Щоденник Ніни - Рін Фольк

У суботу Ніна знову прокинулася одна. Задоволена, розніжена, але… Сама самісінька.

М., як і першого разу, пішов, поки вона дивилася кольорові сни з його та своєю участю. І вчора, і сьогодні дівчина з жалем та сумом міркувала про те, що хотіла б прокидатися з цим чоловіком в одному ліжку щоранку. Мріяла про це. Жадала всім серцем. Але це, швидше за все, не вписувалося в плани М.

На жаль, Ніна не мала кому довірити цю забаганку, як і багато інших, мабуть, нездійснених мрій. Побалакати було ні с ким. Адже поступово її Щоденник став їхнім спільним з М. Щоденником. Такою собі своєрідною поштовою скринькою, де зберігалися таємні, пристрасні бажання Ніни та короткі, дуже схожі на ділові, репліки чоловіка.

Дівчина, як і раніше, записувала на білосніжних аркушах сексуальні уподобання та побажання. М. додавав на сторінки уточнення, час та місце, вирішуючи практичні питання. Усе це, загалом, влаштовувало Ніну, додавало реалізму у їхні стосунки жінка-чоловік. А ще нагадувало дівчині про те, що все, що коїться, відбувається лише тимчасово, і рано чи пізно завершиться. Тоді вони з М. розійдуться і, скоріш за все, ніколи більше не побачаться. Хіба що випадково. 

І М. удасть, що вони незнайомі. Або скаже, як чужій людині: — «Я міг вас десь бачити? Гадаю, що ні. Вибачте. Помилився».

Проте мрії на те й мрії, що людина не може над ними панувати. Вони приходять і йдуть, або оселяються в голові та серці, проростають там і починають домінувати, якщо їх вчасно не виполоти, наче бур'яни.

Ніна не встигла виполоти. Пізно зрозуміла, що не здатна обмежитись безпристрасним, голим, хоча й захищеним сексом. Такі думки та переживання вона не могла довірити навіть Щоденнику.

«Живи моментом. Що має статися, те станеться», — наказала собі дівчина й вткнулася носом у подушку, на якій ще зовсім недавно спав М.

Однак, підвестися їй все ж довелося. Не валятися ж у ліжку цілий день? Можна, звичайно, але навіщо?

Ніна привела себе до ладу та замовила в номер каву з грінками. Поснідавши, вона навсправжки задумалася чим зайнятися. До тітоньки їй потрібно йти лише завтра. М. ні в Щоденнику, ні вночі так і не повідомив, коли на нього чекати. А це означало, що вона вільна робити те, що забажає.

Коли Ніна несподівано усвідомила, що найбільше хоче бачити М., кохатися з ним, то розгубилася й навіть трішки злякалася. Вона не хотіла ставати настільки вже емоційно залежною від цієї людини. Тієї ж миті дівчина почала збиратися на прогулянку. Вирішила, що для такої нагоди джинси та джемпер їй цілком підійдуть. Осінь цього року видалася тепла. І дощ сьогодні припинився.

Вже знайомий молодий та симпатичний портьє, вішаючи її ключ на місце, широко посміхнувся Ніні та побажав приємного дня. Вона побажала йому того ж і подарувала щиру посмішку. Чому ні? Така приємна людина.

Виходячи на залиту яскравим сонцем вулицю, Ніна несподівано пошкодувала, що за увесь час, що прожила в цьому місті, так і не познайомилася зі звичайним юнаком, який цілком міг працювати портьє, шкільним учителем або менеджером. Головне, щоб вони могли не ховатися, коли їм захотілося погуляти, сходити у кінотеатр чи посидіти за столиком у кав’ярні прямо на очах у всіх. Натомість вона зустріла М. і дуже сильно прив'язалася до нього.

«Залишилося дванадцять днів, і ти станеш вільною, Ніно».

Проблема була в тому, що свобода без М. їй зовсім не потрібна.

«Цікаво, чим він сьогодні зайнятий? Чи поснідав? Чи не нервується через якісь проблеми?».

Дівчина дуже повільно крокувала головною торговельною вулицею, але по сторонах не дивилася. Замість цього споглядала на вітрини з шикарним одягом та білизною. Потім згадала про «необмежений кредит», але зайти до жодної з крамниць бажання не виникло.

Ніна зітхнула й попрямувала до парку. Дорогою зрозуміла, що зголодніла, купила хот-дог і влаштувалася на вільній лаві. Половина здоби дісталася голубам, бо увесь цей час Ніна міркувала про те, що стала залежною від М. не лише у сексі, а й у житті.

Він був потрібен їй, але навіть номер його телефону був Ніні невідомий.

«Навіщо він тобі — той номер? Зателефонувати М. у розпал наради? Для випадкової та незручної бесіди з можливою дружиною? Незабаром ви знову станете зовсім чужими людьми. Краще починай звикати відтепер».

Хоча прогулянка виявилась сумною, одна допомогла Ніні згаяти час і розім’яти ноги.

Варто було дівчині з'явитися на порозі готелю, як її покликав портьє.

— Вам лист.

Ніна взяла складену записку, подякувала молодому чоловікові, попросила ключ і попрямувала до свого номера. Дорогою прочитала написане знайомим почерком: «Будь готова до шістнадцятої нуль-нуль. Одяг не міняй. Чекатиму в провулку за готелем у чорному БМВ».

Ніна ніби ожила. Зашарілася. А серце затарахкотіло, наче вона збиралась складати іспит.

Він десь бачив її — М. Інакше, звідки йому знати, в якому одязі Ніна блукала містом? Можливо, проїжджав поруч і спостерігав за нею крізь затемнене скло. Або ж сидів в одному з ресторанів за важливою бесідою і раптово поглянув у вікно.

Яка різниця? Важливо, що вони незабаром зустрінуться.

До кімнати Ніна увійшла зовсім в іншому настрої. Почувала себе бадьорою та діяльною.