У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна - Генрі Райдер Хаґґард
— Добре, — сказав лорд Регнолль, очевидно, не зовсім вірячи сказаному: — Оскільки справа стосується грошей, я поставлю кого-не-будь рахувати вбитих птахів і доповідати мені про їхню кількість.
— Згоден, — сказав Ван-Кугі, або сер Юніус.
Я мовчав: зізнаюся, я соромився всієї цієї історії. Дорогою в гай, що стояв усього на милю від замку, ми з лордом Регноллем випадково залишилися вдвох.
— Ви раніше зустрічали сера Юніуса? — допитливо поцікавився він.
— Так, — відповів я, — близько дванадцяти років тому перед тим, як він зник з Південної Африки, де був відомий, як успішний… спекулянт. ¦
— Десять років тому він купив маєток по сусідству зі мною, а за три роки він зробився баронетом.
— Як же така людина, як Ван-Куп, могла одержати такий титул? — здивувався я.
— Купив.
— Купив? Хіба в Англії титули продаються?
— Ви надзвичайно наївна людина, містере Квотермейне. Ваш друг…
— Вибачте мені, ваша ясновельможносте, — перебив я його, — я надто маленька людина і тому не можу назвати сера Юніуса, колишнього Ван-Купа, своїм другом.
— Мені самому несимпатична ця людина, — усміхаючись, сказав мій співбесідник, — але він чудовий стрілець, хоча я впевнений, що ви повернете собі свої п’ять фунтів.
— На це мало шансів, оскільки мені ніколи не доводилося стріляти фазанів, — заперечив я.
— Тепер, містере Квотермейне, моя черга дати вам маленьку пораду. Зважте, що фазани літають набагато повільніше, ніж це нам здається… Але ми вже прийшли на місце. Чарльз покаже вам, де треба стати. Бажаю вам успіху.
За десять хвилин мисливці стояли на місцях, щоб бачити один одного. Мене так поглинуло нове для мене видовище попередніх приготувань до полювання, що я пропустив зайця і фазанову курочку, які дісталися Ван-Купові, який стояв через дві рушниці праворуч від мене.
Тим часом пролунав вигук єгеря, що попереджав про птаха, що летить.
— Стріляйте, — сказав Скруп, — це кулик.
Цієї хвилини я побачив дуже близько від себе коричневого птаха. Я прицілився і вистрілив. Від птаха залишилася тільки хмара пір’я. При гучному реготі оточуючих Чарльз підібрав голову і дзьоб моєї здобичі.
— Вам варто давати птаху відлетіти подалі від вас із вашим дробом номер три, — зауважив Скруп.
Цей випадок так вплинув на мене, що я зробив підряд три промахи, тоді як Ван-Купові вдалося застрелити ще пару фазанів.
Скруп похитав головою, а Чарльз навіть важко зітхнув. Тепер, бачивши, що я не змагаюся з його паном, він був цілком на моєму боці. Історія мого парі якимось чином набула широкого розголосу, а мій супротивник, очевидно, не користувався симпатією серед єгерів.
— Увага, — сказав Скруп, указуючи на фазана, що наближався.
Птах летів дуже високо. Пролунало три постріли, у тому числі й Ван-Купів, але жоден не зачепив фазана. Я вистрілив, пригадавши пораду лорда Регнолля. Птах змінив свій політ і раптом каменем упав на землю ярдів за п’ятдесят від мене.
— Це вже трохи краще! — вигукнув Скруп. Удалий постріл повернув мені впевненість, і я знову застрелив пару фазанів. Але Ван-Куп, який був прекрасним стрільцем, не відставав від мене.
Лорд Регнолль, який стояв по сусідству зі мною, запропонував мені стати з ним дещо позаду решти мисливців.
— Я бачу, що ви краще стріляєте у птахів, які летять високо, — сказав він.
Ми розташувалися між двома гайками ярдів за триста від попереднього місця. Тут справи пішли значно краще.
Та коли ми за годину з гаком зібралися снідати в лісовій сторожівці, виявилося, що я вбив на тридцять фазанів менше, ніж мій супротивник.
Поки ми снідали, погода різко змінилася. Небо затягли хмари, подув сильний, різкий вітер.
Полювання мало продовжуватися на новому місці, в гайку біля озера. Лорд Регнолль вирішив відмовитися від подальшої участі в ньому і стати на час стрільби за мною і Ван-Купом, вважаючи, що й шести стрільців буде забагато за змінених, завдяки погоді умов полювання.
— Випийте склянку шеррі-бренді15, — порадив він мені, — це зміцнить ваші нерви.
Я скористався його порадою, і ми пішли. Гай, де ми збиралися стріляти і куди перелетіли розігнані нами вранці фазани, був приблизно за
