Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

Пише П. Фальковська з Бразілії: Між Луцьком і Рівним було село Пальчі... У 1942-1943 роках бандерівці замордували 18 осіб з родини її чоловіка... тортурували, виривали язики, понад 80-річного коваля покраяли живим на куски... один українець мав жінку польку, то бандерівці наказали його братові вбити його. Родина втікала з Котова до Пальч, по дорозі напали на них бандерівці, між ними був той брат. Вбили всю сім'ю - батька-українця, матір-польку і дітей. В

селі Звірів бандерівці повбивали цілу родину, згодом поляки знайшли живе немовля, яке ссало грудь вбитої матері.[260]

Не треба, мабуть, продовжувати описи бандерівських злочинів. А їх можна, на підставі матеріалу, що в моєму посіданні, продовжувати на сотнях сторінок. Проте не було б виправданим, коли б я зовсім не згадав про хоч би деякі докази, що походять з українського боку. Про них - коротко.

Спершу дещо скажу на підставі джерел родом з ОУН. Я спромігся натрапити на номер бандерівського журналу "До зброї": № 6 (19) за серпень-вересень 1950 рік. В ньому багато цікавого матеріалу в рубриці "З бойових дій УПА і збройного підпілля на українських землях під московсько-большевицькою окупацією". Перш, заки процитую деякі повідомлення з цього джерела, треба сказати таке: Кожна держава має свою поліцію чи міліцію, щоб втримувати лад і порядок на місцях, щоб боротися зі злочинністю. В СРСР міліція входила до складу відомства, яке називалося Міністерство внутрішніх справ, по-російськи абревіатура: МВД. Саме тому оунівці міліціонерів називали "мвд-истами". Про них найбільше говориться у згаданому джерелі. Ось винятки з нього:

1.1.47 р. в с. Калинів (р-н Самбір, Дрогобицька обл.) боевики ОУН зліквідували (вбили - В.П.) лейт. МВД Мельникова, участкового на село.

2.1.47 р. в с Голинь (р-н Калуш, Станиславська обл.) повстанці відділу "Рисі" сконфіскували в державному млині борошно і збіжжя...

6.1.47р. в с Дорогів (р-н Галич, Станисл. обл.) повстанці знищили першого секретаря райкому партії...

8.1.47 р. в с Борщів... бойовики здемолювали сільраду, понищили списи "виборців"...

10.1.47 р. повстанці під ком. сот. С. знищили в селі Крилос... 4 мвд-истів...

21.1.47 р. в с Угринів Дол... повстанці відділу Журавлі знищили З мвд-истів і 1 поранили...

23.3.47 р. в с. Дороговище... повстанці зліквідували насланого партійця - голову сільради, який намагався заложити в селі колгосп...

І так далі на чотирьох сторінках. УПА, як видно, вбивала міліціонерів та активістів. Робила це скритно. А відповідали за все це спокійні селяни. А знали ж бандерівці якою є більшовицька влада. Вони не усвідомлювали того, що не в силі нічого вдіяти, крім того, що принесуть нещастя спокійним селянам. З більшовизмом не такими методами можна було боротися. Такі методи нічого не давали.

А оце випуск 14 (7) "До зброї", в якому, між іншим, подається:

2.4.48 р. повстанці спалили міст вузькоколійної залізниці між сс. Спас-Луги (р-н Рожнітів, Станисл. бл.)...

2.4.48 р. в лісі б. м. Болехів... підпільники застрілили двох партійців

2.4.48 р. підпільники знищили приміщення клюбу...

2.4.48 р. підпалили колгосп...

знищили телефонну лінію... понищили приміщення сільрад... знищили документи та знищили телефонні апарати... застрілили організатора колгоспу... спалили будинки, призначені для колгоспу... спалили міст вузькоколійки... зліквідували механіка Долинської автобази... знищили клюб... знищили кіноапарат... знищили клюб... здемолювали приміщення сільради... разом з приміщенням згоріло збіжжя, призначене більшовиками на засів. . . знищили сільраду, клюб і молочарню... двох вислужників убито... знищили кінопересувку... застрілили голову колгоспу... застрілили большевицького вислужника... спалили колгосп... спалено хату голови сільради... виконали атентат (вбили - В.П.) на завідувача райкультвідділом... спалили колгосп... спалили колгосп... знищили кінопересувку... виконали атентат на завідуючого торфозаводом... знищили приміщення сільради... знищили клюб... важко поранили завідуючого клюбу... покарали смертю через повішення секретаря первинної комсомольської організації... спалили МТС і 4 молотарки... спалили колгосп... спалили молочарню... зліквідували в день фінагента... В літі 48 р. повстанці перевели масові акції проти колгоспів в Волинській області... зліквідовано большевицьких вислужників-активістів...

І так далі, і так далі на восьми сторінках великого формату журналу. З наведеного видно чим займалася УПА після війни. Таке тривало до 1950 року. А тепер галасують, що більшовики вивезли в Сибір кожного десятого жителя Західної України. Ця діяльність була злочином проти мирного населення Західної України, бо воно потерпіло, а не бандерівці.

Я не посилатимуся тут на писання таких авторів, як Яросав Галан, щоб не зустрітися з закидом тенденційності. Я не посилатимуся на явно під диктат пишучих істориків та пропагандистів більшовицького періоду. Тут пошлюся лише на описи фактів, які кореспондують з писанням чільних і визначних сьогодні письменників. Оце натрапив я на вірш Дмитра Павличка зі збірки його поезій "Бистрина", Київ, 1959, стор. 138, в якому є такі рядки:

Будеш, Україно,

Довго пам'ятати...

Виколені очі,

Очі зоряниці.

Будеш пам'ятати

Дерманські криниці!

Що ж це за такі, оті "Дерманські криниці"? Пише про це Юрій Мельничук у книжечці "Вирване серце", Київ, 1966, стор. 147-157:

Горобиної ночі в районі Острога бандерівська банда "Держача" вчинила звірячу розправу над сім'єю Івана