Щоденник Ніни - Рін Фольк
Субота та неділя пролетіли, немов уві сні. Ніна рухалася — прала, прибирала, куховарила, з’їздила у продуктовий супермаркет, вислуховувала усім незадоволене бурмотіння старенької родички, дивилася телевізор — бо на комп’ютер ще не заробила, та переглядала новини у телефоні непоганої моделі, на яку відкладала гроші цілий рік. Намагалася читати один з давно улюблених романів, та поринути у світ чужих хвилювань цього разу Ніні не вдалося. Увесь цей час вона ніби знову і знову переживала п'ятничні події.
Що ж далі?
Дівчина тільки пораділа відстрочці, котру їй подарували субота та неділя, оскільки ніяк не могла вирішити, соромно їй після того, що сталося з нею у книгарні, чи ні? Хоче вона знову побачити свого поки що невідомого М. чи ні? Ніна навіть не знала, чи саме з ним вона займалася сексом!
Ніна і секс — несподівано, але це сталося. І все ж… Якщо це відбулося з ним, зі справжнім М, котрий особисто придбав у неї книжки, тоді що він тепер про неї думає? Що Ніна — доступна? Безсоромна? Розпусна?!
Чомусь ця думка її розсердила, і не на жарт.
Якщо вже пригадати послідовність подій і усі подробиці… Мабуть, подробиці краще не згадувати. Ось тільки як це зробити? Хай там що, як би вона сама не поводилася, М. у цій ситуації нічим не кращий. Це ж треба таке вигадати — з'явитися до книгарні, царини друкованого слова, щоб спокусити дівчину! І не має значення, що Ніна віддавна мріяла, щоб її спокусили, про що досить відверто і написала у своєму Щоденнику. Своєму! А це означає, що така відвертість — не для всіх.
До речі, М. лише наслідував не лише слово, а навіть букву — кожну букву, виведену її власною рукою. Все те, що трапилося того дивного вечора, плід її особистої уяви. А занадто, невиправно далеко події не зайшли лише тому, що Ніна повідомила про цноту. Довірила це Щоденнику. А М. це прочитав. А якби вона не зізналася, чи звернув би М. на це увагу? Чи діяв би настільки ж обережно?
Ніна не вважала власну цноту ані досягненням, ані недоліком, але позбавлятися її за допомогою першого зустрічного... Нечисленні залицяльники, які часом запрошували її на побачення, так і не дісталися головного, щоб дізнатися про такі подробиці. Ніна повідала таємницю Щоденнику. Отже, і М.
З нею все зрозуміло.
Але навіщо такі пригоди вже не юному чоловікові, який зі своєю зовнішністю та грошима може запросто отримати набагато привабливішу та вмілу коханку? Можливо, він одружений і не хоче афішувати зв'язок на стороні? З цієї причини ховається в тіні, не демонструючи обличчя… Або ще гірше — надає перевагу незайманим і користується першими, хто підвернувся! Тоді чому не зробив Ніну жінкою першого ж вечора?
Чи сподівається вона на продовження?
Запитання. На кожному кроці одні запитання. А ще припущення. Наскільки вірні — невідомо.
Дівочі щоки палали від самих думок про можливе повторення, ноги підгиналися, а у голові паморочилося. Однак друге цілком можливе й від кількості думок, що тіснилися у Ніни в голові.
Як же важко мати аналітичне мислення та нереалізовану сексуальну уяву одночасно!
Втомившись думати, Ніна спекла тітоньці її улюблений сливовий пиріг, нарешті заробивши безліч компліментів від літньої пані та її подружки-сусідки, що миттєво прибігла на чай, ніби чатувала під дверима.
Та навіть це не відвернуло дівчину від роздумів, а руки знову потягнулися до Щоденника. Ніна навіть взяла його до рук, погортала, галочками відзначила те, що вже відбулося, і відклала вбік. Декілька разів нагадала собі, що більше нічого зробити не може, і знову взялася за любовний роман. Мабуть, мантра подіяла, бо Ніна нарешті з головою поринула у чужі пригоди та переживання.
Проблема полягала в тому, що головний герой у всьому був схожий на пана М. Ніна припускала, що все це — наслідки захоплення імпозантним чоловіком, який купував книги для жінки, яка вже тепер дуже сильно дратувала дівчину, хоч вона ще жодного разу її не бачила.
Але коли головна героїня роману в уяві Ніни набула її власного тіла, дівчині довелося відкласти книгу убік. Занадто бентежливим стало сприйняття та надто явними описані події.
Дівчина знову схопила Щоденник. Вивела тремтячою рукою декілька фраз, завершивши таким: «М. притулився до неї зі спини та прошепотів: «Ми щось вигадаємо».
Це щось снилося Ніні всю ніч. А вранці вона мало не проспала. Збиралася на роботу швидко, але старанно. Покрутивши в руках трусики та вирішила, що ще не настільки втратила голову. Тому білизна зайняла належне їй місце.
Ніна чекала на М. увесь день, але він так і не з'явився. Після обідньої перерви дівчина наважилася зняти трусики та сховала їх у сумку. Подумки обізвала себе легковажною та безсоромною, й вмостилася на стільці.
Щоразу, коли їй доводилося підійматися з місця, щоб обслужити чергового покупця, або ж залазити на невисокі драбинки у пошуках необхідної книги, Ніна відчувала, як від власних рухів її шкіру холодить у незвичних місцях. Ніхто не міг бачити її голі сідниці, бо короткі спідниці вона ніколи не носила, але ж сама дівчина точно знала, що трусиків на ній немає. Це несподівано та приємно збуджувало. Шкода, що серед відвідувачів не було М. — незалежно від того, чи саме з ним вона дозволила собі зблизитися минулого тижня.
Ніна періодично гіпнотизувала поглядом Щоденник, а надвечір вирішила, що її таємний коханець знайшов собі цікавіші розваги. Вона замкнула двері й, засмучена, попленталася вглиб магазину, щоб провести щоденний ритуал — навести лад на полицях.
