Лабіринт - Кейт Мосс

Вхідні двері вели до надзвичайно вишуканої зали. Підлогу було зроблено з темного добре відшліфованого дерева. Інтер’єр доповнювали скляні вази на овальному столі в центрі кімнати, у яких стояли щойно зрізані білі лілії. Експонати, розміщені навколо столу й підключені до сигналізації, вміщували зібрання єгипетських артефактів, що їх родина де л’Орадор придбала після тріумфального повернення Наполеона з його Північно-Африканської кампанії на початку дев’ятнадцятого сторіччя. Це була одна з найбагатших приватних єгипетських колекцій.

Нинішня голова сім’ї, Марі-Сесіль де л’Орадор, займалася антикваріатом усіх періодів, хоча й поділяла вподобання свого старого дідуся щодо середніх віків. Два досить добрі гобелени висіли на панельних стінах навпроти входу; вона купила їх, коли успадкувала все п’ять років тому. Найцінніші речі — картини, родинні коштовності, рукописи — було сховано в сейфі, подалі від людського ока.

У великій спальні на першому поверсі будинку, в ліжку під балдахіном лежав, до поясу прикритий простирадлом, Уїл Франклін — нинішній коханець Марі-Сесіль.

Розглядаючи краєвиди вулиці Шеваль Бланк, він заклав свої засмаглі руки за голову; світло-каштанове волосся, що вигоріло від частого літнього відпочинку на Марта-Віньярд, облямовувало його привабливе обличчя та розгублену посмішку.

Сама Марі-Сесіль сиділа в кріслі Людовика XIV поряд з каміном, схрестивши в колінах свої довгі гладенькі ноги. Її шовковий, кольору слонової кістки бюстгальтер просвічувався крізь темно-синій оксамит.

Вона мала чіткий профіль родини де л’Орадорів, ніжний орлиний ніс, повні чуттєві губи та зелені, яку кішки, очі, обрамлені густими темними віями. Її майстерно підстрижені чорні кучері вільно спадали на витончені плечі.

— Це така чудова кімната, — промовив Уїл. — Ідеальне місце для тебе — прохолодне, дороге, витончене.

Тендітні діамантові сережки-гвіздочки у її вухах блиснули, коли Марі-Сесіль нахилилася, щоб загасити свою сигарету.

— Спершу це була кімната мого дідуся.

Її англійська звучала бездоганно, лише з невеликим натяком на французький акцент, який все ще збуджував її коханця. Вона встала й рушила до нього, її кроків навіть не було чутно, коли вона йшла по товстому ніжно-блакитному килимі.

Уїл посміхнувся від свого передчуття, вдихнувши її неповторний аромат — сексу, «Шанель» та легкої нотки сигарет «Голуаз».

— Перевернись, — попросила вона, жестом показуючи, щоб він повернувся на живіт. — Перевернися, — ще раз сказала Марі-Сесіль.

Уїл зробив це, й Марі-Сесіль почала масажувати йому шию та широкі рамена. Його тіло розслабилось і витягнулося під дотиком її рук. Ніхто з них не звернув уваги на те, що внизу відчинилися й зачинилися вхідні двері. Уїл навіть не чув голосів у залі, стягнистих кроків уверх сходами та швидкої ходи коридором.

Потім хтось кілька разів голосно постукав у двері спальні.

— Maman?[44]!

Уїл напружився.

— Це лише мій син, — промовила Марі-Сесіль. — Oui? Qu’est-ce que c’est?[45]

— Maman! Je veux te parler[46].

Уїл підвів голову.

— Я гадав, він не повернеться до завтра.

— Такі мало бути.

— Maman, — не вгавав Франсуа-Батист. — C’est important[47].

— Якщо я заважаю... — збентежено почав Уїл.

Проте Марі-Сесіль і далі масажувала йому плечі.

— Він знає, що мене не можна турбувати. Я поговорю з ним пізніше.

Вона підвищила голос і додала:

— Pas maintenant[48], Франсуа-Батист, — а потім додала англійською для Уїла, проводячи пальчиками вниз по спині. — Зараз не... зовсім вчасно.

Уїл перекинувся на спину й сів, почуваючись ніяково. За три місяці знайомства з Марі-Сесіль, він жодного разу не зустрічався з її сином. Спочатку Франсуа-Батист був далеко в університеті, потім він їздив на канікули з друзями. Але до нього тільки зараз дійшло, що це підстроїла сама Марі-Сесіль.

— Ти не збираєшся поговорити з ним?

— Тільки якщо це зробить тебе щасливим, — промовила Марі-Сесіль, вислизаючи з ліжка. Зробивши шпарку в дверях, вона тихо перекинулась кількома фразами з