Лабіринт - Кейт Мосс

— Ніхто крім вас не бачив цієї загадкової каблучки, — провадив Оті, ігноруючи її коментарі, — а це наштовхує нас на два висновки. Або ви невпевнені в тому, що бачили, або ж ви самі її взяли.

Нарешті втрутився інспектор Нубель.

— Мосьє Оті, я думаю...

— Вам платять не за те, щоб ви думали, — різко перервав його Оті, навіть не глянувши на інспектора.

Нубель почервонів, а Оті й далі поїдав Еліс очима.

— Я просто констатую факти.

Еліс відчула, що втягнена у боротьбу, правил якої їй ніхто не пояснив. Вона казала правду, але не бачила можливості переконати його в цьому.

— У печеру після мене заходило багато людей, — не здавалася вона, — судові експерти, офіцери поліції, інспектор Нубель, ви, — при цьому Еліс виразно подивилася на Оті. — Ви були там досить тривалий час. — Нубель важко зітхнув. — Шелаг О’Доннел може підтвердити мої слова щодо каблучки, чому б вам не запитати її?

Оті знову злегка посміхнувся.

— Я вже зробив це, і вона сказала, що нічого не знає про каблучку.

— Але я розповіла їй усе! — нарешті крикнула Еліс. — Шелаг сама шукала її.

— То ви кажете доктор О’Доннел оглядала могилу? — хутко зреагував її мучитель.

Страх не давав Еліс мислити виважено. Її голова не працювала. Вона більше не пам’ятала, що говорила інспектору, а що приховала від нього.

— Саме доктор О’Доннел дала вам дозвіл працювати там першій?

— Усе було трохи не так, — запанікувала Еліс.

— Гаразд, вона зробила що-небудь, щоб перешкодити вам працювати на тій ділянці?

— Це не так просто, як вам здається.

Він зіперся на спинку стільця й вимовив:

— Тоді в мене немає іншого вибору.

— Якого вибору?

Він очима вказав на її рюкзак. Еліс потяглася до нього, але надто поволі. Оті випередив її і кинув рюкзак інспекторові.

— Ви не маєте на це жодного права, — закричала Еліс. Вона повернулася до інспектора. — Він не може цього зробити, чи не так? Чому ви не протестуєте?

— Навіщо заперечувати, якщо вам нічого приховувати? — поцікавився Оті.

— Це принципове питання! Ви не можете просто так копатися у моїх речах.

— Monsieur Authié, je ne suis pas certain[38]...

— Просто робіть, що вам наказано, Нубель!

Еліс спробувала ще раз відібрати сумку. Проте Оті міцно схопив її за зап’ясток. Вона була настільки шокована фізичним контактом з ним, що просто заніміла. У неї почали труситися ноги, але вона не могла точно сказати, від страху чи від гніву. Вона вирвала руку з чіпких лабет Оті й сіла назад на своє місце, важко зітхаючи, коли Нубель почав перевіряти кишені рюкзака.

— Continuez. Dépêchez-vous[39].

Еліс спостерігала, як він перейшов до основного відділення, знаючи, що за кілька секунд вони знайдуть її нотатник з малюнками. Інспектор вловив її погляд. Йому це також не подобалося. На жаль, Оті теж помітив вагання інспектора.

— Що це, інспекторе?

— Pas de bague[40].

— Що ви там знайшли, — перепитав Оті, піднімаючи руку. Нубель неохоче віддав йому записник. Оті гортав сторінки з поблажливим виразом обличчя. Аж раптом його очі звузились, і моментально Еліс побачила в них непідробний подив, перш аніж він знову надягнув маску.

Він різко закрив нотатник.

— Merci de votre... collaboration[41], докторе Таннер, — нарешті вимовив Оті.

Еліс також підвелася.