Планета Pixar - Лоуренс Леві
Хоча питання виглядало досить приземленим, я був упевнений, що подальша доля Pixar частково залежала саме від того, скільки акцій ми зарезервуємо під опціони. Якщо замало, то ключові працівники компанії назавжди затаять образу, тим самим руйнуючи культуру, збудовану в Pixar. Я не мав певності, чи зможу вичавити ще бодай щось зі Стіва, проте мусив зробити останню спробу, навіть якщо це й означало наразитися на сумнозвісну Стівову лють. Одного вечора я зняв слухавку й набрав Джобса.
— Ми повинні збільшити кількість опціонів на акції, — прямо сказав я. — Із тією кількістю, яку ми вже зарезервували, нічого не вийде. Їх недостатньо. Буквально на кілька відсотків більше — і шанси зростуть. А ти й далі зможеш розраховувати на те, щоби втримати контроль над компанією навіть після виходу на публічний продаж акцій.
— Я вже сказав, що не хочу повертатися до цього питання, — буркнув Стів.
Він був готовий відкинути тему. А я тим часом назвав пропонований відсоток. Частка була далеко не такою, як хотілося б.
— Цього достатньо? — запитав Стів, уже повністю розлючений. — Частки опціонів вистачить надовго?
Я так не думав. Вони ледве покривали потреби на поточний момент.
— Так, — повідомив я із безпідставною впевненістю. — Цілком вистачить.
— Тоді я більше не хочу про це чути, — на цій фразі Стів завершив розмову.
Я видихнув із полегкістю. Усе могло пройти значно гірше. Може, мені й далі слід було перейматися тим, що в нас замало опціонів, щоб вистачило на всіх, проте я принаймні отримав достатньо на сьогоднішній момент. І в разі, якщо Pixar досягне великого успіху, опціони спрацюють.
Нарешті я мав першу реальну опору. Опціонний план став поворотним моментом для руху вперед. Але тепер ставки піднялися вище, ніж будь-коли. Ці опціони просто мусили одного дня коштувати чимало. Маленька перемога нічого не давала. Тож Pixar націлилася на злет.
Частина друга
8
«Чотири стовпи»
Наприкінці літа 1995 року плин справ у Pixar перейшов зі стадії гонитви на фінішну пряму: почався зворотний відлік часу до прем’єри «Історії іграшок». Можна було відчути, як компанія видихала з полегшенням щоразу, коли з порядку денного знімали ще одне з незліченних виробничих завдань. Команда фільму почувалася відчутно краще. Будь-якого дня по шостій вечора на майданчику для паркування було значно більше вільних місць, ніж раніше. Були перемоги й на бізнес-фронті, на кшталт згортання команди продажу програмного забезпечення RenderMan і відмова від напряму анімаційних роликів.
Утім, святкувати було ще рано. Прем’єра «Історії іграшок» була призначена на 22 листопада 1995 року — напередодні Дня подяки, до цієї дати залишалося три з половиною місяці. Від «тепер» і до «тоді» треба було пройти крізь стадію створення фільму, що називається постпродукцією[25], — виконати безліч задач, які перетворять «Історію іграшок» на завершений продукт. Слід було внести остаточні правки і зміни в діалоги, упровадити фінальні корективи кольору, створити титри, надати остаточного звучання музичному супроводу й пісням, додати звукові ефекти в епізоди, де підстрибує м’яч, зачиняються двері й ще до безлічі шумів, створити копії фільмів для показу в кінотеатрах та багато іншого.
Pixar не мала власної поствиробничої студії, тому більшість цих робіт виконували на SkywalkerRanch Джорджа Лукаса в окрузі Марін, куди їхати було менш ніж годину. Лукас обладнав там студію постпродакшн світового класу для обробки звуку. Доки тривав цей етап, ми в Pixar не мали реального уявлення про те, як саме фільм складається докупи. Відчуття було таке, наче місячний модуль виходить з орбіти, щоб здійснити посадку на темний бік Місяця. Pixar нагадувала центр управління польотами, доки Джон із нечисленним екіпажем перебував у зоні радіомовчання, долаючи цей відтинок подорожі «Історії іграшок». Залишалося кілька місяців до того, як вдасться побачити фінальний продукт, а зараз ми всі разом затамували подих.
Окрім завершення роботи над фільмом, були й інші питання, пов’язані з його релізом, за які доводилося хвилюватися.
— Дивився найсвіжіший трейлер «Історії іграшок», — сказав Стів однієї суботи. — Вийшов занадто дитячим.
Моя нога вже достатньо загоїлася, і ми зі Стівом змогли поновити наші прогулянки по вихідних. Цього разу після променаду ми зайшли перепочити до Стівового будинку й тепер сиділи у дворі, милуючись пишним садом.
— Треба й далі тиснути на Disney у питанні трейлерів, — запропонував я.
Ще з весни Disney демонструвала ролики, які називаються тизер-трейлерами — короткі фрагменти, що натякали на події майбутнього фільму. Перший тизер ішов перед діснеївською анімаційною стрічкою «Канікули Ґуфі» (A Goofy Movie). Я повів усю свою сім’ю на цей мультик, щоб подивитися однохвилинний тизер до «Історії іграшок». Уявіть собі наше розчарування, коли його не показали! Моя перша велика подія, пов’язана з нашим фільмом, була зруйнована в одну мить!
Згодом ми довідалися, що тизер показали у 80% залів, де демонстрували «Канікули Ґуфі», але кінотеатру Century Cinema 16 у містечку Маунтін-В’ю, куди ми ходили, у цьому переліку не виявилось. Тож моїй сім’ї довелося обійтися тим уривком «Історії іграшок», який був у мене вдома і який ми вже бачили сотню разів.
Тепер Disney готувалася розгортати повноцінну маркетингову кампанію до виходу «Історії іграшок».
— Методи кіностудій такі старомодні, — нарікав Стів. — Гучні трейлери, бездарні рекламні щити. Думаю, ми могли б упоратися краще.
Маркетинг для «Історії іграшок» був ключовим питанням. Pixar всерйоз узялася за ідею створення сімейного фільму. «Історія іграшок» була розрахована на всю сім’ю, а не тільки на наймолодших дітей. Якщо Disney спрямувала б рекламну кампанію суто на сім’ї з маленькими дітьми, це могло б суттєво звузити аудиторію стрічки. Ми вивчили, наскільки вирішальне значення мають касові збори під час першого вікенду в прокаті — а вони здатні задати тон на весь час показу. Отже, важливе значення мало те, скільки вийшло трейлерів, спрямованих на дітей, підлітків чи дорослих, перед якими фільмами їх демонстрували, який масштаб рекламної кампанії було обрано.
До цієї проблеми додалося розчарування тим, як Disney підійшла до виготовлення іграшок та інших сувенірів, пов’язаних із нашим мультфільмом. Зайнялися цим пізно, тож
