Лабіринт - Кейт Мосс

— Кожен з нас потерпає від таких самих суперечностей, — відповів їй Симеон, — кожен вагається, обираючи собі найкращий шлях. Бертранові пощастило прожити досить довго без того, щоб робити такий вибір, — Симеон нахилився і взяв руки Алаїс. — Бертран не може зволікати, ти маєш підштовхнути його до виконання свого призначення. Те, що Каркассона досі не поступалася ворогові, ще не означає, що так трапиться і цього разу.

Алаїс відчувала на собі погляди співрозмовників. Вона встала і підійшла до каміна. Її серце шалено забилося, коли зненацька в неї виникла блискуча думка.

— Чи можна комусь іншому діяти замість нього? — нарешті промовила Алаїс тихо.

Есклармонд одразу ж зрозуміла перебіг її думок.

— Не певна, що батько тобі це дозволить. Ти йому надто дорога.

Тепер Алаїс повернулася до них обличчям.

— Перед тим як їхати до Монпельє, батько довірив мені таємницю. У принципі, він уже дав свою згоду.

Симеон кивнув, але додав:

— Так, це правда, але ситуація змінюється щодень. Що ближче французи підступають до кордонів земель віконта Тренкавеля, то небезпечнішими стають дороги, я бачив це на власні очі. Невдовзі стане загалом надто небезпечно подорожувати кудись.

Утім, Алаїс стояла на-своєму.

— А я поїду в інший бік, — промовила дівчина, переводячи погляд з Есклармонд на Симеона. — І ви не відповіли на моє запитання. Якщо традиції Noublesso не заперечують проти того, щоб перекласти такий тягар із плечей батька, то я пропоную свою допомогу. Я прекрасно спроможна захистити себе: я чудова наїзниця, вправно володію мечем і луком. Ніхто й ніколи не запідозрить мене в...

Симеон здійняв руку.

— Ти неправильно трактуєш наше вагання, дитино. Я не маю жодних сумнівів у твоїй відвазі та рішучості.

— Тоді благословіть мене.

Симеон глибоко зітхнув і обернувся до Есклармонд.

— Сестро, що скажеш? Звичайно ж, якщо Бертран погодиться.

— Прошу вас, Есклармонд, — пристрасно благала Алаїс, — підтримай моє прохання. Я знаю свого батька.

— Нічого не можу обіцяти, — нарешті промовила жінка, — але я не буду заперечувати.

Обличчя Алаїс засяяло посмішкою.

— Ти маєш підкоритися батьковому рішенню, — вела далі Есклармонд, — якщо він не дасть тобі дозволу, то ти маєш прийняти це.

«Він не зможе відмовити. Я йому не дозволю», — подумала Алаїс.

— Звичайно ж, я послухаюсь батька, — вже вголос промовила дівчина.

Нарешті двері відчинилися і до кімнати влетів Саже, а за ним — Пелетьє.

Бертран обняв доньку, привітався із Симеоном з великою полегкістю й любов’ю, та офіційніше виказав своє шанування Есклармонд. Тимчасом Алаїс і Саже принесли ще вина та хліба, поки Симеон пояснював, що тут відбувалося.

На подив Алаїс, батько слухав мовчки. Попервах Саже зацікавлено спостерігав за всіма, потім почав засинати, згорнувшись клубком навпроти бабусі. Алаїс загалом не брала участі в розмові, знаючи, що Симеон та Есклармонд подадуть її ідею краще, ніж вона сама, але час від часу кидала погляди на батька. Його обличчя було сірим, з глибокими зморшками, а сам він виглядав виснаженим. Алаїс бачила, що батько не може вирішили, як йому вчинити.

Зрештою, всі слова вже було сказано. В маленькій кімнаті запанувала тиша. Кожен чекав, не знаючи, яким буде рішення Пелетьє.

Алаїс прочистила горло.

— Отже, Paire. Що скажеш? То ти дозволиш мені поїхати?

— Я не хочу ризикувати тобою, — зітхнув Пелетьє.

Раптом її дух підупав.

— Знаю, тату, і я вдячна тобі за таку любов до мене. Але я хочу допомогти і можу це зробити.

— Маю пропозицію, яка може задовольнити вас обох, — тихо промовила Есклармонд, — дозвольте Алаїс поїхати вперед із Трилогією, але тільки частину шляху, скажімо, до Лімо. У мене там є друзі, які можуть надати Алаїс безпечний прихисток. Коли ви завершите тут свої справи і віконт Тренкавель вас відпустить, тоді ви зможете разом поїхати далі в гори.

Пелетьє насупився.

— Я не думаю, що це якось допоможе.