Щоденник Ніни - Рін Фольк

Прощання з Михайлом турбувало Ніну решту вечора. Після тривожних пересувань по квартирі дівчина зателефонувала напарниці та вмовила її помінятися змінами. Євгенія Михайлівна — звичайно ж, не без розпитувань, щоправда, безрезультатних — погодилася вийти у середу, а потім і у п'ятницю.

Таким боягузливим, на власну думку, способом Ніна отримала невелику відстрочку. Вона ніяк не могла вирішити, чи варто продовжувати бачитися з портьє з «Надії». Простіше кажучи, побачити хлопця не поспішала, що вже багато про що свідчило.

Просто скажи йому, що на цьому все. Примушувати себе, мучитися – навіщо?

Ніна зітхнула і вперше пошкодувала, що розлучилася з Щоденником. Новий заводити не поспішала. Можливо, колись, коли спогади про М. потьмяніють.

І тут Ніна зрозуміла, що Михайло теж М. Це несподівано засмутило. Дівчина не уявляла хлопця з готелю своїм М. Здається, настав час називати чоловіків повними іменами.

Наступного дня Ніна мало не проспала. Вона забула, що працює у вівторок.

Збиралася спішно. Щойно причесавшись та одягнувши перше-ліпше, вискочила надвір. Бігла під дрібним дощем без парасольки. Запізнилася лише на хвилину, відключила сигналізацію та насипала каву в кавоварку, натиснула на потрібну кнопку. Дістала з ящика столу галетне печиво, одне засунула до рота та лише тоді зняла плащ.

Продовжуючи жувати під шум кавомашини, Ніна стерла з прилавка пил і вирушила вздовж стелажів у пошуках потрібної книги. Жахливо хотілося почитати.

Коли задзвеніли дзвіночки, дівчина знехотя поставила роман на полицю і попленталася до робочого місця.

До чого ж неприємно ходити такою голодною, невиспаною, ненафарбованою, незадоволеною… Останнє краще закреслити.

Ніна застигла на місці, коли побачила М., точніше Максима. Відтепер вона збиралася називати його лише так. Якщо про нього думатиме. Адже вона не збирається ...

— Вітаю. Я не знав, що сьогодні ти працюєш, — пробурчав Граніт.

— Це нічого. Тут громадське місце. Ти сам так сказав.

Ніна дивилася на чоловіка й не могла відірвати очей. Як же вона скучила!

— Не хочу говорити на цю тему.

Значить, Максим таки викинув її зі свого життя.

А чого вона, власне, чекала?

Ніна набула ділового вигляду.

— Вам книжки? Для жінки?

Граніт скривився, коли Ніна вимовила «вам», а потім «для жінки». А що їй лишалось? Ділові стосунки.

Коли дівчина передала Граніту пакет, той, не дивлячись у вічі, буркнув «дякую» і попрямував до дверей. Ніна не стала проводжати його поглядом. Це було вище її сил. Вона пішла всередину магазину. Знову продзеленчали дзвіночки. Значить, Максим пішов.

Страшенно хотілося плакати. Ніна взяла з полиці розпочату книгу, відкрила і вже прочитала кілька абзаців, коли ззаду до неї притулилося велике тіло. Руки міцно обійняли, наче зв'язали. Губи пробурмотіли у волосся:

— Як же я скучив!

Ніна не встигла подумати, але вже вимовила:

— І я.

Як же він її цілував — у губи, шию, миттєво оголені груди! Ніна не встигала міркувати та чинити опір. Їй не хотілося чинити опір!

Здавалося, що переплелися не лише їхні тіла, а й свідомість. Дівчина не пам'ятала, як трапилося те, що трапилося: Максим опанував нею прямо між стояками з книгами, підійнявши одну з її ніг і не знімаючи трусики.

Ніна знала, що пізніше пожалкує, що дозволила цьому статися, але зараз…

Вони дихали важко, натужно, хрипко, поки приходили до тями та цілувалися, підтримуючи один одного.

А потім Ніна відсунулася і почала виправляти одяг. Не дивлячись на Граніта, вимовила:

— Це — востаннє. Я не займаюся ко… сексом з одруженими чоловіками.

— Ніно, я не сплю з дружиною. Причому дуже давно. Це вона вирішила, не я.

— Мені це не цікаво. Ти з нею одружився.

— Вона спокусила мене, коли я не пам'ятав себе від горілки. Чого очікувати від багатого шмаркача? Навіть не знаю, чи взяв її дівчиною, — стомлено розповідав Максим. — А потім Віталіна сказала батькам, що вагітна. Я одружився. А за місяць після весілля вона захворіла, і довелося робити медичний аборт. Довгі десять років ми намагалися завести дитину. А потім виявилося, що весь цей час дружина пила пігулки, щоб знову не завагітніти. Вона ніколи не кохала мене. Тільки мої гроші.

Як же тяжко було все це слухати! Але якщо Максиму треба виговоритись, Ніна може надати йому прощальну послугу.

— А ти?

— І я. Але я намагався бути їй добрим чоловіком.

— Ви могли розлучитися. — Дівчина помовчала, перш ніж наважилася продовжити: — І зараз можете.

— Ти не розумієш. У разі розлучення більшість мого бізнесу дістанеться Віталіні. У її сімейці усі юристи. Шлюбний договір складено так, що все нажите ділиться у співвідношенні один до трьох на користь скривдженої дружини. І те, що ображена обдурила мене та вигнала зі свого ліжка, щоб не псувати фігуру, не відіграє жодної ролі. Вона називає мене твариною, яка посягає на її досконале тіло. І після цього я мушу залишатися вірним чоловіком? Я не можу дозволити, щоб такій жінці дісталися кров'ю та потім зароблені гроші.