А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Дав би все, що маю, в цьому не вагайсь, Тільки не лінуйся, тільки посміхайсь. 4.7.1994 р. НЕРОЗГАДАНА ІСТОТА Знаю, жінку оспівали Хто як міг і як хотів, Все ж, щоб все чого та варта Описать - не хватить слів. Сотні років над цим чудом Потрудились чаклуни, Й то, як слід все зрозуміти Не змогли, навіть, вони. Вздовж і впоперек над нею Працювали всі знавці, Та і ті не все сказали, Що було на язиці. Звідки в їх те розмаїття Незвичайних почуттів, Що до неї, як до меду - Мчаться всі з усіх кінців? 6.9.2001 р. НАЙКРАЩЕ СЛОВО Я не шукаю слів магічних Якими б зміг тебе назвать, Та з образом самим міфічним - Жінку ні з ким не порівнять. Тому у самих світлих фарбах Тебе хотів би змалювать, І як не дивно а це слово Ніде не міг я розшукать. Проте, негадано - нежданно Прийшов до того, так сказать, Що слова кращого про жінку В світі нема, як слово -'б..дь'. Скажіть, в якій літературі Хтось недоторканих хвалив? Поки таких не пам'ятаю, Хоч вже й до пенсії дожив. 16.3.2004 р. ЯК ПРОТРУБИТЬ РОЖОК Не сьогодні - завтра зацвіте черемуха, І повіє вітер ніжністю з дібров, І з дворів із гаміром, лементом і вереском Вибіжать з дівчатками хлопці по любов. Заспіває віволга соло десь на вигоні, І протрубить весело пастушок в рожок, І тоді ти ,миленька, сонячна і зоряна, Знаю, що до мене теж примчиш в лужок. 4.4.1990 р. В САДКУ КОХАННЯ Я люблю як просвічує сонце спідницю І оголює вітер твої грудоньки, Коли мчишся до мене ти через пшеницю Й за тобою біжать волошки. Я люблю як співають синички Цілий день у зеленім гаю, І хапати губами сунички, Що дозріли в твоєму садку. 17.6.1990 р. ЛАВАНДА З твоїх очей беру я силу, З колін - відвагу і тепло, І, уявить не можу того - Якби цих квітів не було. Бо в кожній жінці є троянда, Є і ромашка, і бузок, Там вам і маки, і лаванда - Найкращі всі із всіх квіток. І та із прорізем спідничка, І той оголений пупок - Хіба то є не та крамничка, Де ми шукаєм свій цвіток? 13.4.2000 р. ЗАПІЗНІЛИЙ КОРОВАЙ Як палала душа - ти втікала, А сьогодні проснулась, гай-гай, Як твоя вже краса переграла, Й перезрів твій давно коровай. Чоловік - не ведмідь, не - собака Той, що живність шукає з душком, А тому ти про це побалакай Тільки з іншим уже дурачком. Ну а я, ніби, твій незнайомець Подивлюся на вас з сторони, Бо якби ти зустрілась літ з сорок - Не було б тобі й справді ціни. А тепер хай тебе той цілує - Хто й до цього тебе цілував, Я ж, за грубість, пробач, не - собака, Щоб об'їдки чиїсь доїдав. 19.1.1997 р. МИСКА Я так привик, прости кохана, З своєї миски борщ сьорбать, Що вже якби мене і вбили - Не зміг би іншому віддать. А тому, вибач, за відвертість, Можливо в чомусь я і хам? - В чуже корито не залізу, Й своє нікому не віддам. 3.2.1997 р. МАТИ ДОНЬКУ ДОЖИДАЄ Ось прийшло дівча в діброву Щось з весною пошептать, А тут Місяць