Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
... в 1943 і на початку 1944 р. відбувалися дуже часто (в Теребовельській парохії - В.П.) похорони жертв убивств, які коїли бандерівці. Зокрема населення потряс морд, скоєний пізнім вечером 24.11.1943 р. на 11 поляках, жителях села Плебанівка, 2 км від Теребовлі...
В будинках цегельні в Плебанівці скривався єврей Якимсь чином довідалася про це українська поліція, яка звернулася до місцевого поляка Яна Юхнєвича, домагаючись, щоб той вивів зі схованки єврея. Коли Юхнєвич увійшов на терен цегельні, там його поліцист застрілив.
Бандерівці підїхали двома вантажними автами з погашеними світлами на вул. Зофії Хшановської й затримались біля білої фігури... до села подалися пішки. За деякий час з Плебанівки почувся крик. Бачив це і чув поляк Полішевський, житель Теребовлі. Тієї ночі він разом з українцем вартував на залізниці. Той перестеріг його: Якщо хочеш жити, то пам’ятай - ти нічого не бачив і не чув.
Напасники розійшлися групами по селу, ввійшли до деяких хат і там мордували мешканців. Сокирами, ножами вбили тоді: Яна Гліву, Яна Круковського... (далі перелік -В.П.)... В день похорону прибули туди вікарії з Теребовлі: ксьондз Пйотр Левандовський і автор цієї реляції, які відправили молитви над тілами вбитих. Перед нами була потрясаюча картина людських останків, порізаних ножами, порубаних сокирами, з відрубаними ногами й руками [243]
1944-1945 pp. в селі Могильниця націоналісти замордували таких поляків: (тут перелік прізвищ та імен -В.П.), разом 53 особи. В тому самому часі в селі Романівка, що належала до парохії в Могильниці, замордовано поляків (перелік - В.П.), разом 16 осіб. [244]
Кільканадцять кілометрів від Теребовлі розташоване село Баворів, в якому душпастирями були ксьондз Кароль Процик як парох, і ксьондз Людвик Рутина як вікарій... Організація Українських Націоналістів у Смолянці, гміна Баворів, на зібранні 28.10.1943 р. винесла смертний вирок на тих душпастирів і на органіста Вісьнєвського за те, що вони брали участь у похоронах поляків, замордованих членами цієї організації. Виконання вироку відбулося 2.11.1943 p.... Коло год. 18.00 група вбивників вдерлася на плебанію у Баворові. Органіста застрелили на місці, а ксьондза Процика витягнули з кімнати. Ксьондз Рутина втік крізь вікно, за ним кинули гранату, але вона не розірвалася. Ксьондз Процик почав кричати, його проткнули багнетом, звязали й вивезли до лісу... Його тіла ніколи не знайшли. [245]
З реляції автора виникає, що 21 січня 1945 р. бандерівці вбили ксьондза Войцеха Роговського з парафії у Майдані біля Копичинець. 10 лютого 1945 р. поховали ксьондза Яна Вальнічка по-звірськи замордованого - перед убивством знущалися з нього, казали танцювати перед смертю. Вбили його пострілом у вуста. Він був з парафії в Коцюбинцях.
На Великдень 1944 р. ксьондз Казимир Бяловонс, парох з Глещави, ніч провів у костьолі. Вночі відбувся напад бандерівців на село. Ксьондз з декількома особами сховався у підвал, однак напасники розкрили схованку, вкинули в неї кілька гранатів, а потім на конаючих людей кинули запалену солому. Коли бандерівці відійшли, ксьондз, котрого врятувала від відламків гранат груба перина, вийшов зі схованки. [246]
Автор подає кільканадцять описів мордів, вчинених на поляках. Він описує, що 19.03.1989 р. у Вроцлаві в костьолі Христа-Царя відбулася панахида по вбитих в ніч на 19.03.1944 р. поляках села Вербовець. Після панахиди промовляв Антоні Гомулкевич, свідок подій, котрий, між іншим, сказав:
Вже 45 років пройшло від тих трагічних подій у нашому селі, що коло Будзанова, між Теребовлею, Чортковом і Бучачем. З давних-давен наше співжиття з українцями складалося нормально, як звичайно між сусідами. Відвідували ми себе взаємно, помагали в різних роботах, а мішані польсько-українські подружжя були на порядку денному.
Тим часом уже в перших днях липня 1941 р. українська поліція, яку називали "шуцманами", забрала під приводом допиту першого поляка з Вербовця двадцятисемилітнього Мацєя Бєлецького. З нього знущалися і він умер від побоїв. Потім, в час нападів на сусідню Могильницю, замордували Леона Сонецького, Станіслава Гоца, а також родини Малиновських, Мазурів, Яніцьких та інші...
В сусідньому селі Лясківці, вимордувавши євреїв, шуцмани і бандерівці забралися до польського населення. На підставі вироку шефа банди в Лясківцях Миколи Поперечного мученицькою смертю згинули в парафіальному будинку греко-католицької парафії Броніслав Грушецький, Міхал Грушецький, Міколай Фридрих, Пйотр Овсянський, Владислав Овсянський і Казимир Снєжек. Цей звірський злочин полягав у тому, що кожного з них роздягали , в язали колючим,дротом і били до скону Ще перед економ вбивали їм в голови цвяхи, відрубували сокирою або відрізували пилкою руки й ноги й пробивали багнетом живіт. . . йшли й мордували на рахунок "Самостійної"...
18 березня 1944 р... підходить година 23.00. З Лясковиць, у напрямі Вербовця, вистрелили ракету... Здогадувались, що незабаром почнеться... І ось запалили перші будівлі польських мешканців, спершу з трьох сторін, а після півночі весь відтинок польського Вербовця охопив огонь. На городах ройно було від бандерівців. Будинки обливали бензином і підпалювали смолоскипами, гранатами. Люди втікали. На відкритому просторі польське населення стало жертвою бандерівців. Ті, що поховалися, задушилися димом. Вранці стрілянина втихла. З полів почали приходити ті, хто
