Білі зуби - Зеді Сміт
Вона сказала лише, що по вівторках має волейбол і більше нічого не додала.
* * *У домі Чалфенів жваво текла розмова. Айрі здавалося, тут ніхто не ховав свої почуття в коробку для інструментів і ніхто не пестив тихцем вицвілі фотографії, думаючи про те, а що було б, якби життя склалося інакше. У Чалфенів сенсом життя було спілкування.
— Привіт, Айрі! Заходь, заходь, Джошуа на кухні з Джойс, а ти гарно виглядаєш. Міллат не прийшов з тобою?
— Він прийде пізніше. У нього побачення.
— А, так. Ну, якщо на екзамені йому трапиться питання про оральне спілкування, він складе блискуче. Джойс! Айрі прийшла! Як твоє навчання? Скільки то вже? Уже чотири місяці? Видно вже вплив чалфенівського генія?
— Ага, не зле, не зле. Ніколи я не думала, що маю наукову жилку… але, здається, вона спрацювала. Але я не знаю. Інколи в мене мізки болять.
— Це просто права півкуля твоїх мізків прокидається після довгої сплячки і починає знову мізкувати. А насправді я вражений; я казав тобі, що можна із нещасного гуманітарія швидко і якісно зробити студента-науковця — ага, і що в мене вже є фотографії Миші Майбутнього. Нагадай мені потім, ти ж хотіла їх побачити, ні? Джойс, прийшла велика чорна богиня!
— Маркусе, та заспокойтеся, старий… Привіт, Джойс. Привіт, Джоше. Ей, Джеку. Оооо, привіт, Оскаре, ти, кусючка.
— Привіт, Айрі! Ходи сюди і поцілуй мене. Оскаре, дивись, Айрі прийшла! О, ти ж глянь на його писочок… він хоче запитати, а де Міллат? Правда, Оскаре?
— Нє. Неправда.
— Та ні, люба, він таки хоче… глянь на його писочок… він так засмучується, коли Міллат не приходить. Скажи Айрі, як звати твою нову мавпочку, Оскаре, ту, що тобі подарував татко.
— Не знаю. Мені не цікаво, як її звати.
— Оскар страшенно засмучується, коли не приходить Міллат.
— Він скоро прийде. Він на побаченні.
— А коли він не на побаченні?! Усе йому ці грудасті дівки! Ми можемо його приревнувати, правда, Оскаре? Він проводить з ними більше часу, ніж з нами. Але без жартів. Я думаю, тобі від цього нелегко.
— Але всі люблять Міллата, правда, Оскаре! Це ж важко — не любити його, правда, Оскаре? Ми його теж любімо, правда, Оскаре?
— Я його терпіти не можу.
— Ой, Оскаре, не кажи дурниць.
— А давайте не будемо про Міллата, будь ласка.
— Добре, Джошуа, окей. Чуєш, як він ревнує? Я намагалася пояснити йому, що Міллат потребує трохи більше уваги, розумієш. Він походить із дуже складного середовища. Це так, як я приділяю більше уваги своїм піонам, ніж ромашкам, ромашки будуть рости де завгодно… знаєш, ти інколи дуже егоїстичний, Джоші.
— Окей, мам, окей. Як щодо вечері — до уроків чи після?
— До, я думаю, так, Джойс? Мені треба буде попрацювати над Мишею Майбутнього цілу ніч.
— Миша Майбутнього!
— Шша, Оскаре, я слухаю татка.
— Я завтра читаю доповідь, тож краще повечеряти наперед. Якщо ти не проти, Айрі, я знаю, як ти любиш попоїсти.
— Без проблем.
— Маркусе, не кажи таких речей, любий, ти ж знаєш, як Айрі переживає з приводу своєї ваги.
— Та ні, я насправді не…
— Переживає? За свою вагу? Але велика дівчина — це гарно, правда? Мені подобаються великі дівчата.
— Вечір всім. Там двері навстіж, ну то я зайшов. Колись хтось так зайде сюди і перестріляє вас всіх нахрін.
— Міллате! Оскаре, глянь, Міллат прийшов! Оскаре, ти дуже радий бачити Міллата, правда, любий?
Оскар зморщив носа, вдав, наче він блює, і запустив свого дерев’яного молотка Міллату по колінах.
— Оскар так тішиться, коли тебе бачить. Що ж ти саме на вечерю. Курча із цвітною капустою і сиром. Сідай. Джоше, можеш повісити кудись Міллатову курточку? Отже. Як справи?
Міллат люто і жорстко плюхнувся за стіл з такими очима, наче щойно надивився на сльози. Він узяв собі щипку тютюну і витягнув мішечок з травою.
— Жахливо, нахрін.
— Жахливо як? — перепитав Маркус неуважно, бо якраз відрізав собі шматок сиру Стільтон. — Не пустила тебе в трусики? Не залізла в трусики тобі? Не носить трусиків взагалі? Так, між іншим, а які в неї були тру…
— Тату! Та облиш, — застогнав Джошуа.
— Ну, якщо ти колись доберешся таки до чиїхось трусиків, Джоше, — сказав Маркус, впритул дивлячись на Айрі. — Я буду так підшпилювати тебе, але поки що…
— Шша, ви, обоє, — відрубала Джойс. — Через вас мені Міллата не чути.
Ще чотири місяці тому Джошуа тільки мріяв мати такого крутого друга, як Міллат. Те, що Міллат щовівторка бував у Джошуа вдома, підвищувало акції останнього в Ґленард Оак до неймовірних висот. І тепер, коли Міллат, під’юджуваний Айрі, зраджував сам собі, він, Джошуа Чалфен, уроджений Чалфен-Товстунчик, мусив би відчути себе зіркою. Але він не відчув. Він почувався опущеним. Бо Джошуа не пішли на користь сила
