Лабіринт - Кейт Мосс

— Це легко зробити. Я можу повідомити усім, що їду виконувати обітницю, дану на нашому з Гільємом весіллі, — промовила Алаїс, вигадуючи на ходу. Її очі аж блищали. — Я можу сказати, що їду піднести подарунок абатові Сент-Ілера. А звідти вже й недалеко до Лімо.

— Такий раптовий вияв благочестя нікого не переконає, — запротестував Пелетьє, раптом розвеселившись, — а щонайменше, твого чоловіка.

Симеон зненацька заперечив:

— Насправді це пречудова ідея, Бертране. Нині ніхто не зможе сумніватися в такому паломництві. Крім того, Алаїс є донькою розпорядника Каркассони. Ніхто не посміє піддати сумніву її наміри.

Пелетьє завовтузився на своєму стільці. Його обличчя мало впертий вираз.

— Я все-таки думаю, що найкраще Трилогія буде захищена тут, у межах Ціутата. Хариф не знає нинішнього стану справ так добре, як ми. Каркассона не буде захоплена.

— Усі міста, хоч і сильні та неприступні, можуть здатися ворогові. Ти знаєш це. Вимогою Navigatairé було доставити Книги до нього в гори, — промовивши це, Симеон пильно глянув на Пелетьє своїми чорними очима, — я розумію, ти відчуваєш, що зараз не можеш залишити віконта Тренкавеля. Ти сказав це, і ми приймаємо. Так тобі підказує сумління, добре чи погано — тобі вирішувати, — Симеон зробив паузу, — хоча, якщо не ти, то це має зробити хтось інший за тебе.

Алаїс бачила, як важко батькові приборкати свої переживання. Підійшовши до нього, вона поклала свою руку поверх батькової. Пелетьє мовчав, але відповів на її жест, стиснувши їй пальці.

— Aquò es vòstre[132], — промовила Алаїс до батька, — дозволь мені зробити це для тебе.

З вуст Пелетьє вирвалося тяжке зітхання.

— Ти наражаєшся на величезну небезпеку, Filha. — Алаїс тільки кивнула. — І ти все ще хочеш це зробити?

— Для мене буде за честь допомогти тобі в такий скрутний час.

Симеон поклав руку на плече друга.

— Вона дуже смілива. Вона справді твоя донька. Тверда й непохитна, як ти, мій старий друже.

Алаїс ледве могла дихати.

— Моє серце говорить проти цього, — нарешті промовив Пелетьє, — а розум погоджується, тому... — Він замовк, неначе боявся вголос вимовити своє рішення. — Коли твій чоловік та пані Агнес відпустять тебе, а Есклармонд поїде з тобою як компаньйонка, то й я дам свою згоду.

Алаїс нахилилася через стіл і поцілувала батька.

— Ти ухвалив мудре рішення, — просіяв Симеон.

— Скільки озброєних чоловіків ви можете нам дати? — спитала Есклармонд.

— Чотирьох вояків, як максимум — шестеро.

— Як швидко це можна залагодити?

— Протягом тижня, — промовив Пелетьє, — якщо діятимемо надто хутко, це приверне увагу. Мені потрібно мати дозвіл від пані Агнес і твого чоловіка, Алаїс.

Вона вже розтулила була рот, щоб сказати, що Гільєм навряд чи помітить її відсутність, але потім передумала.

— Для того щоб твій план спрацював, Filha, треба ретельно дотримуватися етикету. — Уся нерішучість зникла з його обличчя, а в діях з’явилась упевненість, тепер він узявся до роботи. — Алаїс, повертайся в Шато Комталь і знайди Франсуа. Повідом його про свої плани в найкращій формі й перекажи, щоб чекав на мене.

— А ти не йдеш?

— Зараз піду.

— Гаразд, мені забрати Книгу Есклармонд?

Пелетьє криво посміхнувся.

— Оскільки Есклармонд супроводжуватиме тебе, Алаїс, я буду почуватися впевненіше, якщо Книга побуде ще трохи під її охороною.

— Я не хотіла пропонувати...

Пелетьє поплескав себе по таємній кишені під плащем.

— Хоча Книгу Симеона, — батько потягнувся рукою під плащ і витяг звідти згорток в овечій шкурі, який Алаїс краєм ока бачила вже в Без’єрі, коли Симеон віддавав його батькові, — забери до Шато. Заший її у свій похідний плащ. А я незабаром принесу Книгу Слів.

Алаїс узяла Книгу і поклала її до своєї сумочки, потім підняла очі на батька.

— Дякую, Paire, за те, що віриш у мене.