Планета Pixar - Лоуренс Леві
Книга Фоґеля стала для мене масштабним оглядом галузі. Та мені й досі було потрібне більш деталізоване бачення, здатне показати методику, куди йде кожен долар, що має стосунок до піксарівських фільмів. Нам, як і раніше, бракувало детального фінансового проекту, що відображав би, як випущені нами стрічки зароблятимуть гроші. Без цієї інформації ми не могли рухатися вперед у розумінні й кресленні плану справжніх можливостей бізнесу. Це скидалося на пошуки скарбів без карти.
Тим часом настав червень 1995 року. Прем’єра «Історії іграшок» була запланована на листопад, Стів без упину смикав мене, щоб я починав думати про вихід на публічний продаж акцій, а я навіть не мав основної інформації, котрої потребував, щоб зробити розрахунки.
До цього часу я найняв на Pixar нового внутрішнього аудитора — Сару Стафф. Саме вона люб’язно погодилася підвозити мене на роботу й з роботи, доки зростався перелом. Вона стала моєю правою рукою в усіх аспектах обліку й фінансового планування піксарівського бізнесу. Сара була розумна, вдумлива і скромна — у хорошому значенні цього слова. Виглядала вона вишукано і стримано, була висока на зріст, із рівним білявим волоссям — і досконало професійна. Її кабінет розташовувався в закутку Pixar, виділеному для фінансової служби й адміністрації. Я часто туди заходив.
— Саро, — запитав я в неї одного ранку, — чи є якісь успіхи в пошуках моделі фільму, яку ми могли б використати, щоб побудувати свої прогнози?
— Жодного успіху, — відповіла Сара. — Говорила зі своєю колишньою бухгалтерською конторою. Вони подивилися, чи мають щось у своїх офісах у Лос-Анджелесі, проте — ні, на жаль.
Ще один глухий кут. Нам потрібно було зовсім небагато — таблиця з підрахунками, яку мала кожна студія, проте ми ніяк не могли її отримати.
— Маю ще одну ідею, — повідомив я. — Подзвони Сему Фішеру, нашому голлівудському юристу. Запитай, чи знає він, де ми могли б отримати потрібну модель.
За кілька годин Сара прийшла до мого кабінету.
— Є хороша новина і не дуже, — сказала вона. — Розмовляла із Семом. Повіриш чи ні, та вони мають модель фільму! Але вони її нам не дадуть. Інформація суто для внутрішнього використання, щоб надавати поради для клієнтів. Сем повідомив, що вони залюбки зроблять для нас розрахунки, проте саму модель дати не можуть.
«Оце так! — подумки вигукнув я. — Схоже, фінансові моделі на ціну золота. Чому ж вони настільки секретні?»
— Не годиться, — сказав я. — Нам потрібна власна модель. Я поговорю із Семом.
Сем пояснив, що їхня модель фільму була конфіденційною, бо давала змогу проводити консультації для клієнтів, тож вони не могли надати доступ до неї стороннім. Також він зазначив, що модель призначалася для прогнозів щодо фільмів, знятих за участі реальних акторів, а мультфільми, напевно, мають деякі відмінності.
— Я повністю розумію, чому ви не можете надати вашу модель, — сказав я, майже вмовляючи. — Але я вже б’юся об стіну, щоб її дістати. Куди б не звертався, повсюди чую, що модель фільму — конфіденційна інформація… Pixar справді потребує власну модель, щоб рухатися вперед.
— Співчуваю, — сказав Сем, — але ми ніколи не ділимося даними, пов’язаними з нашою моделлю.
Правду кажучи, мені й не була потрібна докладна схема, розроблена для фільмів. Я збирався побудувати власну модель для анімації — і вона би відрізнялася. Мені просто потрібні були стартові дані.
Раптом з’явилась ідея.
— Семе, послухай. Ти згадував про те, що ваша модель призначена лише для прогнозування фільмів за участі реальних акторів… Як щодо того, щоб домовитися? Якщо Pixar скористається моделлю для мультфільму, ми її доопрацюємо. Нам не потрібно буде брати ваші початкові дані, бо ми збираємося повністю перекроїти напрацьовану схему. Тоді ми поділимося з вами результатом. І зрештою, у вас буде ще й модель для мультфільму, якщо вам знадобиться.
— А де ви збираєтеся брати дані для мультиплікації? — запитав Сем.
— У компанії Disney казали, що готові нам допомогти з даними. Але свою модель вони дати не можуть. Тож із вашою схемою та їхньою допомогою, думаю, я впораюсь.
Сем на якусь хвильку задумався.
— Ви знаєте, ми можемо пристати на пропозицію, — сказав він.
Мені здалося, що я готовий просочитися крізь телефонну слухавку й обійняти юриста. Ніколи не думав, що почуватимусь на сьомому небі через якусь таблицю. Звісно, Семове небажання ділитися моделлю було цілком виправданим. Але ж він таки погодився допомогти нам! Я був щиро вдячний.
Семова фірма вислала нам схему розрахунків. Це був перший погляд на шляхи заробітку грошей у кіноіндустрії. Нарешті ми змогли побачити, яку частку доходу від касових зборів отримує студія, які розумні межі варто було встановити для витрат на маркетинг фільму, скільки заробляють фільми, коли виходять їхні релізи на відео, телебаченні та інших ринках, який вплив мають на результат фільму виробничі бюджети й механізми розподілу прибутку. Так само прояснилися інші деталі, без яких ми ніколи не змогли би повністю зрозуміти цей бізнес. Аби переробити отриману модель під мультиплікацію, ми скористалися пропозицією, отриманою від Disney, і попросили в них відповіді на запитання про те, як влаштований бізнес анімаційних повнометражних фільмів.
Невдовзі ми накидали першу модель, яка показувала фінансовий прогноз повнометражного мультфільму. Вона була груба й сира, в кращому разі. Проте це була наша власна модель. Поступово ми дізналися, як її удосконалити. Але на той момент її було цілком достатньо для старту. Ми з Сарою раділи неймовірно. Це була одна з тих маленьких, непримітних перемог, що приносять значно більше задоволення, ніж ти від них очікуєш. Для решти вона, можливо, здавалася чимось тривіальним, але нам дала змогу нарешті повноцінно вести мову про кіновиробництво як бізнес. З’явився шанс на те, що одного дня ми навіть зрозуміємо, що саме робимо.
Утім, коли
