Щоденник Ніни - Рін Фольк

«Ніна, ти — справжнісінька дурепа. Тільки геть нерозумна особа жіночої статі може дозволити витворяти з собою щось подібне до того, що вчора робив з тобою М.»

У той час, як свідомо вона докоряла собі за легковажність та поступливість, всю наступну ніч її тіло ніби співало. Тішилося! І Ніна вже підсвідомо раділа разом з ним. Зрадливе продовжувало тріумфувати увесь наступний день — жахливо довгий, бо припав на вихідний. Попри все, Ніна поралася по хаті, і, мабуть, лише найуважніший помітив би, що вона періодично повертається до вже виконаного. Та старенька тітонька вочевидь не бачила нічого особливого. Принаймні, зауважень Ніні не робила.

Однак жодні домашні турботи не могли відвернути Ніну від сорому за власну поведінку. Якби хтось дізнався про те, що вечорами відбувалося у маленькій книгарні, а ще засудив, або ж розповів комусь, то Ніна б більше ніколи не змогла показатися людям на очі.

Іноді дівчина запитувала себе, чи сталося б те, що сталося, якби перед цим у крамничці вона не побачила М., не перекинулася з ним навіть кількома словами? Якби він не сподобався їй з першого погляду!? Адже він насправді чимось її причарував, хоча Ніна не могла б пояснити, чим саме. Однак чіткої відповіді не було. Можливо тому, що вона досі не знала, чи справді кохалася саме з тим М., котрий купував у неї книжки. Для якоїсь жінки.

Ніна з сумом скривила губи.

«Він посміявся з тебе. Галочку поставив!»

Та все ж приємніше було вважати, що М. — справжній педант, а не запеклий нахаба.

Ще Ніні доволі сильно муляло те, що вона сама усе вигадала. Склала план і уточнила деталі. Фактично написала сценарій власного зваблення та ще й залишила таємні думки в доступному для огляду місці!

Ніна зітхнула і почала витирати чергову тарілку, помиту по обіді. Тітонька лягла відпочити, а дівчину продовжувало гризти принизливе бажання. Попри все вона знову хотіла бачити М. Точніше, відчувати його. Прийняти все, що він готовий їй надати. Точніше те, що вона сама для себе придумає. Щодо Ніниних фантазій, то вони все більше виходили з-під контролю.

Зараз не вірилося, що все почалося зі звичайної забаганки, імпульсу, котрий несподівано, наче чарівна паличка, дав поштовх усім наступним подіям.

Колись дівчина лише сміялася з тих, хто казав, що подібна поведінка — наслідок гри гормонів. Тепер Ніна не була настільки категоричною. Мусило ж існувати хоч одне пристойне пояснення її поведінки.

В результаті Ніні довелося змиритися з тим, що вона — справжня жінка, яка нарешті зустріла чоловіка, з яким хотіла випробувати усе. М. теж горів бажанням, проте в першу чергу виконував її власні з вартою подяки точністю та терпінням. Дивним здавалося й те, що чоловік жодного разу не перейшов проведену Ніною межу.

Ніну тривожило, що поступово М. переставав бути для неї просто незнайомцем, практично манекеном для втіх. Все частіше дівчина ловила себе на думці, що хоче дізнатися про цього чоловіка більше. Хоча б ім'я! 

І все ж… Краще не варто. Можливо, він не вільний. Ніна ж не хотіла ділити увагу чоловіка ні з ким.

Між іншим, і сам М. не поспішав перед нею розкриватися. Невже вона ніколи не дізнається, хто він, і чи є тим самим чоловіком, який вже двічі купував у книгарні книжки?

Але якщо він — не він, тоді хто пестив Ніну настільки обережно і ласкаво?

Крім М. більше ніхто не міг прочитати її Щоденник. Зазвичай Ніна ретельно ховала його від чужих очей. А здогадатися про таємні мрії вже не юної цнотливої жінки — справа нелегка. Майже нереальна! Чи все ж реальна? Хіба можливо діяти настільки точно без попереднього наведення?

Ніна мовчки похитала головою.

Ні, з нею точно розважався чоловік у дорогому костюмі, котрий змушував Ніну страшенно хвилюватися. Для цього йому варто було лише з'явитися на порозі книгарні. Навіть не так! Цілком достатньо про нього тільки згадати, щоб пульс Ніни прискорився.

Але навіщо самому М. уся ця метушня з виконанням бажань? Якби він збирався лише позбутися хтивості, то зробив би Ніну жінкою в першу ж зустріч. Тоді вона була абсолютно беззахисною. Невже неможливе можливо, і Ніна сподобалася М. як жінка?

Вона все ж справжня дурепа. Романтична та захоплена. А ще спрагла. Небезпечне поєднання для душевної рівноваги.

Згорнувшись калачиком у кріслі, дівчина взяла до рук книжку. Якщо навіть це не допоможе забути про М…

«Н. торкнулася опуклості. Провела по ній невпевнено, повільно, обережно…».

Ніні довелося негайно шукати Щоденник і братися за ручку.