Планета Pixar - Лоуренс Леві
Насправді весь мій досвід в юриспруденції та бізнесі показував: не було жодної іншої операції, більш обтяженої складнощами й ризиком, аніж запуск IPO. Щоб вона відбулася, потрібен майже неможливий збіг обставин — стратегічних, фінансових, юридичних та ринкових умов. IPO має давню історію, і вона доводить, як складно добитися успіху на цьому поприщі. Коріння перших публічних пропозицій сягає майже чотирьох століть тому і пов’язане, як це не дивно, з мускатним горіхом.
У ХХ столітті рушієм розвитку корпорацій стали інновації, а у XVII ним були спеції: мускатний горіх та його лушпиння, гвоздика, кориця, перець, імбир. Ці екзотичні приправи були надзвичайно популярними в Європі, використовувалися для заправки та зберігання їжі, виготовлення ліків і афродизіаків, відігравали роль багатих подарунків і навіть валюти для купівлі-продажу. Велася інтенсивна торгівля спеціями. Вона була джерелом постачання рідкісних приправ із таких екзотичних віддалених країв, як острови Банда — десять крихітних вулканічних островів у морі Банда, у той час — єдине місце в світі, де росли дерева мускатного горіха. Судноплавна експедиція туди й назад могла зайняти аж два роки. Щоб гарантувати успіх подібних експедицій, державна влада дарувала торговельним компаніям монополії — дозволи на виняткову торгівлю спеціями.
Однією з таких компаній була Голландська Ост-Індська компанія, заснована 1602 року. Вона зростала, доки не стала наймогутнішою та найбагатшою компанією на планеті, значною мірою завдяки нестримній жорстокості, з якою вона взяла під контроль Острови прянощів. Це була перша величезна мультинаціональна корпорація, що мала найбільший вплив у сфері торгівлі протягом наступних двохсот років. 1604 року Голландська Ост-Індська компанія продала акції для інвесторів під час заходу, що став предтечею сьогоднішніх IPO. Отриманий таким чином капітал компанія використала для фінансування своїх експедицій і навіть заснувала перший із сучасних майданчиків для продажу своїх акцій, — Амстердамську фондову біржу. На біржі всі охочі могли придбати свою частку Голландської Ост-Індської компанії і потім у буквальному значенні виглядати повернення свого корабля.
З часом виявилося, що придбання частки компанії для осіб, які не мали приватної участі в її початковому капіталі, може обернутися палицею на два кінці. З одного боку, це дало змогу залучати капітал у таких кількостях, які ніколи раніше не були досяжними. Подібний підхід теоретично давав змогу й нам зібрати 100 мільйонів доларів для створення повнометражних фільмів. З іншого боку, можливість залучати кошти від непосвяченої публіки також тягнула за собою небезпеку шахрайства, що врешті-решт вилазило боком, завдаючи непомірної шкоди.
До прикладу, звідки потенційним покупцям акцій Голландської Ост-Індської компанії було знати, чи не вийде так, що на флот кораблів, який за кілька місяців повертатиметься, навантажений рідкісними спеціями чи іншими товарами, не нападуть пірати, щоб розграбувати багатства? І навіть гірше — а раптом хтось у самій Голландській Ост-Індській компанії знав би про те, що вантаж буде вкрадений піратами, однак тримав би цю інформацію в секреті, щоб продати акції за вищою ціною тим, хто такими відомостями не володів? Ця проблема, сьогодні широко відома як інсайдерська торгівля[29], така ж стара, як і промисел спеціями.
Через кілька століть після того, як Голландська Ост-Індська компанія вийшла на публічний продаж акцій, численні скандали й шахраювання на ринку цінних паперів мали мінімальний вплив на економіку в цілому. Інвестиції були під силу лише крихітному прошарку населення, яке володіло вільними для вкладення коштами. Але все змінилося у двадцятих роках ХХ століття.
За розквіту, що настав після Першої світової війни, американський середній клас, який невпинно зростав, інвестував гроші на фондових біржах у раніше не бачених масштабах. А це означало, що коли ринок обвалився в 1929 році, економічне потрясіння було таким широким і сильним, що стрімко зруйнувало фінансову стабільність мільйонів, і країна занурилася у глибини багаторічної депресії. Щоб упевнитися, що нічого подібного більше ніколи не станеться, Конгрес ухвалив звід законів, які й до сьогодні регулюють діяльність кожної компанії, що збирається залучити капітал шляхом публічного продажу акцій. За дотриманням законів стежить державна агенція, що має назву Комісія з цінних паперів та бірж[30]. Саме ці законодавчі норми мали регулювати також і спробу Pixar стати публічною корпорацією.
Головна ідея сучасних законів, що убезпечують інвестиційну діяльність, полягає в тому, що вкладники можуть на власний розсуд ухвалювати рішення про інвестування в компанії, доки їм надається однакова й точна інформація, яка дозволяє приймати рішення. Світ, де одні були обізнані, а інші — не знали нічого, мав залишитися у минулому. Вивести Pixar на публічний продаж акцій означало описати й розкрити дані про кожну деталь її бізнесу. Діяльність публічної компанії нагадувала життя в прозорому акваріумі. Якщо вже вийшов на публічний продаж акцій — більше не сховаєшся. Ніде. Нам доведеться терпіти нескінченний натиск запитань про кожну дрібничку, пов’язану зі справами. Pixar буде змушена витримати таке всезагальне ретельне дослідження, з яким ніколи раніше не стикалася. Нам слід було підготуватися до цього.
Ризики піксарівського бізнес-плану в поєднанні з небезпеками, що супроводжували виведення компанії на публічний продаж акцій, змушували мене дотримуватися обережності. А ось Стів не переймався ні одним, ні іншим. Я був практично певен, що він марить IPO Pixar і вже бачить у мріях, як піксарівські акції шалено збільшують вартість на фондових біржах, а отже, всьому світу стає відомо, чого варті особисті інвестиції Стіва в компанію. Я непокоївся, чи не дивиться він на IPO Pixar крізь надто рожеві окуляри.
— Здається, зараз ситуація на ринку здорова й сприятлива, — заявив Стів одного ранку під час нашої телефонної розмови. — Знайомі кажуть, що настав хороший момент. Інші компанії теж готуються до виходу на публічний продаж акцій. Схоже, Netscape[31] покаже небачений результат. Але думаю, що Pixar здатна навіть на більше.
Усі були неабияк захоплені запланованим виходом на фондову біржу компанії Netscape. Ця публічна пропозиція була однією з перших у новій на той час сфері Інтернету —
