Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
30 серпня 1943 р. Кути, польське село, гм. Бережці, пов. Любомль, світанком було оточене "стрільцями" УПА й українськими селянами, головним чином з села Лесняки, котрі вчинили масову різанину замешкалих там поляків. Убивали всіх, не минаючи жінок, дітей, стариків. Убивали в хатах, на подвірях, у господарських приміщеннях, вживаючи сокир, вил, дрючків тощо, а по втікаючих стріляли. Цілі сім'ї вкидали до колодязів, засипаючи їх землею. Павла Проньчука, поляка, котрий вискочив зі схованки, щоб захистити матір, схопили, поклали на лаву, відрубали йому руки й ноги і залишили, щоб довше конав. По-звірячому замордували там українську сім*ю Володимира Красовського з двома дітьми. На загальну кількіть жителів Кутів 282 вбито 138 осіб, у тому 63 дітей.
Воля Островецька... (того ж дня - В.П.) на загальну кількість жителів 806 убито 529, у тому 220 дітей. [242]
Там же є опис мордів села Острувки, з 604 жителів убито 437, у тому 146 дітей.
Книжка Ю. Туровського і Вл. Сємашка на 166 сторінках густого й дрібного друку подає назви сіл, кількість жителів, кількість замордованих, спосіб мордів, кількість убитих дітей, поміч українців. Це - потрясаюча лектура! Автори при цьому за кожним разом посилаються на джерела інформацій. Вони не придумали того, що написали. Опис злочинів УПА має форму календарія, починається від вересня 1939 p., кінчається липнем 1945 року. Автори відзначаються об'єктивністю, багаторазово описують допомогу, яку надавали полякам українці, пишуть про вбивства українців. Вони підраховують, що з рук українських націоналістів в 1939-1945 роках згинуло на Волині 60-70- тисяч поляків, що становило коло 20% тодішнього польського населення того регіону.
На тлі книжки Ю. Туровського і Вл. Сємашка такі рефлексії: На Заході від ряду років проходить загальнодіаспорна, керована СКВУ, акція на захист Івана Дем'янюка, на яку українська громада витратила досі багато мільйонів доларів. Причиною того є неначе "знеславлювання українського народу" через те, що під час процесу над Іваном Дем'янюком в Ізраїлі наголошувалось, що він - українець, і що прокурор, а також суд багаторазово посилалися на факти злочинів інших українців. Заангажування цією справою керованої українськими націоналістами громади можна пояснити пунктом 2 "Декалогу": Не дозволиш нікому плямити (плямувати - В.П.) слави, ні честі Твоєї Нації Якщо з такого приводу націоналістична українська діаспора так фінансово і політично заангажувалась, то чому ж вона, в особі СКВУ - Світового Конгресу Вільних Українців - не притягне до судової відповідальності Олександра Кормана за його, неначе, фальшиві твердження про злочини українських націоналістів, чому не притягне до відповідальності авторів -священика Вацлава Шетельницького, єпископа Вінцента Урбана за їхні твердження, що ОУН-УПА по-звірячому вимордовувала десятки тисяч польського мирного населення? Тепер існують всі можливості такого притягання до відповідальності перед судом в Польщі, в якій є багато адвокатів-українців. Заодно можна й видавництва притягнути До відповідальності, домагатися судового наказу припинення розповсюджування книжок. І все - за "знеславлення українського народу". Бо, як твердять українські націоналісти, ОУН-УПА ніколи не вчинила злочину вбивства на мирних поляках Волині, Галичини. А раз названі автори розповсюджують інші твердження, то - в суд їх треба взяти!
Але якось не роблять українські націоналісти нічого в цьому напрямку. А автори книжок, гадаю, раді були б стати перед судом, провести перед ним доказ правди того, що написали. І суд, встановивши факти народовбивства на поляках, скоєні ОУН-УПА, ствердив би одночасно вину ОУН-УПА. Цього й бояться українські націоналісти.
А названі автори аж ніяк не знеславлювали український народ, не плямували його честі. Всі вони кажуть: вбивали, мордували українські націоналісти, ОУН, УПА, "Нахтігаль", СС дивізія "Галичина" тощо.
Ось чому мовчать українські націоналісти. В народі кажуть: Знає кицька чиє сало з'їла! Не зроблять вони нічого, щоб дійшло до судового процесу. Це бо було б форум, на якому ті, котрі домагаються розкриття правди, публічно могли б сконфронтувати свої докази з твердженнями ОУН щодо народовбивства УПА на поляках. Повторюю: процесуальних перешкод для такого процесу не існує. Польща тепер - незалежна держава. А якщо західні адвокати пометикують, то знайдуть спосіб на притягання авторів перед судом на Заході.
Названу книжку Ю. Туровського і Вл. Сємашко повинні придбати колишні члени УПА. Може в них, після прочитання книжки, відізветься совість? Може дехто пригадає собі ті страшні роки, те "геройство", ту пролиту кров беззахисних. В книжці - назви місцевостей, прізвища жертв, в деяких випадках також прізвища злочинців.
Я від 1946 року переконаний в тому, що УПА, бандерівці й інші націоналісти вбивали поляків і невигідних їм українців. Убивали по-звірячому. Згодом я дізнався й про те, як вони вбивали українців, котрих радянська влада послала в Західну Україну, часто проти їхньої волі. їх ОУН-УПА теж вбивала. Досі про ці жахливі вбивства, про народовбивство, писали польські автори, писали й радянські, в тому й українські. Проте ці останні писали в умовах суворої цензури. Та й не занадто цікавили їх справи вбивств поляків. їм не надто вірили. Не вірили полякам - бо вони поляки. Не вірили комуністам - бо вони комуністи. Але ж як не вірити, коли стільки доказів живих свідків? Тим більше, що після упливу часу, вони заявляють, що не відчувають ненависті, не бажають покарання. Вони хочуть тільки сказати правду. Вони не мають українців за ворогів. Вони знають, що злочини на сумлінні ОУН-УПА.
Хоч ідеологія українського націоналізму, як німецького націонал-соціалізму - далека від
