Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Знайомий мені чех, але не з Мирогощи, в якій не жили поляки, як теж не жили вони в поблизьких до Мирогощи селах, людина поважна, полковник (батько моєї дружини - з походження чех, тож ми часто їздили після війни в Чехо-Словаччину) на моє запитання - Чи правдою є, що українці вбивали поляків на Волині? - відповів: Вбивали! Коли не вглибитись у це питання, то виглядало, що всі українці вбивали. Але це не так. Було багато таких, котрі не схвалювали вбивств. Але здебільша мовчали, бо панував терор ОУН-УПА. Багато українців заплатило життям за спротив ОУН-УПА. УПА, СБ. ОУН стероризували українське населення Волині.
Той чех вказав на ряд фактів допомоги українців полякам у формі попередження про плановий напад. Вказав теж на Василя з Козакової Долини, що неподалік Боремля, котрий ще за більшовиків казав: Прийдуть німці - буде вільна Україна. А як почали бандерівці мордувати поляків, то той же Василь сказав: Так ми Україну не збудуємо. Це чули люди. За два дні його тіло знайшли в колодязі з дротом на шиї, там теж знайшли його жінку років 24-25.
Той самий чех розповів про один випадок з С.Б. ОУН -Служби Безпеки. Один її начальник сам застрілив 18 бандерівців за те, що вони погано билися у схватці з німцями з метою відібрати в них зброю, а також, щоб захопити в них худобу. А православний священик казав: Будемо боротися за вільну Україну всілякими способами. Це було вже тоді, коли вбивали поляків.
Чехи не ворогували з українцями, бандерівці їх в основному не зачіпали.
До моїх рук попала книжечка "Волинські чехи", написана Юзефом Фоітіком та чотирма іншими авторами, предметом якої є історія поселення чехів на Волині, їхнє там життя, побут тощо. І тільки на берегах теми автори, з нагоди опису років німецької окупації, пишуть: [254]
Українська поліція спочатку охоче служила німцям, але коли окупанти не задоволили їхніх бажань, вони повтікали до лісу (стор. 13) ... Українці були вельми раді приходові німців, вітали їх, помагали їм як поліція. Таке ж було в Руських Новосілках... 1942 p. українці почали противитися німцям, українська поліція згодом пішла в ліс, вони стали партизанами, тобто бандерівцями (стор. 42) ... Коли росіяни відійшли, постала бандерівщина - це був такий же фашизм, тільки в націоналістичній українській формі (стор. 43) ... На свято Петра і Павла, 29 червня 1943 р. пройшла крізь село ватага незнаних людей з сокирами. Наступного дня ми довідалися, що вночі напали на польську колонію Загаї і всіх її мешканців по-звірськи повбивали (стор. 50) ... В селі Рачин... 1943 р. українські націоналісти вбили польську громадянку Голяковську (стор. 63) ... 1942 р. бандерівці почали вбивати польських громадян Волині (стор. 67) ... Влітку 1943 р. бандерівці напали на Сєнкевичівку, спалили костьол, лікарню й хати, після чого втікли до лісу (стор. 76) ... Бандерівці спалили польські села: Марусю, Видумку, Марянівку і частину Скурчів. Вранці напали на молочарню, спалили будинки поляка Кільяна. Спалили будинки поляка Крупінського, а коли він утікав, його застрелили (стор. 83) ... Крім гітлерівського окупанта дошкуляли й бандерівці, котрі грабували все, за чим прийшли (стор. 89) ... Кров'ю й вогнем залита була Волинь - уночі бандерівці нападали на польські села, а вдень німці палили й вбивали українців. На Сєнкєвичівці бандерівці спалили костьол, лікарню, млин і багато інших будинків. Поляки втікали до Невчих або до Луцька.
Названа книжка видана чеською мовою в Чехо-Словаччині, на ній нема року й місця видання. В ній немає жодної згадки про будь-які акції поляків проти українців.
Ось друга чеська книжка, авторства інж. Вацлава Шірца "Мінулость: завата часем",[255] в якій теж на берегах опису життя чехів на Волині, між іншим, сказано:
Поляки намагалися швидкими темпами полонізувати жителів Волині. Коли Червона Армія відступала в червні 1941 р... українці між собою вирізувалися з політичних причин. На Боярці вилами вбили голову сільради Пасічника та його 14-літнього сина в лісі коло Московщини. Декількох українців свої-таки застрілили... Разом з німцями вернулися додому українські націоналісти, котрі перед тим утікли до окупованої німцями Польщі, де проходили спеціальний вишкіл у школі в Кракові. В Красній Горі влаштували вони щось на зразок народного суду над радянськими активістами з 1939-1941 років. Ворожнеча пробилась з такою силою, що матір не боронила сина чи дочку, син батька, брат брата.
На стор. 45: Десь за тиждень (у липні 1941 p. - Вії.) прийшло за фронтовим військом гестапо і разом з ним українські націоналісти, вишколені в школі в Кракові: одним з них був чотар (плютоновий - В.П.) Польського Війська Дмитро Новосад з Красної Гори... Разом з німцями роззброїли поліцію (покликану поляком Антоном Якубовським, наставленим фронтовими підрозділами бургомістром у Млинові коло Дубна - В.П.), посадили їх на автомобілі, відвезли до лісу, званого Хвороща, й там постріляли. До автомобілів взяли ще з польської осади Людвікувка молодих хлопців, неначе на роботу в Німеччину, і їх розстріляли у лісі Хвороща. Без ніякого суду. В Млинові застрілили ряд польських інтелігентів - 40 поляків і 20 євреїв. Так почала діяти українська поліція "шуцмани" під начальством Дмитра Новосада... Протягом 1941-1942 українська поліція разом з гестапо влаштували декілька менших погромів в околиці.
