?
Сократ
Обернутися можуть — як схочуть вони. Кучерявого вглядять вродливця,
З гультяїв безпробудних, патлатих гульвіс, от, наприклад, синка Ксенофонта,
350 І, глузуючи з шалу скаженого їх, обертаються враз на кентаврів.
Стрепсіад
А як Сімона стрінуть, державних скарбів крадія, чим тоді вони стануть?
Сократ
Викриваючи хижу природу його, на вовків перекинуться раптом.
Стрепсіад
От чому, як зустрівсь їм гладкий Клеонім, що згубити свій щит умудрився,
То лиш глянули на боягуза вони — й полохливі з них олені стали.
Сократ
А сьогодні Клісфена зустріли вони — й на жінок обернулись, як бачиш.
Хор жінок-Хмар поволі входить на сцену.
Стрепсіад
(до Хмар)
О, привіт вам, владичиці неба, привіт! Якщо будь-коли ви дозволяли
Чути смертним ваш голос з високих небес, то дозвольте й мені, о всевладні*
Провідця хору
І тобі наш привіт, сивочолий старий, красномовства й науки мисливче!
(До Сократа).
Ну, а ти, марнослів'я премудрого жрець, розкажи нам, чого ти бажаєш?
360 Так охоче нікого не слухаєм ми з мудролюбних дізнавців сучасних,
Окрім Продіка, славного бистрим умом і знаннями глибокими. Ти ж нам
Любий тим, що поважно так ходиш, на всіх поглядаючи звисока й згорда,
Хоч ти й босий, в лахмітті, у злиднях, нужді, та повагу до нас виявляєш.
Стрепсіад
Що за голос, о земле! Врочистий, дзвінкий і чудесної святості повний!
Сократ
Отже, знай: це вони лиш — богині святі, а все інше — то вигляд безглуздий.
Стрепсіад
Ну, а Зевс? Заклинаю землею, скажи, — то не бог уже й Зевс олімпійський!
Сократ
Що за Зевс? Та ніякого ж Зевса нема! Не верзи цих дурниць.
Стрепсіад
Що ти кажеш!
Ну, а хто ж нам дощі посилає? Оце ти з'ясуй мені спершу докладно.
Сократ
(показуючи на хмари)
Ось — вони. І багато тобі наведу на те доказів я безперечних.
370 Ну, скажи, чи ти будь-коли бачив, щоб Зевс та без хмари дощем окропив нас?
Адже міг би і з ясного неба він дощ нам послати, — ну сам ти подумай.
Стрепсіад
От, клянусь Аполлоном, розумні слова! Переконувать ти таки вмієш.
А раніше гадав я, що й справді то Зевс відливає крізь сито небесне:
Ну, а хто ж це гримить там, скажи ти мені, — бо увесь аж тремчу я від грому.
Сократ
Та вони ж і гримлять, обертаючись.
Стрепсіад
Як? Розкажи, о відважний в усьому!
Сократ
Як водою наповняться хмари ущерть і на обрій пливуть ваговито,
То, набухши дощем, мимоволі вони прогинаються й долі звисають
І, одна на одну набігаючи, враз вибухають і лунко гуркочуть.
Стрепсіад
Ну, а хто ж їх одна на одну, чи не Зевс, громовиць володар, насуває?
Сократ
380 Зовсім ні, тільки Вихор.
Стрепсіад
Лиш Вихор? А я й не чував ще, признатись, ніколи,
Що немає вже Зевса, і Вихор тепер замість нього над світом царює.
Але все ж ти нічого мені не сказав про грозу й громове гуркотіння.
Сократ
Ти ж не слухав. Як хмари набухнуть дощем і почнуть набігати взаємно,
То, як я вже сказав, гуркотять і гримлять від великого згущення й тиску.
Стрепсіад
Та невже хтось повірить цьому?
Сократ
Отже, все на самому тобі поясню я.
Як щерби наїсися донесхочу ти, погулявши на Панафінеях,
То у тебе хіба не бурчить в животі, не гуркоче від тісняви в шлунку?
Стрепсіад
Аполлон мені свідок, страшенно бурчить у кишках від щерби отієї,
І гуркоче, немовби справжнісінький грім, булькотить і клекоче страшенно.
390 Напочатку, щоправда, легенько — бур-бур, а тоді й голосніше — бурр-бурр-бурр,
А коли вже до вітру біжу, то як грім з тої хмари гуркоче — буррр-буррр-буррр!
Сократ
Ну, от бач, коли пузом нікчемним своїм стільки гуркоту сам ти вчиняєш,
То з яким же могуттям повітря гримить у безкраїх просторах небесних.
Стрепсіад
Тим-то й схожі такі між собою слова — гуркотати чи пузом бурчати
А сліпучо-яскравий вогонь блискавиць — поясни, відкіля він береться
Як улучить в людину — вбиває на смерть, а живою лишивши — обсмалить.
Не інакше, як мече перунами Зевс на отих, що клянуться облудно.
Сократ
Ну, і дурень ти, справді. Увесь аж протух в забобонах часів допотопних!
Як карає цим клятвопорушників він, то чому не згорів ще ні Сімон,
400 ні Феор з Клеонімом? Хто ж більше за них присягався та клявся облудно!
Але ж ні, він у храми влучає свої, або в Суній, нагір'я афінське,
Або в дуб велетенський. Чого воно так? Адже клятви дуби не ламають?
Стрепсіад
Вже й не знаю. Та видно, що правда твоя. Але звідки ж оті блискавиці?
Сократ
Коли вітер сухий аж до хмар залетить і упреться у них мимоволі,
То зсередини їх надимає, як міх, а потому, під натиском сили,
Розрива їх і далі шалено летить, і від того бурхливого руху
Та від гомону й шуму, від тиску й тертя сам від себе займається раптом.
Стрепсіад
Свідок Зевс, і зі мною недавно було таке саме у свято Діасій.
Раз я смажити шлунок почав для сім'ї, та забувся його проколоти.
410 Ну, а він як надметься увесь на вогні та зненацька як лусне на мене,
Гак відразу всі очі мені й заліпив і геть-чисто попік все обличчя.
Провідця хору Хмар
Щонайвищої мудрості ти через нас побажав досягти, чоловіче!
О, яким ти щасливим і славним тоді між афінян і еллінів станеш,
Якщо ти пам'ятливий, ретельний в труді, коли розум допитливий в тебе,
Як ще втоми ніколи не знатимеш ти, чи стояти, чи йти доведеться,
Не тремтітимеш, хоч би і
